статьи

Тарас Григорович Шевченко, позивний "Кобзар"

6 августа 2017
1896
Поделиться:

Я так її, я так люблю 
Мою Україну убогу, 
Що проклену святого бога, 
За неї душу погублю!

(Т.Г.Шевченко)

Він пішов від нас у 47 років… як і великий прозаїк українського народу. Мабуть, в честь і на славу якого і був названий батьками.

Тарас Григорович Шевченко - позивний «Кобзар» (13.08.1969 – 30.05.2017)

Народився 13.08.1969 року в м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область), Україна. Жив як усі українці, своїм тихим життям, ріс та здобував знання.

У 1987 році закінчив професійно-технічне училище № 29 м. Кривий Ріг, Україна.

У 1990-х працював в органах внутрішніх справ. 

Пізніше працював електрогазозварювальником, слюсарем на «Криворіжсталі», «Сухій Балці», ПівдГЗК, а останнім часом — електрогазозварювальником у «Вагонному депо "Мудрьона"» Придніпровської залізниці.

Строкову службу проходив тоді ще у радянській армії. Служив у військово-морських силах м. Севастополь, АР Крим, Україна. 

Як запевняють побратими тих часів, Шевченко був типовим морським піхотинцем. І їх також кликав в АТО – мовляв, якщо морпіхи гуртом візьмуться за справу, то за два місяці "розберуться" з війною…

Навряд чи, Тарас Шевченко 21го сторіччя міг собі уявити війну з Московією в реалії, як вона і відбувається сьогодні. Навряд чи, три роки тому, хтось з нас міг її намалювати в своїй уяві. Скільки ж треба мати мужності та поваги до свого народу, щоб не дивитися на інших, не слухати нікого, а піти захищати рідну землю, як робили це усі минулі покоління. Усі, хто хотів гонорливо називати себе «я - українець»!

14.07.2015 року пішов добровольцем на фронт. Відслуживши, після демобілізації вирішив продовжив службу за контрактом.

Звання: старший солдат

Посада: старший сапер взводу парашутно-десантного батальйону 25-ї ОПДБр., 25-ї бригади ВДВ, Збройні Сили України.

Без пояснень стає зрозуміло, чому побратими Тараса дали йому псевдо «Кобзар». Але ніхто навіть не міг уявити, що буде такий збіг обставин –старший сапер їхньої бригади, як і великий Кобзар та прозаїк українського народу - помер у 47 років!

Як найстарший боєць у своєму взводі, Тарас Шевченко завжди прагнув передавати свої знання тим, хто вперше взяв до рук зброю, розповідав, як діяти, щоб максимально уникнути небезпеки на фронті.

Загинув 30.05.2017 року внаслідок російського вторгнення в Україну, на передовій, поблизу міста Залізне (Донецька область), Україна.
Отримав мінно-вибухову травму внаслідок підриву на вибуховому пристрої, від чого і загинув.

2 червня в рідному місті бійця було оголошено День жалоби за загиблим Героєм сучасності.

Похований 02.06.2017 року, з усіма почестями, на Алеї Слави Центрального кладовища м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область), Україна.

З родини залишились донька та онука.

Загиблі вже не зможуть розказати про себе 
Тому ми повинні вписати їх імена в історію

У Кривому Розі – день жалоби. Там попрощалися з Тарасом Григоровичем Шевченком. Повний тезка великого українського поета служив у 25-й аеромобільній бригаді, передає "5 канал". 

Як стало відомо, 47-річний боєць із позивним "Кобзар" прослужив в АТО майже два роки. Його мобілізували, а після повернення з фронту чоловік підписав контракт зі Збройними силами і повернувся на війну сапером.

Під час розмінування території біля селища Зайцеве він підірвався на міні.

Провести бійця прийшли близько чотирьох сотень рідних, друзів, побратимів та небайдужих криворіжців. Тараса Шевченка поховали на Алеї слави Центрального кладовища міста. У загиблого залишилися дочка та онук.

"Він мені як тато був. Товариш, побратим", – каже військовослужбовець 25-ї аеромобільної бригади ЗСУ Роман Чигірин. 

Військовий, Тарас Григорович Шевченко.


комментарии

Сегодня
19 августа 2017
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00056195259094238 [2] => 0.040091991424561 )