У їхніх душах так довго визрівало прагнення реваншу, що вони навіть не змогли потерпіти якийсь тиждень, поки інавгурують їхнього президента, а почали цькувати тих, з ким жили поруч, зустрічалися на святах, хрестили дітей. В одному з районів хрещений батько черкнув підпис недовіри до хрещеника – голови райдержадміністрації.Раніше хрещений батько здавався мені людиною богобоязливою. Як не як у часи, коли він був мером, піклувався про відкриття у місті жіночого монастиря. А тепер що виходить: Богу молився, а чорту ставив свічки?
Утім, здається, причина в іншому. Цей чоловік, хоча і владна людина, але мав чимало земельки, сад і ферму. Тут є над чим попереживати. Адже у нас так: чим гучніше влада заявляє, що вона для людей, тим більше у цих людей хоче поцупити. А таке добре господарство, то й поготів. Отож і виходить: рада душа в рай, так гріхи, а точніше, маєтності не пускають.
Знаю, що під час Великого посту згадую ім’я Господнє всує та ще й з такого земного приводу. Але ж у нас так заведено говорити про Бога, коли треба і не треба: у політичній рекламі, театрально походжаючи поруч з православними владиками... І не просити вибачення. Згадайте, дехто виставляв свою «релігійність» напоказ, аби добратися до владних крісел. Тепер у заздрості та ненависті неправдомовлять, коли потрібно возлюбити навіть ворогів своїх. Власне, нехай не возлюбити, а хоча б не оббріхувати.
Ці, як на мене, організовані «згори» процеси з висловлення «недовіри» головам райдержадміністрацій нагадують мені чорно-білу, подряпану часом кінохроніку, коли на зборах «трудящі» виносили вирок «ворогам народу». Сьогодні трудящих замінили депутати. Кажуть, що історія не може повторитися двічі. Якщо першого разу вона твориться у вигляді трагедії, то наступного разу – це фарс. Утім, я б не хотів стати персонажем подібного фарсу, де тебе до крові шмагають по обличчю люди, які ще не так давно лили тобі єлей на душу, а тепер запускають «пазури в печінку».
А це вже не історична кінохроніка, а сюжет «Харківських новин» з позачергової сесії Зміївської райради. Керівник Зміївського району планував піти у відставку після інавгурації новообраного президента. Утім, депутати райради вирішили цього не чекати, зібралися на позачергову сесію. З 40 присутніх – 26 від фракції Партії регіонів. Власне, вони склали більшість, що підтримали винесення питання про оголошення недовіри Анатолію Гацьку. Підсумки голосування наступні. «За» – 27, «проти» – 7, «утрималися» – 6.
Депутати, які з цим не погодилися, намагалися «достукатися» до більшості. Але їхня думка, здається, нікого не цікавила, адже вирок, мабуть, було винесено наперед.
Анатолій Гацько впевнений – це чергова політична розправа.
– З кожним депутатом проведено роботу, – говорить він. – Вони (депутати) зверталися до мене. Це, мовляв, неправильно, але ми хочемо жити і хочемо, щоб у нас був бізнес.
Голова райради щодо політичного тиску на депутатів реагує доволі бурхливо.
– Це повна нісенітниця, домисли тих, хто хоче це так представити...
Проте, чи й справді слова Анатолія Гацька про політичну розправу така вже й нісенітниця? Як на мене, він має усі підстави так заявляти. Адже Анатолій Федорович, як ніхто інший, зробив багато для району. І не лише на посаді голови райдержадміністрації. Скажімо, у дев’яності, коли все розвалювалося, коли «бал правила «прихватизація», йому вдалося зберегти сільгосппідприємство, залишити його серед успішних. І не лише домогтися високих урожаїв зернових, а й розвинути тваринництво. Це – робочі місця, зарплата, своєчасний розрахунок з людьми за паї. Власне, сьогодні у його селі досить розвинена комунальна сфера, працюють бібліотека, будинок культури, дитсадок, які добре забезпечені теплом. Звичайно, тут не лише його заслуга, але й без спонсорства СТОВ імені Гагаріна не обійшлося.
За 5 років роботи на посаді голови райдержадміністрації Анатолію Гацьку теж вдалося чимало зробити: перехід об’єктів соціальної сфери, шкіл, закладів культури на індивідуальне опалення, забезпечення району водою, створення сприятливого клімату для господарювання, патріотичне виховання молоді, чим у нас в країні ніхто не займається, пропаганда спорту серед зміївчан.
Звичайно, якщо добре пошукати, то можна знайти і недоліки в соціальному розвитку району, що, власне і закидають Анатолію Гацьку депутати. Особливо, якщо понишпорити під час кризи. А, з іншого боку, де ви самі були, панове депутати, і ви, пане голово райради? Ви ж отримуєте таку ж державну зарплату і претендуєте на таку ж державну пенсію, як і ваш опонент. Ви не можете бути «ні при чому». Словом, хай кине в мене камінь той, хто не має гріха... А ви судите.
Взагалі порядні люди чинять так: кажуть спасибі за те, що інші зробили доброго і потім самі намагаються зробити ще краще... Тоді й хваляться і перед попередниками на посаді, і перед простими людьми. А якщо хочуть возвиситися, лише критикуючи, обливаючи багном інших, то...
Власне, так виходить, що «процеси» по висловленню недовіри започатковано саме у тих районах, де голови райдержадміністрацій – особистості, мають власну думку і чогось у цьому житті варті. Мабуть, такі мають авторитет серед людей і можуть теоретично бути опозицією. Отаких, зрозуміло, і потрібно принизити недовірою в очах людей. Інакше не пояснити, чому тоді голові Лозівської райдержадміністрації Сергію Зеленському, не так просто піти з посади голови, хоча він власноручно написав заяву про полишення посади за власним бажанням. Може, цей парадокс відбувається тому, що у районі теж зібрали підписи, щоб висловити йому недовіру? Тих голів, кого вважають не сильними опонентами, кажуть, що навіть запрошують на співбесіди – пропонують роботу, присипляють обіцянками.
Логіку того, що відбувається, я попросив розкрити голову райдержадміністрації Харківського району Олександра Нечипоренка.
– Усі вчинки повинні здійснюватися у легітимний спосіб, – вважає він. – Як легітимно відсторонити голову райдержадміністрації від виконання обов’язків? Перше – згідно з поданням губернатора. Голова облдержадміністрації звертається до кабміну, прем’єр-міністр, у свою чергу, – до президента, щоб той видав відповідний указ. Інший спосіб – добровільна відставка. Якщо немає ні того, ні іншого, якщо даремно тебе звільнити, береться традиційний спосіб: там, де політична сила має у райраді більшість, вона збирає дві третини голосів, якими висловлює недовіру голові райдержадміністрації. Це є підставою для рішення президента про відсторонення від обов’язків. Це не є свідченням, що той чи інший голова райдержадміністрації погано виконує свої обов’язки, ухиляється від роботи, а є певною політичною розправою задля того, щоб відсторонити голову райдержадміністрації.
На його думку, такі спроби були й будуть там, де даремно звільнюють керівника із займаної посади. Це, мовляв, природній рух подій.
– Це гарний іспит, – продовжує пан Нечипоренко. – Можна десятки років жити поруч з сусідом, а потім, коли пожежа, той, хто з тобою, можливо, не вітався, бере лопату, відро з водою і біжить на допомогу, а інший, який був майже родичем, рятує лише своє. Просто це такий історичний етап, який ми повинні пройти гідно.
Іван СЛЮСАРЕНКО для Главное™