Статьи
1 2 34 5 6 7 8 9 10
18 ноября 2016
Мифы, легенды и реалии полицейской аттестации

Основной вопрос, которым озадачены журналисты и обычные граждане: достаточно ли народу уволили, чтобы полиция стала хорошей, вместо тех развалин "облико морале", которые оставались в старой милиции?

В публичном дискурсе я вижу много попыток разукрасить этот процесс в черное и белое. Друзей у аттестации мало.

Действующим сотрудникам она не нравилась – потому, что процесс этот вызывал высокий уровень стресса и неопределенности. И да, он был непредсказуем и проходил в основной своей массе без указаний сверху, в нем шанс "подмазать" или проплатить решения был сведен к минимуму. 

Уволенным она не нравилась еще больше – это обидно, кажется, что несправедливо и потому важно найти любой способ восстановить честь и достоинство и вернуться через суд.

Суды не особо жаловали сам процесс, потому что понимали – им самим скоро будут задавать подобные вопросы об уровне доходов, расходов и коррупции.

Часть уволенных восстанавливались через суды, и все это было похоже на какую-то лишенную смысла карусель людей и бумаг.

9 ноября 2016
АРСЕНИЙ ЯЦЕНЮК: "Меня мочили "политические партнеры" и "партнерши". Я говорил президенту: не открывайте ящик Пандоры: потом отразится на всей власти"

Відтоді, коли навесні Арсеній Яценюк до титулу прем'єр-міністра додав префікс "екс", минуло майже 8 місяців. Термін цілком достатній для того, щоб усе як слід проаналізувати, а в чомусь - і порівняти з Кабінетом Міністрів імені Володимира Гройсмана.

Весь цей час Яценюк особливо не "світився", витримуючи, як кажуть англійці, low profile. Причина була зрозуміла: надто надокучливою, аж до алергії, стала персона Арсенія Петровича для обивателя. Тому вирішено було дати публіці і Яценюку час відпочити один від одного. Тим більше що політикам така пауза часто йде на користь, дозволяючи, у потрібний час, повернутися в публічне поле в доброму сенсі призабутим. Прибувши до центрального офісу "Народного фронту", бригада інтерв'юерів "Цензор.НЕТ" у складі Сергія Іванова та Євгена Кузьменка виявила Арсенія Петровича посвіжілим і готовим до ґрунтовної розмови. Зрідка в бесіду включався радник екс-прем'єра з питань зовнішньої політики Данило Лубківський. Розмова тривала дві з гаком години, так що в цьому інтерв'ю, висловлюючись мовою соціальних мереж, "много буков". Питань до Яценюка було безліч і на будь-який смак. Тематика бесіди також була строкато-різноманітною: обставини квітневої відставки, розмови з Джо Байденом, "склянковий" конфлікт з Міхеілом Саакашвілі, легендарна телефонна розмова з щойно звільненою з в'язниці Юлією Тимошенко. А також критика (вона ж "цькування") прем'єра Яценюка в ЗМІ, закиди в зарозумілості, участь в процесі відставки Ігоря Коломойського, аналіз роботи фракції "Народного фронту" в парламенті... У цьому інтерв'ю Яценюк вперше ділиться з читачем деякими подробицями очних і телефонних розмов з Петром Порошенком та Рінатом Ахметовим. А також формулює своє розуміння успіхів і помилок свого уряду. Ну а "на хвіст" - розповідає історію одного фото на Пейзажній алеї. Чи у всьому був з нами відвертий пан Яценюк? Ясна річ, ні: він залишається чинним політиком і багато своїх секретів не видасть навіть під загрозою "кулі в лоб". Однак в інтерв'ю він сказав достатньо, щоб зробити цей текст цікавим.  Євген Кузьменко: Ви знаєте, який інтерес викликає зараз зміст електронних декларацій наших політиків і чиновників. Деталі багатьох шокували. Ось і про вас запитують: коли ж ми побачимо декларацію Яценюка? Прес-служба "Народного фронту" вже пояснила, що, згідно з законом, це відбудеться до квітня 2017 року. Ви вже прикидали собі, які статті в цій декларації будуть складними, і де варто порадитися з юристами? Арсеній Яценюк: Давайте розпочнемо взагалі з питання, як з'явилися ці декларації. Цей закон вносив я. І проводив через парламент як прем'єр-міністр. І закон про Національне антикорупційне бюро, і закон про електронне декларування відповідно, і закон про Національну агенцію із запобігання корупції. Коли писався драфт цього закону, ми довго думали про те, що повинно бути предметом декларування. І тоді остаточно вирішили, що, в принципі, предметом декларування повинні бути всі доходи і витрати, в тому числі і готівкові кошти, банківські метали, предмети розкоші, дорогоцінності. Майже аналогічні закони існують ще в двох країнах Європейського Союзу: це Румунія і Польща. Думаю, що нашим європейським партнерам треба взяти з України приклад, тому що такого обсягу декларування в принципі в інших країнах-членах ЄС не існує. Аналогічно подивився декларації чиновників у Сполучених Штатах. Там також немає такого обсягу декларування. Що означає ця декларація? Ця декларація означає, що фактично ми поставили відправну точку. Ти показуєш все, що в тебе є на момент подання першої декларації. Далі це означає те, що за неправдиві дані там іде адміністративна і кримінальна відповідальність. Щодо вашого конкретного питання стосовно моєї декларації. Першу декларацію я здав у 2001 році. І всі декларації, на відміну від дуже багатьох людей, висять у мене на сайті, починаючи з 2001 року. Там все дуже просто рахується. Тому в новій декларації, яку я подам, будуть зазначені ті відомості, які ми додатково включили. До додаткових відомостей включені готівкові кошти, предмети, які вартують більше певної кількості мінімальних заробітних плат. Також до додаткових відомостей включаються додаткові витрати. Окрім того, в законі було прийнято рішення про те, що навіть якщо ти пішов з державної служби, ти все одно подаєш декларацію на наступний рік, тому що ще один рік подачі декларації. Тому підпадаю під декларування, і така декларація буде подана до 1 квітня наступного року. Розширю, з вашого дозволу. Ви знаєте, думаю, що треба йти далі в питанні декларування. Треба розширити перелік осіб, які підлягають обов’язковому декларуванню. Розповсюдити їх на керівників політичних партій. Чому ні? Поширити їх на кандидатів в народні депутати і кандидатів у президенти. Це обов’язково повинно бути. Щоб не сталося так, як сталося в Сполучених Штатах, коли не можуть ніяк зрозуміти обсяги tax returns, відшкодування податків по одному з кандидатів у президенти Сполучених Штатів.  Є.К.: Чому? А.Я.: Тому що їхня федеральна комісія з питань виборів має недосконалу форму. Думаю, що це буде правильно. Лідери політичних партій, кандидати в президенти, кандидати в депутати, як мінімум народні, повинні подавати електронну декларацію. Далі треба перейти до другого етапу. Ви правильно порушили питання, який ефект від цих декларацій у більшості населення. Шоковий. Це підсвітило тезу про соціальну несправедливість. І треба також відверто визнати, що такі етапи проходять в різних країнах. У Сполучених Штатах у 1930-х роках боролися з мафією, монополіями і їхніми олігархами. Ми також проходимо цей етап. Це етап очищення. Нульова відправна точка. І далі в такому етапі очищення, вважаю, що всі громадяни, вся країна повинна буде дійсно переходити на інші рейки.  Знову буду повертатися до тих же США. Як для чиновника є вже сьогодні по законодавству священним обов’язком показувати свої доходи і витрати, і членів їх сімей, - так і для кожного громадянина країни повинна стати священним обов’язком сплата податків і відповідне декларування. Це світова практика. І чому це також потрібно зробити? Тому що громадяни повинні брати активну участь у фінансуванні політичних партій, а це також підлягає декларуванню. А держава повинна звітувати перед громадянами, як використані сплачені податки. Тому я думаю, що наступним етапом повинно бути запровадження прозорих процедур для всієї країни, де і політичний клас, який вибирається громадянами, і громадяни, які вибирають політичний клас, - всі живуть за одними правилами. Це чесно. Стосовно обсягів готівки. Думаю, що було б дуже правильно, щоб усі, хто задекларував свої готівкові кошти, дуже швидко принесли їх у державні банки і збільшили ресурсну позицію державних банків. Це, з одного боку, зменшить проценті ставки в економіці, а з іншого, - дасть можливість банкам оперувати більшими фінансовими ресурсами і додасть фінансової стабільності. Ці люди стануть інвесторами. Є.К.: У якій валюті, дозвольте запитати? А.Я.: Я би дуже хотів, щоб ішлося виключно про національну валюту. Але об'єктивно, що люди будуть "розкладатися" в різні кошики валют, як завжди було. Є.К.: А як це робиться у вашій сім’ї? А.Я: Ми так само "розкладаємо" у різні кошики валют. Я готовий відповісти на всі питання. Але думаю, що деяким людям буде важко пояснити походження своїх коштів. Тому треба готуватися на них відповідати. Наприклад, я з 1992 по 2001 рік був у бізнесі, і закінчив там кар’єру заступником голови правління одного з найбільших приватних банків.  Є.К.: Є думка, що багато хто задекларував суми, яких у них насправді немає. Просто для того, щоб за майбутній рік "добрати"... А.Я.: Саме тому вважаю абсолютно правильною таку пропозицію: максимальний обсяг готівки внести як банківські вклади. Це в тому числі зніме питання про те, чи реальні задекларовані людиною кошти. Є.К.: Ви задоволені тим, як пройшло декларування у "Народному фронті"? А.Я.: Тут немає суб'єктивної оцінки, задоволений чи не задоволений. Я задоволений тим, що ми ухвалили ці закони, що ця електронна декларація запрацювала. І всі члени "Народного фронту" її заповнили. І виконали свій конституційний обов’язок. А ефект від декларацій - я вам вже сказав який. Він був природно очікуваний. Хоча, з іншого боку, я ж не просто так вам казав про свої попередні декларації. Ну, значна частина людей, які подали електронну декларацію, декларували свої доходи і видатки публічно відповідно до попереднього закону. Там були всі доходи, тільки не було готівкових коштів і рухомого майна, яке вище певної суми. Тому фактично шок був пов'язаний з готівкою. Я не очікував, чесно кажучи, таких обсягів готівки. Є.К.: Усе це ще наклалося на історію з підвищенням зарплат для депутатів. Так мило збіглося. Ви свою фракцію як орієнтували щодо цього питання? А.Я.: Стосовно підвищення заробітної плати фракція прийняла рішення, що на даному етапі це недоцільно робити.  Є.К.: На даному етапі? А.Я.: Скажу свою позицію, яка, не важко передбачити, не буде популярною серед широких мас населення. Детективу НАБУ ми підняли заробітну платню до 42 тисяч гривень. Він розслідує кримінальні провадження, у тому числі стосовно депутатів Верховної Ради. А у депутатів голий оклад 6 тисяч гривень. Чи не видається вам, що такий дисбаланс є недобрим сигналом про ставлення до ролі парламенту? У країні з парламентсько-президентською формою правління. І чи хтось вірить, що на 6 тисяч гривень член парламенту готовий чесно жити? Разом з тим, хочу сказати, що це уряд, який я очолював, у 2014 році обмежив зарплати депутатам. У країни не було армії. Фінансовий колапс, залишений країні у спадок Януковичем, ставив питання про виживання кожного дня. Єдиним виходом була мобілізація всіх можливостей на збереження країни і на забезпечення фронту. Але, пройшовши кризове дно, ми повинні поступово повертати країну до логічних балансів. Якщо ми живемо за новими правилами, то це означає, що член вищого законодавчого органу країни не може отримувати заробітну платню рівня навіть не представника малого і середнього бізнесу. Якщо ми його наділили такими повноваженнями і відповідальністю, якщо ми хочемо, щоб він не брав хабарі, то давайте відверто визнаємо, що він повинен принаймні отримувати таку саму заробітну платню, як детектив, який його розслідує; як член Уряду, який так само повинен жити на заробітну платню, а не на корумповані доходи. Ну, це