Звання, посада, підрозділ: лейтенант, командир роти спеціального призначення (механізованої) військової частини 3029 Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 26 червня 1979 року, м. Запоріжжя.
Дата і місце загибелі: 16 липня 2014 року, с. Маринівка, Шахтарський район, Донецька область.
Обставини загибелі. Блокпост силовиків поблизу прикордонного с. Маринівка Шахтарського району Донецької області атакували близько 100 бойовиків за допомогою чотирьох одиниць бронетехніки.
Під час бою прикривав особовий склад та особисто вів вогонь з протитанкового гранатомета, чим допоміг перегрупуватися бійцям на блокпості та врятував їм життя ціною свого.
З того часу вважається зниклим безвісти.
Навіть зараз достеменно невідомо, що трапилося з тілом загиблого героя.
21 березня 2015 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя офіційно визнав Заваду Богдана Олексійовича загиблим.
Нагородження: Указом Президента України № 600/2014 від 19 липня 2014 року «за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі» присвоєно звання «Герой України» та удостоєно ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Свій військовий шлях та справу всього життя Богдан Олексійович розпочав 1997 року у полку спеціального призначення «Гепард» Міністерства внутрішніх справ України як солдат строкової служби, а наступного року підписав контракт.
Заочно навчався у Запорізькому Національному технічному університеті за спеціальністю «інженер-механік автомобілебудування», який закінчив 2002 року.
Старший лейтенант Михайло Мандзій розповів: «У нього ніколи не виникало питань що? і навіщо?
Коли надходив наказ виконувати службово-бойове або бойове завдання, він із повним усвідомленням свого обов’язку виконував його».
16 липня 2014 року під час несення служби на блокпості в прикордонному селі Маринівка Шахтарського району приблизно о 2-й годині ночі особовий склад блокпосту почув, як ворог почав обстрілювати 79-ту аеромобільну бригаду, яка дислокувалась поблизу.
Зі своєї позиції лейтенант Богдан Завада помітив велике скупчення живої сили та техніки бойовиків, які рухались із села Степанівка у напрямку до села Маринівка.
Терористи відкрили шалений вогонь по позиціях блокпоста, знищивши його боєкомплект та підбивши єдиний БТР.
Гвардійці почали відходити. Богдан прикривав відступ товаришів з бойових позицій пострілами з протитанкового гранатомета.
Це дало змогу його бойовим товаришам відступити та перегрупуватись для подальших дій.
Але, на превеликий жаль, Богдан залишився на полі бою...
Старший лейтенант Михайло Мандзій засвідчив, що бачив, як поруч Богдана вибухнула міна, після чого воїн знепритомнів. Під обстрілом Михайло хотів витягти свого товариша, але всі спроби були марними.
Ситуація змусила покинути Богдана та відступити до опорного пункту 79-ї аеромобільної бригади.
«Пам’ятаю, як благала його не їхати, — розповіла дружина Богдана Тетяна, — і ніколи не забуду, як він зупинився і сказав: “Хто як не я? Хто ще захистить мою країну?”»
«Батько ніколи не змушував мене робити те, що мені не подобалось, — згадує син Олексій Завада. — Він усе завжди показував на власному прикладі і залишав мені право вибору».
8 червня 2015 року батько і мати Богдана, разом з дружиною Тетяною приїхали до Києва, де Президент України особисто передав почесні нагороди та подякував батькам за справжнього героя.
«Він загинув, захищаючи наше майбутнє, — говорять бойові товариші Богдана. — Він віддав своє життя, щоб урятувати наші».
Для вшанування пам’яті Богдана було відкрито меморіальну дошку у навчально-виховному комплексі № 7 м. Запоріжжя, де навчався гвардієць.
20 жовтня 2016 року на території військової частини 3029 на честь Богдана та всіх військовослужбовців Національної гвардії було відкрито пам’ятний знак.
Вулицю Мікояна міста Запоріжжя було перейменовано на честь Завади Богдана Олексійовича.
Герои АТО