Коли ми говоримо про європейський Харків, про європейську Україну, то насамперед маємо на увазі моральні цінності, свободу та повагу до людської гідності, верховенство права та відповідальність. Українцям вкрай необхідно опиратися на ці принципи, аби впевнено крокувати дорогою змін і великих перетворень. Коли вирішуєш власноруч будувати гідне життя для харків’ян та підтримувати гомеостаз екосистеми Харкова, розуміючи всю відповідальність, – спочатку підвищуєш власний рівень освіти та поглинаєш знання від іноземних колег. Вчитися кандидату біологічних наук не звикати, а застосувати екологічні знання в політиці тим паче.
Мені випала честь взяти участь у Summer Academy, яку для дружніх партій з усього світу проводять християнські демократи Швеції. Тому ця розповідь про те, як у Швеції турбуються про чистоту політичного середовища. Це країна гармонії та довіри суспільства до політиків. Чому так? Бо політики говорять мовою рішень і виконують їх, тим самим демонструючи базові цінності, про які йшлося вище.
Головними гравцями в політичній екосистемі країни є політичні партії, послідовні у виконанні своїх програм, які ґрунтуються на конкретній політичній ідеології. Кожна партія займає свою екологічну нішу і як популяція виконує свою функціональну роль. Інстинкт самозбереження у шведських політиків, на відміну від наших, розвинений добре. Присутнє чітке усвідомлення, що виборець не віддасть свій голос через найменше недотримання програми. Більшість шведів роками голосують за одну й ту саму партію, тобто за конкретну ідеологію, програму, підходи у різних сферах життя від екології до економіки. Ідеї та рішення – це їжа для мозку і підстави обирати кращих. Час від часу екосистема змінює свій видовий склад – з’являються нові політичні гравці, але обов’язково зберігається баланс між популяціями.
Нам варто визнати, що українська політика й досі залишається політикою «обіцянок-цяцянок». Перед виборами партії починають загравати з виборцем, який вже звик приймати рішення на інтуїтивному рівні або за принципом «реклама по ТВ непогана», або «за нові обличчя піду голосувати». Кулуарщина, кумівство, бруд, залежність партій від олігархів, корупція та відсутність соціальних ліфтів для молодих професіоналів – ось основні характеристики політичного життя України. Про це, приміром, свідчить нещодавнє голосування за низку популістичних законопроектів.
Зміни в екосистемах насправді неминучі. Звісно, тішить факт позитивних трансформацій в екосистемі – поява прогресивних політиків, які прагнуть привнести в українські політичні реалії порядність, патріотизм та професіоналізм, турбуватися про гомеостаз середовища. Більшість із них, і я не є виключенням, їдуть вчитися у європейців кращим традиціями політики принципів, ідей та рішень.
Саме особливості внутрішньопартійної роботи, побудову програм з чітким урахування потреб виборця та ідеологічних принципів, механізми прийняття рішень на державному та місцевому рівні ми і вивчали. Протягом 4 днів ми зустрілися з кількома депутатами Парламенту Швеції, які розповіли про свій досвід роботи для виборця, похвалили свій народ за далекоглядність – це про вибір шведів на користь національної валюти.
У Швеції дієвий механізм застосування дебатних статей як інструмента політичних дискусій. Провідні видання змагаються за право надрукувати думки політика, що представляють певну політичну силу та пропонують своє бачення вирішення певної ситуації.
Шведські партії обов’язково раз на два роки проводять Конгрес, до якого готуються всі ці два роки. Підсумковий документ Конгресу виглядає як маленька книжечка сторінок на 50 із переліком основних сфер суспільно-політичного життя країни і бачення партії по цих питаннях. Насправді, там є і доволі конкретні речі: християнські демократи, наприклад, виступають за вільний вибір шведами дитячих садочків і лікарень незалежно від місця проживання, а соціалісти, навпаки, за чітку прив’язку за районом. Політики пропонують рішення, базуючись на своїй ідеології та принципах, тому виборець завжди знає, чого очікувати від тієї чи іншої партії. Жодних сюрпризів, аж нецікаво.
Що потрібно Україні для втілення в життя подібних задумів? Доволі небагато – відповідальна політична еліта, державні діячі, а не популісти політикани. «Але де ж їх взяти?», – спитаєте Ви. «Обрати», – відповім я. І для початку змусити нинішню владу змінити виборчу систему. Але, на жаль, намагання парламентських партій прийняти «новий» жахливий виборчий закон свідчить про їхнє небажання змінювати правила гри. А всього лише й потрібно: відкрити списки партій; встановити ліміт на передвиборчу ТВ рекламу; започаткувати державне фінансування, аби партії не залежали від олігархів; виборцям – зрозуміти, що власного політика треба виховувати, і в тому числі фінансувати; запустити суспільний мовник для врівноваження медіапростору, журналістам припинити випускати «джинсу», а виборцям починати читати програми, аналізувати та слідкувати за їх виконанням.
Повертаючись до екологічної назви цієї статті: спочатку після перебування в Швеції хотіла написати про зелені зони в містах, громадський транспорт на біопаливі, сортування сміття, постійне відчуття поваги до кожного та щасливих людей на вулицях. Але вирішила, що все це плоди діяльності професійної та відповідальної політичної еліти країни, яка правильно підтримує рівновагу в екосистемі країни. Бажаю нам її виховати та обрати!