брехня, що член парламенту живе на 6 тисяч гривень, навіть з якимись офіційними доплатами. І ми всі віримо в це?! Повернусь до теми підняття рівня заробітних плат народних депутатів. Ми ж питання про фінансування політичних партій вирішили через фінансування з бюджету. Тому треба відверто визнати, що якщо ми хочемо мати якісний політичний клас (відповідальний і некорумпований), то він повинен отримувати адекватний рівень компенсації з державного бюджету і відповідати перед народом за те, що він робить. Тому що хвиля популізму знищує основи державності. Зараз от ви в своїх виданнях знайдете фахового журналіста на оклад у шість тисяч гривень? С.І та Є.К.: Ні. А.Я.: А ми хочемо найняти члена парламенту на 6 тисяч гривень чи міністра… Сергій Іванов: Так виявляється, що у нас парламентарії сприймають парламентаризм власне як досягнення певного статусу, як розвагу. Є.К. Можливість лобіювати певні речі… А.Я.: Можливість лобіювати – це нормально. Ми можемо до цього окремо підійти. Є.К.: Я маю на увазі зовсім не американське розуміння слова лобіювання. А.Я.: Правильно. Є різниця. Лобіювати – це їхня конституційна функція. Їх на що вибирали? Ти повинен лобіювати, якщо ти вибирався по округу, ти лобіюєш розвиток бізнесу свого округу, ти лобіюєш школу чи лікарню свого округу. Це твоя робота - отримати фінансування на округ. Якщо ти вибирався за партійними списками, і у вас у програмі партії декларується створення, наприклад, індустріальних парків чи збільшення експорту сільськогосподарської продукції – то це твій job, іти до парламенту, вносити закони і через цей правильний лобізм збільшувати робочі місця, збільшувати доходи і підтримувати власний політичний рейтинг. Це нормально, їх на це вибирають. Якщо ж  ідеться про стару школу "лобіювання", то з нею я боровся. Бо коли захід в парламент означав захист або власних бізнес-інтересів, або знищення конкурентів, у тому числі через політичний вплив у парламенті, - ну, тоді це політична корупція, яка є неприйнятною в сучасних умовах.  Є.К.: У цьому парламенті такої корупції багато… А.Я.: Ви знаєте, думаю, що парламент змінився. Я слідкую за ним. Його можна лаяти, можна казати, що він такий, сякий. Хоч мене взагалі турбує питання дискредитації політичного класу як такого. Тому що вранці проголосували - а вже ввечері кажуть, що вони негідники. Але подивіться: цей парламент взяв на себе відповідальність у військовий час за країну, після часів революції таку кількість актів законодавства і такі реформи було проведено! Проведено - зараз буду казати про свій період - різними способами, в тому числі і з мого боку жорстким політичним тиском на членів парламенту. Вони цього не любили - але я не прийшов їм подобатися у Верховній Раді. Не любили - але в результаті тиснули на кнопки. І ми ухвалили те, що не ухвалювалося 25 років. Це все процес еволюції. На кожну якісну зміну необхідний час. Це ж не просто нові обличчя. Це цілий комплексі підготовки людини до роботи. Ти не можеш стати найкращим хірургом після медичного коледжу, навіть після університету. Ти повинен пройти етапи. В новій політичній системі, в новій якості країни, треба по-іншому будувати моделі. Це повинна бути освіта – раз, досвід – два; для певних посад потрібні не просто розум, а мудрість – три. І такі трансформації не відбуваються в країні за один рік. Там (на Заході. – Ред.) йшли сотні років, хоча і це не дає всіх гарантій.  "У МЕНЕ З ПРЕЗИДЕНТОМ БУЛА ВІДВЕРТА РОЗМОВА З ЦЬОГО ПИТАННЯ. Я ГОВОРИВ: НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО! Я РОЗУМІЮ, ЩО У ВАС Є ОТОЧЕННЯ…" С.І.: Давайте відкотимося на 2,5 року тому. Я хотів би почути від вас, що власне ви отримали у спадок. Згадайте перший день. Ви виходите на роботу. І що перед вами? Що ви мали? Які кошти? А.