Роздуми про любов до своєї землі та користь від праці для неї. Сьогодні часто чуєш висловлювання про патріотизм. Про нього, свій власний рівень патріотизму, кажуть ледь не усі. Але чи є той, хто постійно згадує про це, справжнім патріотом? Патріотизм завжди вважався рисою людини, яка робить пересічного обивателя громадянином, фіксує його місце в складній системі як частини соціуму, етносу, Держави. Є безліч формулювань, сотні написаних та виданих праць про те, що ж таке є справжній патріотизм.
І деякі громадяни, політичні сили та організації в наш час змагаються в тому, хто є більшим патріотом. А деякі з них взагалі намагаються приватизувати це високе звання – "Патріот". Надягти національне вбрання, публічно поцілувати наш Прапор, стати на коліна на честь пам'яті Героїв, принести квіти Кобзарю… Чи робить це людину патріотом? Чи є лише обгорткою, яку натягнув кон'юктурщик на час, доки це є трендом?
А ще можна весь час казати, що ти прагнеш подолати корупцію. Отже, якщо ти антикорупціонер, то обов'язково є патріотом… Але у мене виникає до таких "громадян"-"патріотів" питання: Чи є для вас різниця в поняттях "казати" та "робити", чи однакове розуміння змісту "демонструвати" та "бути", "поверхневого" та "глибинного". Два роки тому я з однодумцями створили ВГО "Права Народа". Чи думали ми тоді, що в 2016 році наша організація стане найбільшим інститутом громадянського суспільства правозахисного профілю? Чи боялися опонентів, коли оскарживали рішення органів державної влади, які на наші переконання не відповідали за змістом Основному Закону, що й було доведено в судах? Чи намагалися здаватися в очах громадськості патріотами? Чи демонстрували показову антикорупційну діяльність? Відповідь на всі ці питання: "НІ!" Чому? Тому, що ніколи було.
Для мене особисто з відчуттям того чи є ти патріотом все елементарно. Патріотизм – це любов до своєї рідної землі, до людей, які на ній живуть. Про це не треба кричати, це треба нести в собі. Своєю щоденною працею робити свій будинок, вулицю, район, місто, область та Державу кращими. Мене особисто часто критикують за публічну підтримку деяких керівників країни. І я цілком розумію, що критика влади принесла б більші дивиденди, знайшла б у аудиторії більшу підтримку… Але чи можна казати на чорне біле, а на біле – чорне? В країні дійсно сьогодні багато проблем. Але для мене є справжнім патріотом той, хто працює, а не критикує, хто робить, а не обіцяє, хто є справжнім, а не уявляється. Тому підтримую й буду підтримувати таких державників. Як для юриста, то патріотизм починається з шанування Законів України. З правосвідомості, з слідування моральним орієнтирам, що відображені у законодавстві. Із поваги до прав інших, із виконання своїх обов'язків, із розуміння та дотримання встановленних норм починається справжній цивілізаційний вимір патріотизму. З усвідомлення того, що "наше" та "спільне" призводить до покращення "мого" та "особистого", що неможна бути більш "рівним", ніж інші, що своя власна свобода не може існувати без свободи оточуючих. Жити за Законом, жити за Конституцією, жити за моральним заповітом своїх пращурів на своїй рідній землі, щоденно працюючи для становлення України правовою, соціальною, демократичною, незалежною, мирною та квітучою країною. Це моє суб'єктивне сприйняття патріотизму.
ВГО "Права Народа" та я особисто, як керівник цієї організації, започатковуємо новий напрям нашої роботи – патріотичне правове виховання. Кожен громадянин повинен знати свої права та розуміти кореспондуючі ним обов'язки, знати, що гарантує йому Держава, та поважати Закони України. Вважаю, що цей напрям нашої роботи допоможе нашим співвітчизникам у заповненні прогалин в своїх знаннях, допоможе ще більше пишатися своєю Батьківщиною, об'єднає в зусиллях з розбудови нашої рідної прекрасної єдиної України!