Статьи
1 2 3 4 5 6 7 8 910 11
28 мая 2017
1831
"Бронежилет, конечно, я ему оставил. В нём генерал и погиб..."

Известный волонтер, один из активистов воздушной разведки Юрий Касьянов рассказал о генерал-майоре Сергее Кульчицком, который погиб в Славянском районе Донецкой области в сбитом над горой Карачун вертолёте 29 мая 2014 года.

Вертолет возвращался назад после разгрузки продуктов и высадки смены на четвертом блокпосту (район горы Карачун), попал под обстрел и взорвался. Тогда погибло 12 наших военнослужащих, включая Кульчицкого. После той трагедии его назвали "небесный генерал".

 

Вот как Касьянов вспоминает о генерале, стоявшем два года назад у истоков создания Нацгвардии (текст датирован 29 мая 2016 года):

"Сегодня два года, как погиб генерал Кульчицкий. Кажется, уже нет смысла вспоминать об этом публично, разве что по круглым датам... За два года нас приучили к крови, к ужасу потерь... За время войны погибло столько хороших, нужных, замечательных людей, что боль утраты притупилась, но осталась злость. Злость, которую мы тщательно бережем, копим, взращиваем, лелеем. Чтобы месть наша была страшной для врагов.

26 мая 2017
1627
Він не міг вчинити інакше…

Це була, напевно, найдраматичніша сцена з усіх фото- та відеокадрів, знятих протягом останніх років на церемоніях поховання військовослужбовців і правоохоронців, що полягли в боях із сепаратистами на сході країни. Старенький дідусь у кітелі радянського Військово-Морського флоту з численними нагородами над труною свого онука, 23-річного офіцера Національної гвардії України, що загинув на Донеччині, зі сльозами на очах висловив те, що, мабуть, давно повинні були сказати ветерани Другої Світової, проклинаючи нинішню «неоголошену війну» і тих, хто її спровокував, зокрема – особисто президента Росії  Путіна…

Життя командира взводу запорізького з’єднання НГУ молодшого лейтенанта Івана Гутніка-Залужного обірвалось у ніч на 10 серпня 2014 року внаслідок ворожого нападу на позиції сил АТО поблизу районного центру Амвросіївки.

Група терористів спробувала оточити й захопити блокпост, вочевидь, намагаючись прорватись у бік українсько-російського кордону.

25 мая 2017
1956
Пусть лохи платят, а Харьков стоит

Ну вот дожили. Оказалось, что на третьем году после Майдана украинцы как и раньше считают, что есть те, кто более "равный" чем другие. Ну, такое у нас всегда было. 

Обидно что так себя проявляют те, кто вроде бы имел отношение к активистам Майдана.  

Итак, что имеем. Есть движение "Авто евро сила". 

Первоначально всем идея понравилась - ну ведь реально надоела ситуация, при которой вся страна должна спонсировать за счёт повышенных таможенных сборов крупных автодилеров. 

Но оказалось, что есть свои ньюансы. 

Сами активисты "Авто евро силы" не  скрывают что они - "обьединение собственников авто на еврономерах" и их цель - защитить своё "право" колесить по дорогам страны на нерастаможенных авто с непонятными номерами. 

Точнее активисты говорят, что номера понятные - других европейских стран и их цель - уравнять права тех, кто ездит на госномерах Украины и уплатил все сборы и тех, кто принципиально это делать отказывается (пусть лохи платят). 

25 мая 2017
3527
Звання майора отримав посмертно

Того дня колона автомобілів з правоохоронцями вирушила «зачищати» територію щойно звільненого від терористів Сіверська. В одній з машин разом з колегами-сумчанами їхав й Олександр . Раптом гримнув потужний вибух: автомобіль із правоохоронцями наїхав на про- титанкову міну, яку бойовики- сепаратисти заклали посеред центральної вулиці міста… – Олександр опинився в епіцентрі вибуху.

Його швидко доставили до лікарні, але поранення виявились не сумісними із життям – розповідає командир зведеного загону УМВС України в Сумській області підполковник міліції В’ячеслав Драновський. – Капітан Ткаченко, без перебільшення, був душею нашого загону, він для кожного знаходив потрібне слово, підтримуючи бойовий дух..

Молоді спецназівці називали його «батьком», «дідом», бо він і справді на цій війні був для них і наставником, і порадником, і батьком, і другом.

Олександр казав: «У мене син такий, як ось ці хлопці. Я не можу допустити, щоб із цими дітьми щось сталося…».

24 мая 2017
1310
Мама запорожского Героя Украины: мы не считаем Богдана погибшим

В октябре 2015 года в Запорожской специализированной гимназии №7 торжественно открыли мемориальную доску в честь лейтенанта Нацгвардии Героя Украины Богдана Завады, который закончил это учебное заведение, проучившись два года. Его память почтили минутой молчания.

— То, что мы открываем мемориальную доску в канун Дня защитника Украины — очень символично, — отметил командир 9-го полка оперативного назначения НГУ полковник Александр Хоменко. — Богдан Завада отдал свою жизнь, но спас личный состав блокпоста, который находится сейчас здесь. Мы всегда будем его помнить, его подвиг останется в сердцах всех людей.

По словам командира оперативного полка спецназначения Национальной гвардии Украины Александра Хоменко, 16 июля 2014 на одном из блокпостов 35-летний командир Богдан Завада ценой собственной жизни спас своих собратьев во время отражения атаки террористов. За этот подвиг Герой Украины посмертно был награжден орденом «Золотая звезда».

23 мая 2017
1572
Його забрали Небеса - людину "з веселим обличчям і сумними очима"

Юрчишин Руслан Іванович ("Космос")

Дата та місце народження: 31 травня 1982 р., м. Івано-Франківськ.

Дата та місце загибелі: 2 січня 2016 р. (помер від поранень).

Звання: Солдат.

Посада: Снайпер.

Підрозділ: Київська окрема бригада, Північне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: Помер 2 січня 2016 р. під час лікування від важкого поранення отриманого 1 січня 2015 року в бою з ДРГ противника на блокпосту № 34 в районі с. Кримське Луганської області.

Сімейний стан: Залишились мати та сестра.

Місце поховання: с. Вовчинець, Івано-Франківська міська рада, Івано-Франківська область.

Як повідомляють друзі Руслана у соцмережах, він ліг спати і не прокинувся.

“Я не знаю, що могло статися, буде висновок експертизи. У нього було дуже складне снайперське поранення ноги. Він пішов на покращення, лікування доходило до завершення. Пам’ятатиму Руслана як ходожника. Восени мені про нього написала Ліза Масляк, разом з художником Богданом Бринським ми купили фарби, мольберт, передали йому в Київ. Руслан дуже світла і позитивна людина”, – розповідає волонтер Наталія Сербин.

1 2 3 4 5 6 7 8 910 11

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )