Статьи
12 3 4 5 6 7 8 9 10
29 августа 2017
5563
Позывной "Йоу". Морпех, спасающий жизни побратимам

Понад 50 поранених виніс із поля бою фельдшер із позивним «Йоу». Багато з них і сьогодні лікуються у госпіталях, чимало вже повернулися до строю.

У мирному житті Олександр Білик працював за фахом – спочатку фельдшером на машині швидкої медичної допомоги, згодом – медбратом у Миколаївському обласному госпіталі ветеранів війни. У травні 2014 року був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України та потрапив служити до еліти армії – Високомобільних десантних військ. У складі 79-ї окремої аеромобільної бригади воював та рятував поранених під Авдіївкою, у Пісках, Тоненькому та безпосередньо у ДАПі. Після демобілізації він пішов служити за контрактом до морської піхоти. Так – з однієї еліти, ВДВ, фельдшер потрапив до іншої – морпіхів.

Другий рік війни для Олександра промайнув на приморському напрямку. Лебединське, Водяне, Широкине та інші донедавна курортні приазовські села – таким був бойовий шлях морпіхів, а з ними – і фельдшера «Йоу». Рівно рік – із травня чотирнадцятого до травня п’ятнадцятого – він був десантником, і рівно рік – із травня шістнадцятого до кінця травня сімнадцятого – воював у морській піхоті. Нещодавно підрозділ вивели з району проведення АТО до пункту постійної дислокації. Олександр повернувся до рідного міста й нарешті побачив кохану дружину Наталю й трьох дітей – дванадцятирічного Влада, дворічну Кіру та семимісячну Олександру. Обійняв усіх та полегшено зітхнув: якийсь час він житиме разом із сім’єю.

28 августа 2017
5079
Іловайський бранець

Тієї ночі взводному Васильовичу снилася далека щаслива Ірландія, з якої його забирають в армію на Далекий Схід. Була це не зовсім нісенітниця. Перед самісінькою війною Юрій Васильович Панченко працював комендантом українського посольства в Ірландії. Служив до того в міліції в патрульно-постовій службі, дільничним інспектором, в УБОЗІ. Побував ще й миротворцем у Косовому з якого повернувся опером, а коли вийшов на пенсію, то влаштувався в посольство. На Тихому Океані він служив строкову. От і сплелося все це в одному химерному сні.

Солдатські сни

Щоправда, Ірландія йому снилася вперше, тоді як армія приходила у сни не один десяток разів. Далекий Схід, скелі, море, хвилі...

- Що мене знову туди заберуть?– запитує Васильович.

- Звичайно, ти старий солдат, усе там знаєш, усе вмієш,– відповідає йому воєнком і штурхає в спину, від чого Василович просипається.

Йому не хочеться розплющувати очей, а коли він їх таки розтуляє, то опиняється не в Ірландії чи на Далекому Сході, а посеред донецького степу в лісосмузі серед тиких як і він іловайських утікачів. Після того, як росіяни впритул розстріляли їх в  «зеленому коридорі», вояки розбрелися, хто куди. Ніхто тоді не знав, де наші, а де чужі. Їхній невеличкий «партизанський загін», який назбирався по дорозі й складався з різного люду, пішов блукати по окупованій Україні. Дві доби хлопці ховалися на нашій, але вже не своїй землі, від орди: «ополченців», чеченців, козаків, бурятів, росіян, своїх громадян, поки не опинилися в лісосмузі, де вирішили хоча б пару годин поспати.

Чому пан Уве  любить Харків

У Харкові, на Спаса, у переддень свята Незалежності пречудовим голосом зазвучав дзін «Благовісник», кошти на який зібрала громада містечка Тюбінген, що в Німеччині. На дзвоні ж було викарбувано профіль «апостола любові» Івана Богослова й слова з Єванглії «Любіть одне одного, як я полюбив вас».

Німецька делегація, чимало представників якої були одягнені в українські вишиванки, приїхала на Схід України, аби передати подарунок громаді храму Івана Богослова УПЦ КП. Серед гостей знаходився і колишній учитель ліцею пан Уве Лібе-Харкорт — хоча сивий як молоко, але стрункий, у льняній сорочці, вишитій червоними і чорними нитками.

Пан Уве не лише добре розмовляв українською, а й умів співати наших пісень під гітару. П’ять років поспіль кожен ранок колишній учитель починав з уроку української мови, поки пристойно нею не оволодів. Звідки ж у літнього німця така любов до України?

20 августа 2017
6516
Комбриг Шептала. Тот, кто вывел украинских бойцов из дебальцевского "мешка"

Командиру 128-й мукачевской горно-пехотной бригады полковнику Сергею Шаптале, который руководил выводом бригады из Дебальцево зимой 2015 года, было присвоено звание Героя Украины. Соответствующий указ №93 от 18 февраля 2015 года опубликовали на официальном сайте Президента Украины.

«За личное мужество, героизм и высокий профессионализм, проявленные при защите государственного суверенитета и территориальной целостности Украины, самоотверженное служение украинскому народу постановляю: присвоить звание Герой Украины с вручением ордена "Золотая Звезда" Шаптале Сергею Александровичу – полковнику»,– говорится в тексте указа.

128 бригада из Мукачево продолжительное время держала оборону под Дебальцево.

В самый критический момент, после того, как командование сектора «С» покинуло свои боевые позиции, обязанности руководством Дебальцевской группировкой войск принял на себя командир 128-й горно-пехотной бригады Сергей Шаптала.

18 августа 2017
4687
Прапорщик Труш. О его ранении мать узнала последней

На счету прапорщика Олега Труша - командира взвода управления 5 гаубичной самоходно-артиллерийской батареи 2 гаубичного самоходно-артиллерийского дивизиона бригадной артиллерийской группы и отдельной Гвардейской танковой бригады - один БМ-21 «Град», уничтоженный в зоне АТО, два танка и БТР-80. А еще значительное количество живой силы и огневых средств противника. Во время одного из боев Олег был серьезно ранен: он получил пятьдесят процентов ожогов тела, большинство из которых - глубокие. Прапорщик перенес шесть пересадок кожи. Сегодня он снова в строю, награжден орденом «За мужество» III степени, Знаком отличия Президента Украины «Защитник Отечества» и отличием Министра обороны Украины «За воинскую доблесть».

Олег Труш родился в Борзне на Черниговщине. Его мама Галина Ивановна живет сейчас в Высоком Борзнянского района.

В армию Олег попал случайно.

- После окончания в 2008 году Путивльского педагогического колледжа имени Руднева пришел в военкомат проходить призывную комиссию, - вспоминает командир. - А там предложили подписать контракт. Согласился и попал в 2-й дивизион на должность старшего наводчика САУ «Акация». Со временем научился работать в должности командира орудия.

17 августа 2017
2959
Зеэв Элькин:  у  украино-израильского сотрудничества хорошие перспективы

21-22 августа в Киеве пройдет заседание межправительственной комиссии по развитию двусторонних связей между Украиной и Израилем.  Накануне министр по вопросам охраны окружающей среды государства Израиль, министр по делам Иерусалима и наследия Зеэв Элькин, возглавляющий с израильской стороны межправительственную комиссию, дал интервью Главному.

Беседовать с господином Элькиным было вдвойне интересно потому, что родился он в Харькове. Его отец Борис Элькин преподавал математику в Харьковском университете, затем профессор Элькин был создателем и многолетним директором Восточно-украинского филиала Международного Соломонова университета.

Зеев изучал математику в Харьковском государственном университете имени В. Н. Каразина с 1987 года. В 1990 году стал заместителем главы еврейской общины Харькова и генеральным секретарем движения «Бней Акива» в СССР. Репатриировался в Израиль в декабре 1990 года, где стал одним из самых ярких политических и государственных деятелей.  Депутат Кнессета, председатель фракции «Ликуд» в кнессете, председатель парламентской коалиции. Политик, которого многие эксперты не только в Израиле, но и за его пределами называют наиболее вероятным будущим премьер-министром Израильского государства.

12 3 4 5 6 7 8 9 10

Сегодня
26 сентября 2017
больше новостей
delta = Array ( )