Строковик Олександр Бузинніков на хорошому рахунку в роті. Завжди сумлінно виконує поставлені завдання, допомагає товаришам та працює над самовдосконаленням. У свої 19 років він встиг завоювати довіру не лише у 2 Галицькій бригади Нацгвардії, а і на Лозівському ковалсько-механічному заводі. Там Олександр робив надійні вітчизняні БТРи.
Навчаюсь в училищі на 1 курсі Сашко вже на-повну ремонтував телефони, телевізори та усілякі електричні прилади. Так і почав заробляти. Каже, що чоловік не має просити грошей у батьків, а завжди знайти можливість заробити.
«Насправді дружба з електрикою у мене розпочалась ще у 5 років, - сміється Олександр, - тоді я просто вирішив вивчити розетку і засунув вилку у неї. Сам лишився здоровий, а от клопоту з електрикою завдав для усіх. Зараз смішно згадувати, але рідні добряче похвилювались. У школі почав паяти, розбирав все, що міг. Було дуже цікаво».
Коли Олександр навчався, пішов проходити практику на завод, який виготовляв БТРи. Там талановитого хлопця одразу помітили. Директор заводу написав клопотання і майбутній спеціаліст почав отримувати стипендію від заводу. Це було гарантією про те, що в майбутньому він вже забезпечений робочим місцем.
«Коли проходив практику встиг попрацювати на всіх етапах, - продовжує строковик, - це мені дуже сподобалось. І складали, і зварювали і випробовували. Усі процеси мене дуже зацікавили. Але, коли вже прийшов безпосередньо працювати, стояв на останніх етапах - зварював».
У свої 19 років вирішив, що настав час іти до армії. «Батьки взагалі від моєї ідеї були не в захваті, - продовжує строковик, - але я дуже хотів відслужити. Тим паче на заводі за мною зберігається місце. Після строкової служби повернусь на завод».
До Львова потрапив випадково. Каже, що хотів служити там, де буде зайнятий щоденно. Вирішив, що таким формуванням буде Нацгвардія. Спочатку мав їхати в Київ, але життєві обставини склались так, що приїхав до Львова.
«Строкова служба мені впала до душі, - розповідає Олександр, - але, звісно, не так як БТРи. Приємно знати те, що власними руками створюю щось для української армії. Можна сказати, що моя служба продовжиться, просто в іншому руслі».
Група інформації і комунікації військової частини 3002
Західного ОТО НГУ
АТОграф