Кернес – наш президент!
Бій за крісло Януковича (Харківський сценарій-1)
«Ги-ги» – сказала більшість, прочитавши заголовок. Інші встигли підрахувати, скільки автор отримав за рекламу.
Веселе «ги-ги» я чув від шанованих і вагомих харків’ян на початку 2008 року, коли пропонував розглядати як один зі сценаріїв: «Кернес – Харківський міський голова». Тоді була тисяча аргументів – чому це неможливо. Але переважав аргумент: «це неможливо, бо неможливо ніколи».
Хоча вже тоді Київ обрав Черновецького. Потім Україна обрала Януковича. Хоча хто б ризикнув у 2005-му заїкнутися, що у того є шанс? Наприкінці 2010 Кернес став мером Харкова.
Останні кроки керівників Харкова і області (Кернеса і Добкіна) можуть свідчити про їх готовність боротися за крісло президента.
Підтвердженням цього є підкреслене протиставлення тим, хто «жує соплі» (у т.ч. Януковичу), демонстрація твердої руки і готовності досягти результату за будь-яку ціну, агресія, навіть до готовності йти врозріз з генеральною лінією партії. Це основні елементи, які формують імідж молодої команди, не обмеженої умовностями на зразок законності чи моралі. Крім того – друзі Росії, Путіна і Чечні, захисники героїчного минулого і борці з фашизмом – суміш, достатня для того, щоб боротися за крісло президента Східної України. Східної, бо розкол України для них є вирішеним питанням, недарма прокуратура не бачить ознак злочину в закликах до повернення кордонів 1939 року.
Народ не дозволить? Так народу дамо лавочки, квітники та фасади, продуктові набори, фото в інстаграм, кілька відеороликів з матюками. Залишиться лише закріпити перемогу вишуканими та випробуваними технологіями «чесного підрахунку».
Не наважаться? А ось тут не можна недооцінювати амбіцій і готовності йти «ва-банк» у згаданих персонажів. Там вже міцно виросли широкі й густі крила. Зрештою, у разі невдачі є куди відступати: «за нами Москва і Арбат».
Тому сьогодні вони терпляче чекають взаємного виснаження Януковича та опозиції, щоб твердою рукою навести порядок і сісти на трон.
Цікаво, що вигідніше Януковичу: перемога опозиції, чи Кернеса? Йому видніше, у них – одна життєва школа.