Цей тиждень депутати Верховної Ради проведуть у роботі з виборцями, а рівно 20 років тому парламентарі ІІ скликання в цей день, без перебільшення, творили новітню українську історію.
28 червня 1996 рік, 9.20 ранку – 315 народних депутатів голосують «за» прийняття Конституції «суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової» України. Це визначення остаточного варіанту ст.1 Основного Закону нашої держави.
Проте, за сухими цифрами криються надзвичайно драматичні події, що передували фінальному історичному голосуванню. Багато тодішніх народних обранців були ще міцно затиснуті лещатами радянського світобачення. Три питання, які стали каменем спотикання для «лівих», яскраво це засвідчили – йшлося про державну мову, національні символи та право на приватну власність.
Надзусиллями представникам демократичних сил все-таки вдалося розтрощити цю непохитну стіну. На очах всієї країни протягом цілої доби точилася запекла боротьба за майбутнє ще молодої української спільноти. Я згадую голову парламентської групи з доопрацювання проекту Конституції Михайла Сироту, найактивніших провідників національної конституційності: В’ячеслава Чорновола, Павла Мовчана, Євгена Марчука, Івана Зайця, Миколу Жулинського, харків’янина Віктора Мусіяку та Олександра Ємця – батька мого колеги по фракції «Народний фронт» Леоніда.
На написання цих рядків мене надихнули архівні відеозаписи тієї вікопомної ночі. Пропоную переглянути ці кадри – надзвичайно цікава хроніка для тих, кому небайдужа історія власної держави.
Це – Конституція зі слізьми на очах, проте, нарешті, це – сльози радості, щастя, а найголовніше – данини пам’яті тим мільйонам українців, які віками виборювали національну Незалежність.
Парламентарі ІІ скликання гідно виконали свій обов’язок перед Україною, давши життя головному дороговказу, за яким має жити наш народ. На жаль, впродовж подальших 20 років здійснювалися непоодинокі, почасти зухвалі і брутальні спроби «підлаштувати» Конституцію під себе, у такий спосіб узурпувавши владу. Під час буремних подій кінця 2004 року було змінено форму правління з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську, що суттєво звузило повноваження глави держави та зміцнило роль і значення Верховної Ради.
Утім, 2010-ого, одразу після встановлення режиму Януковича, в незаконний спосіб, в обхід Парламенту, руками «кишенькових» суддів Конституційного суду ці зміни було ліквідовано, аби ніщо не стало на перешкоді пануванню найвідомішого «захисника страусів». І тільки наприкінці лютого 2014-ого, коли Янукович навдьори кинувся в обійми московських покровителів, Верховна Рада скасувала ганебне рішення суду і повернула статус-кво – знову набула чинності Конституція-2004.
Наразі конституційний процес триває – за двадцять років змінилися зовнішньополітичні пріоритети, відбулася зміна поколінь, де «совкове» ставлення до своєї країни як просто до території, де мешкаєш, змінилося на відчуття патріотизму та національної ідентичності. Життя спонукає до нагальних перетворень, аби не опинитися на цивілізаційному узбіччі, а стати невід’ємною частиною європейської спільноти.
Я радію з того, що нашому складу Парламенту вдалося так само прийняти історичні зміни в частині судочинства, не зважаючи на шалений спротив, який чинився майже так само, як і 20 років тому. Переконана, ми лише на початку доброго поступу. І мені б дуже хотілося, щоб чинний склад Верховної Ради завжди пам’ятав неоціненний досвід депутатів ІІ скликання, яким стачило сили та політичної волі й мудрості постати над власними амбіціями та корпоративними інтересами.
Але пам’ятаємо: Конституція має не просто існувати на папері і виблискувати коштовною обкладинкою на столі у владному кабінеті. В одного спритного «стрибуна по піньках» та його поплічників видання Конституції мали місце у вигляді принадного аксесуару, що аж ніяк не заважало їм, без перебільшення, ґвалтувати Основний Закон, як їм лишень заманеться.
Ми по-справжньому матимемо право пишатися Україною тільки тоді, коли кожен українець буде беззастережно додержуватися вимог Конституції, незалежно від того, ким він є.
Виконуєш Конституцію – шануєш Україну!
Слава Україні!