“Всім вимушеним переселенцям з Донецької та Луганської областей надали житло для проживання в зимовий період” (2.10.2014).
Це не тільки приклад реального заголовку на сайті однієї з облдержадміністрацій. Це показовий приклад того, як влада ставиться до ситуації з внутрішньо переміщеними осібами в Україні. Це вже не стадія заперечення проблеми, але ще й далеко не перехід до конструктивного етапу прийняття та пошуку рішень.
Більш за все позиція влади сьогодні схожа на ігнорування масштабів проблеми та ситуативне “гасіння пожеж” без потрібного контролю та підтримки у реалізації ініціатив.
Очевидно, що однією з найбільших проблем внутрішньо переміщених осіб сьогодні є забезпечення ЖИТЛОМ. Наслідком кожного факту активізації бойових дій на Сході країни стає нова хвиля переселенців. Сьогодні в країні їх понад мільйон, причому майже 20% від цієї кількості – перебуває наразі в Харківській області, близько 11 та 8% – в Дніпропетровській та Запорізькій відповідно.
Відповіддю з боку влади на це стало спорудження, за підтримки уряду Німеччини, 7 транзитних містечок в цих областях. На жаль, часто це ставало популярною та єдиною офіційною реакцією на такий величезний соціальний виклик.
“Уряд України нині робить все можливе для того, аби гарантувати жителям зі сходу України нормальні умови проживання. Саме тому ми доклали максимум зусиль задля того, аби якомога швидше спорудити транзитні містечка” (Г. Зубко). Приблизно так.
Відкриття містечок було заплановано на кінець грудня, щоб принаймні 3000 переселенців могли зимувати в нових помешканнях, що опалюються. Це менше 1% від усієї кількості ВПО…
Ми зібрали офіційні дані про перебіг процесу заселення в модульні будинки.
З затримкою лише в місяць 22 січня відкрилось містечко в Харкові. 21-го січня рішенням сесії міської ради його було передано у комунальну власність територіальної громади міста. Заселилось сюди 383 людини.
Власне, станом на кінець січня це єдине з семи містечок, що відкрилось.
Дніпропетровськ передав містечко (456 місць) на баланс КП "АРР "Регіон-Лідер"" і не може нічого сказати про точну дату заселення. Повідомляють лише про невизначенність джерел та порядку надходження коштів на утримання містечка через відсутність наразі Положення про порядок розміщення переселенців, що розробляється робочою групою в ОДА.
Запоріжжя передає, що дата заселення людей у модульні будинки буде вирішена після прийняття зазначених модульних будинків на баланс міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ».
В Нікополі дата заселення буде визначена після повного підключення електроенегрії та визначення порядку та категорії заселення. Наразі на 400 місць мають список лише з 201 бажаючим.
Павлоградське містечко (440 місць) вже на балансі КП "Павлограджитлосервіс", але також ще не можуть повідомити про дату відкриття.
В Кривому Розі на кінець січня ще не було сформовано навіть повного списку бажаючих розміститись в модульних будинках. Прийняти містечко зможе 420 осіб.
А в Дніпродзержинську офіційною датою заселення називають кінець березня(!). Вирішення питання щодо введення в експлутацію можливо після врегулювання питання щодо власності та балансоутримувача об'єкта. Тут має бути заселено 420 осіб.
В той же час деякі дніпропетровські ЗМІ інформують, що переселенці відмовляються заселятись в будинки через зависоку вартість проживання!
Викликає подив той факт, що проживання однієї особи в модульному будинку в Харкові коштуватиме 102,21 грн на місяць, а, наприклад, в Павлограді – майже 600. Місяць в Дніпродзержинському модульному будинку обійдеться в 492 грн; в Дніпропетровську – 600-700 з однієї людини; в Запоріжжі (згідно з повідомленнями в ЗМІ) – 416 грн. У більшості відповідей зазначаться, що розрахунок зробено по нормам споживання електроенегрії та водопостачання, в подальшому вартість буде коригуватись згідно до показників приборів обліку.
Запити на отримання розрахунків вартості проживання ми вже відправили, проінформуємо додатково, чому ж жити на Дніпропетровщині в п’ять разів дорожче, ніж в Харкові.
Повертаючись до початку, а саме, до схильності влади до ситуативних короткострокових рішень без потрібного контролю та підтримки у реалізації ініціатив, на жаль, ми бачимо, що відсутність довгострокових рішень на державному рівні напряму пов’язано з відсутністю відповідних програм для переселенців в регіонах.
Ситуація на Сході країни яскраво свідчить про те, що ми вже маємо вирішувати питання не тільки ТИМЧАСОВО переміщених осіб, але й тих, хто не повернеться в рідні міста. Це вимагає не короткострокових, а стратегічних рішень. А вони потребують дій вже сьогодні: оперативної інвентаризації об’єктів нерухомості по всій країні, придатних для довготермінового проживання (покинуті будинки в селах, частково недобудовані об’єкти, гуртожитки ітд), участі держави у приведенні їх до стану, придатного для життя, в тому числі, в зимовий період; врегулювання законодавчої бази у питаннях порядку передачі та забезпечення житлом переселенців для довгострокового користування.
Для цього вже зараз треба, як мінімум, сприяти “розвантаженню” ключових транзитних міст Сходу країни, створювати можливості для зручного та зрозумілого інформування переселенців про можливості отримання допомоги у всіх регіонах та сприяння їх вільному пересуванню країною (те, що зараз роблять волонтери…).
І, звичайно ж, проконтролювати та пришвидшити процес відкриття модульних містечок в 6 містах України. “За сумлінне і бездоганне виконання службових обов’язків та значний особистий внесок в облаштування транзитного модульного містечка”, кажуть, навіть нагороди (відомчі відзнаки ДНСН) представникам місцевої влади дають.