Звання, посада, підрозділ: старший сержант, інструктор кінологічної групи військової частини 3056 Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 30 липня 1992 року, с. Сиваське, Новотроїцький район, Херсонська область.
Дата і місце загибелі: 24 серпня 2014 року, с. Новоіванівка, Амвросіївський район, Донецька область.
Обставини загибелі. Колона НГУ потрапила в засідку бойовиків поблизу с. Новоіванівка Амвросіївського району. Загинув разом з Б. О. Грязновим та С. В. Добровольським. Був похований у безіменній братській могилі.
10 жовтня 2014 року ексгумований пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») — волонтерами всеукраїнської громадської організації «Союз “Народна пам’ять”» та представниками Національного військово-історичного музею України. Перевезений до м. Дніпропетровська (нині Дніпро). Опізнаний за тестами ДНК. Похований 27 лютого 2015 року в с. Сиваське Новотроїцького району Херсонської області.
Нагородження: Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Залишились мати, дружина та син.
У 2009 році Максим закінчив загальноосвітню школу в селищі Сиваському, потому здобув професію будівельника у професійно-технічному училищі.
Був призваний на строкову військову службу, яку проходив у 9-й окремій бригаді Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України (м. Сімферополь).
Він змалку обожнював тварин, тому охоче зголосився пройти курс підготовки у Навчальному центрі внутрішніх військ МВС України (м. Золочів Львівської області), де здобув спеціальність кінолога.
Згодом продовжив службу за контрактом, перевівшись до херсонського окремого батальйону Південного ТРК ВВ МВС (з квітня 2014 року — Південне оперативно-територіальне об’єднання Національної гвардії України), де обійняв посаду інструктора кінологічної групи.
З 28 липня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 24 серпня 2014 року під Амвросієвкою Донецької області разом із солдатами попав у засідку, убитий автоматною чергою. Його тіло впало поруч із палаючою автівкою... Тільки завдяки експертизі ДНК у 2015 році вдалося встановити ідентичність тіла бійця.
Протягом півроку, поки тривали пошуки та процедура судової молекулярно-генетичної експертизи, рідним Максима неодноразово телефонували невідомі, які повідомляли, що Максим живий, і пропонували за гроші «визволити» його з полону.
27 лютого 2015 року похований із військовими почестями на батьківщині в с. Сиваське.
Односельчани на знак увічнення пам’яті героя-земляка встановили меморіальну дошку випускника школи 2009 року — Максима Баранова, який загинув на Донеччині, захищаючи не- залежність України.
Учасники урочистого зібрання — учні, вчителі, сивочолі пенсіонери та бойові побратими воїна, вклонилися батькам героя.
Звертаючись до присутніх, голова районної державної адміністрації Юрій Коцегубов відзначив, що вся громада району вшановує героя, який з честю і гідністю виконав свій обов’язок, захищаючи нас і мирне українське небо, виконав його до кінця, не порушивши жодної літери Військової присяги.
Багато хороших слів про Максима прозвучало від його однокласників, друзів.
Директор Сиваської загальноосвітньої школи № 2 Наталя Крупа присвятила хороброму землякові зворушливий вірш.
Герои АТО