Статьи
1 23 4 5 6 7 8 9 10
15 августа 2017
3595
Мінні поля сапера Івана Зиби

До недавньої пори, розповідає головний сержант ГІЗа 54 ОМБр, Іван Зиба, - я нічого не боявся. А от сьогодні трохи не того… Просто я зустрів кохану дівчину, і скоро у нас весілля.

- Ні, в запал, - додає, сапер, - я продовжую, як і продовжував, сумлінно виконувати свої обов’язки, та якось не так як було вчора…. Нелегке дитинство, сивина рано з'явилась. А коли оце все розпочалось на Донбасі, мені ніколи було тоді телевізор дивитись, у мене батько помирав, а коли трохи очухався, і побачив як здорові бугаї-качки і всякі футболісти миттєво стали непридатними до служби в армії, я собі сказав досить і пішов добровольцем, щоб захищати свій дім і врешті країну…

- Саперна справа і кулінарна, а я повар-кулінар 5-го розряду, дещо схожа, бо в обох ремеслах потрібно майстерно володіти руками і мати гострий погляд, а все інше від наполегливості. Головне навчання для сапера, це постійно вивчати усі випадки підриву на передку. Смерті моїх побратимів - це найстрашніші уроки, але їх треба засвоювати. Сьогодні стало набагато складніше це робити, бо з'явились безліч самодіяльних вибухівок, а конструктивні можливості їх безмежні…

13 августа 2017
3579
Комбат, який своє відбоявся

Підполковник Євген Лавров – комбат 25-го окремого механізованого батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБ Збройних сил України.

- До війни я служив в Прикарпатському військовому окрузі, п'ять останніх років «на паркеті», тобто в штабі. Звільнився з лав Збройних сил України 30 грудня 2005 року у званні підполковника. На «гражданці» працював і начальником охорони великого підприємства, і начальником ЖЕКУ, але там мала платня, тому подався у бізнес…

- Коли розпочалась війна на Донбасі і я побачив документальні кадри по телебаченню, як «розкатали» бригаду, згорілі танки і вбитих наших пацанів, і для мене стало абсолютно зрозуміло, що там командири невірно розташували техніку, невірно «закопують» (мова йде про окопи) солдатів. Іншими словами, командування тих частин, які потрапили під «роздачу» сепарів, просто елементарно некваліфіковане у військових справах. І тому я вирішив повернутись до війська – ну просто для того, щоб рятувати пацанів…

11 августа 2017
5093
Самый длинный рейд в военной истории мира

Три года назад 19 июля 2014 года начался самый длинный в военной истории рейд. Его совершили десантники 95-й Житомирской отдельной десантно-штурмовой бригады под командованием Героя Украины, генерал-лейтенанта Михаила Забродского в ходе вооруженного конфликта на Донбассе.

Руководство АТО дало приказ перейти к наступательным действиям для освобождения подразделений 24-й ОМБр, 72-й ОМБр, 79-й ОАЭМБр, которые осуществляли блокировку российско-украинской границы и попали в окружение на юго-востоке Луганской и на востоке Донецкой областей.

Согласно плану операции, подразделения 95-й ОАЭМБр, 30-й ОМБр, 51-й ОМБр, 25-й ОПДБр должны были освободить Саур-Могилу, населенные пункты Степановка и Мариновка, установить контроль над переправами на реке Миус и обеспечить выход из окружения указанных подразделений. Ударными выступили батальоны 30-й ОМБр и 95-й ОАЭМБр, укомплектованные военнослужащими контрактной службы. Основной составляющей операции был рейд 95-й ОАЭМБр. Для участия в нем было отобрано 400 лучших бойцов из 1-го и 13-го отдельного аэромобильных батальонов бригады.

Бой за Лисичанск
10 августа 2017
3117
Історія про тернополянина, який рятував бійців з вогню і з того світу

Спочатку була школа, потім Чортківське медучилище, пізніше — Тернопільський державний медичний університет ім. І. Горбачевського. Працював Андрій Місяць у сімейній медицині, лікарем у Копичинській виправній колонії, в останні роки — лікарем-наркологом Гусятинської районної лікарні. Коли на сході країни розпочалася війна, активіст Mайдану, який пліч-о-пліч з іншими відстоював інтереси майбутнього, потрапив туди в третю хвилю мобілізації. Швидко зібрав найнеобхідніше. Залишаючи молоду дружину і маленького Антона, сказав: «Хто, як не я, це мій обов’язок насамперед перед моїм сином…»

Спочатку були підготовчі курси на полігоні, де працював черговим лікарем та інструктором з військово-медичної підготовки, потім потрапив на справжню війну, на якій навчився робити те, чого раніше не уявляв.

Молодий чоловік побував у найгарячіших точках буремного сходу: Станиця Луганська, Щастя, Дебальцеве… З перших днів скуштував бойового пороху, особливий терпкий смак якого відчуває і досі. Служив у медроті 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Доля звела його з відчайдушним молодим хірургом із Закарпаття, який згодом став легендою та народним героєм — Олександром Данилюком. Команда медиків із 14 осіб, до складу якої увійшов ще один наш земляк, анестезіолог Михайло Ткачук із Манівців, творила дива, рятуючи бійців з-під вогню та витягуючи з того світу…

9 августа 2017
3982
Богдана не простим

На Тернопільщину прибув кортеж з тілом 18-річного бійця Богдана Ішутіна, котрий проходив службу в зоні АТО. Зустріти загиблого військовослужбовця в його рідному місті Теребовлі зібралися сотні людей – представники влади, діти з лампадками, жінки з квітами, багато молоді.

Богдан Євгенович Ішутін (11.10.1998 – 22.05.2017)

Народився 11.10.1998 року в селищі Теребовля (Тернопільська область), Україна.

Богдан був наймолодшим у багатодітній сім'ї.

Мати Богдана все життя працювала вчителькою фізики у місцевій школі та фінансово була неспроможна добре забезпечити своїх дітей.

Сім’я тяжко заробляла гроші на існування. У вільний від викладання час, вчителька торгувала на місцевому ринку.

Коли Богдану виповнилось 18 років, він одразу ж підписав контракт на військову службу.

Звання: солдат

Військовослужбовець (номер обслуги) 44-ї окремої артилерійської бригади (ОАБр), Збройні Сили України.

8 августа 2017
4079
Котел під Ізварине, - пам’ятати завжди

Спекотне літо 2014 року українці не забудуть ніколи. Після переможних боїв усі з трепетом спостерігали за рухом української армії окупованим Донбасом. Бій за боєм, військові впевнено звільняли міста і села від терористичних банд. Героїзм, сила волі, впевненість і впертість вояків з одного боку і хвиля патріотизму, гордість за своє військо – з іншого. Українська армія впевнено рухалася вперед. Можливо, надто впевнено.

Важко сказати, коли настав переломний момент. Хай там як, але у гонитві за поставленими на карті прапорцями утворився перший котел на донецькому фронті. Зеленопілля, Червонопартизанськ, Ізварине, Дякове – це назви населених пунктів, які стали символом сили духу українських військових і водночас - безпорадності військового керівництва. Це синоніми слави українського війська і ганьби військового командування. А ще це синоніми підлості східного сусіда, який називав себе братом.

1 23 4 5 6 7 8 9 10

24 сентября 2017
больше новостей
delta = Array ( )