Я.: Зруйновану і збанкрутілу державу. Почну з внутрішніх відчуттів. Саме, напевно, дивне, що для мене було – це те, що не було жодного відчуття перемоги чи полегшення. А було просто розуміння, що це не завершення, а тільки початок дуже важких випробувань для країни. І тоді мені навіть було важко усвідомити, з чим ми врешті зіштовхнемося.  З фінансових речей. 108 тисяч гривень на єдиному казначейському рахунку. Коли я пішов, то лишив 90 мільярдів. Зовнішній борг був 73 млрд доларів, коли я ішов з посади, борг скоротився до 66 млрд. Відсутність газу в сховищах, відсутність газового контракту. І вимога "закрити" десь 3,5 мільярда доларів боргів Януковича перед російським "Газпромом". Повна дисфункціональність Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки. Повна відсутність місцевої влади. Ви пригадуєте, на вулицях ще були маси протестувальників. Крім того, склалася найгірша світова кон’юнктура – обвали ринків, падіння цін на метал, руду, аграрну продукцію у 2-3 рази. І все це відбувається на фоні російської інтервенції в Крим. Війна. От декілька таких епізодів було, коли ми з Олександром Валентиновичем (Турчинов. – Ред.) приймали рішення, виганяти техніку з бараків. А в техніки не те що бензину немає – акумуляторів немає. І ми просто на особистих зв’язках шукали власників компаній і заводів. За принципом: просто забезпечте поставки акумуляторів - а потім колись розрахуємось…  С.І.: Ви можете сказати, які це компанії? А.Я.: У нас же був акумуляторний завод у Дніпропетровську. Просто шукали по всіх.  С.І. Отже, ці акумулятори ви фактично позичали? А.Я.: Фактично так. Тому що не було чим заводити техніку. Зрозуміло, що уряд Януковича-Азарова тримав курс штучно. Курс вже тоді не був ані 8, ані 9, ані 10 – він був ними фіктивно занижений. І тому курс відразу поплив. Тобто, щоб резюмувати, картина була така: зарплати платити немає чим, пенсії платити немає чим, грошей на єдиному казначейському рахунку немає, газового контракту немає, армії немає, поліції немає. В Криму російські війська. І всі вважали, що уряд простоїть пару тижнів. С.І.: Всі – це хто? А.Я.: Я би так сказав, в тому числі і члени парламенту, які голосували конституційні рішення. С.І.: Тобто всередині країни? А.Я: Так. Але на зовнішньому секторі так само. У більшості наших партнерів не було жодного позитивного прогнозу, як це буде розвиватися. Всі вважали, що країна впаде. Питання було тільки, коли вона впаде.  І водночас ми розуміли, що нам треба невідкладно проводити президентські вибори. Я чудово усвідомлював, ми з Олександром Валентиновичем про це говорили, що ми не переживемо період між першим і другим туром, тому що Путін би це розкачав. Тому треба було організувати вибори, обрати легітимного президента. І треба так: і гроші знайти, і армію будувати, і проти російської агресії боротися, і вибори одні провести. (А потім Президент оголосив і другі вибори). І відновити функціонування державної служби. І вивести поліцію на вулиці, тодішню ще міліцію. І виплатити пенсії і зарплати. І знайти газ і вугілля. І пережити зиму. І основне – вивести армію, якої не було, яка була знищена. Адже це об'єктивно була частина російського плану по знищенню всього оборонного сектора країни. Він був весь інфільтрований російською агентурою. С.І.: Парламентські вибори. Два роки тому ви їх виграли з неочікувано високим результатом. І потім ваш рейтинг, рейтинг партії доволі швидко почав падати. З чим ви особисто пов'язуєте це падіння? Можливо, ви щось зробили не так? Якщо так, то що саме? Є.К. І на чому саме відбулися найбільш відчутні обвали цього рейтингу? А.Я.: Давайте спочатку підійдемо до питання, навіщо вигравати вибори. У політиці є дві речі. Перше – вигравати вибори, щоб довго залишатися при владі. Як можна довго залишатися при владі? Для цього треба всім подобатися, всім обіцяти, ще щось давати і проводити старий курс політики, який був у нашій країні. У нас із популістами все дуже добре.  Коли я йшов на вибори, коли я ставав прем'єр-міністром, я обрав інший шлях і не жартував з приводу камікадзе. Я здогадувався, які мені доведеться приймати рішення. Ті, які не приймалися 25 років. Точно не найпопулярніші – наприклад, підняття тарифів до ринкового рівня. Цього ж усі боялися! З усіх опитувань за останні 10-15 років, жоден уряд не робив це з однієї простої причини: 70% населення були категорично проти цього.  Для того, щоб збалансувати бюджет (а в мене бюджетний дефіцит був 10,5%, а коли я пішов – залишилося 2,5%), уявляєте скільки треба було порізати всього? В тому числі довелося різати по-живому, яке стосувалося мільйонів людей.  Мені треба було фінансувати армію – я ввів воєнний податок. Мені треба було збалансувати Пенсійний фонд – і я змушений був ввести оподаткування для працюючих пенсіонерів.  Тому для мене виборча кампанія і посада прем’єр-міністра – це не високі оцінки. Я сам собі поставив місію. У мене були завдання – я їх виконав. Я знав, що за ці завдання сьогодні ніхто аплодувати не буде. І виконання цих завдань точно не додало рейтингу. Але я знав, якщо я цього не зроблю, цього не зробить ніхто інший. І доказом цьому став вихід із коаліції тих, хто налякався брати на себе відповідальність.  Я ніколи не обіцяв народу України покращення вже завтра. І чесно говорив. Всі ж хотіли чесної політики. Я не жартував, коли виступав і в перший раз з трибуни в парламенті як прем’єр-міністр у 2014 році, і вдруге – після виборів. Говорив: буде дуже важко, і я візьму на себе цю відповідальність. І членам парламенту говорив із трибуни, коли треба було ухвалювати так званий пакет "щастя".  В результаті цього вперше за три роки економіка почала зростати. Курс стабілізувався, а державний і місцеві бюджети зросли майже на 50%.  Є.К.: Що ви маєте на увазі, кажучи про пакет "щастя"? А.Я.: Пакет законопроектів для жорсткої економії державних коштів, урізання державних видатків, в тому числі низки соціальних видатків. Казав: проголосуйте, не ви будете винні; кажіть, що це я винний! І вони це активно говорили… Тобто ми зробили величезну роботу в частині чистки пострадянського минулого. І це був перший блок, який, звичайно, вдарив по рейтингу.  Друге. Я недооцінив наших партнерів по коаліції. Тому що був упевнений, що всі будуть керуватися інтересами боротьби за державу, а не інтересами боротьби за владу.  І коли після виборів партнери по коаліції перейшли у фактичну опозицію до коаліції "Європейська Україна", це для мене був внутрішній шок. Я здивувався: як таке може бути? Хіба ви не розумієте, де знаходиться країна? Ви боретесь за владу в країні, яку ми можемо втратити. Пам’ятаєте кінець 2014 року, коли намагалися зірвати прийняття бюджету? Та й не тільки прийняття бюджету. Згадайте, як проходило призначення другого уряду. Ми вже були на межі того, що уряд не буде проголосований. Пам’ятаєте, там же три чи чотири години все тягнулося. І я взяв мікрофон і кожного члена уряду представляв. Тому що іще півгодини – і ніякого уряду не було би.  І цей популістський рух, який пішов жорстко проти уряду, вдарив вперше по рейтингу. А я недооцінив брудну кампанію, яку вони почали проти уряду і проти мене. Щодня лемент про корупцію. І моя боротьба - в тому числі з олігархами, які володіли найбільшими телеканалами, - теж спрацювала. Адже "10-хвилинки з прем’єр-міністром" - це ж була в тому числі спроба пояснити: люди, аналізуйте факти, ви не можете вірити в голослівну брехню! Я не звинувачую людей. У цій політичній, абсолютно без правил, боротьбі спрацював геббельсівський принцип брехливої пропаганди. І це другий раз ударило дуже по мені і по уряду. І нікого не цікавили факти - що це все брехня, що це боротьба фактично за владу з однією метою – зміщення прем'єр-міністра. І в таких умовах і я, і мій уряд перебували півтора року. І тут треба, з одного боку, реформи проводити. А з іншого боку - зранку до ночі відбиватися від політичних "партнерів", які просто мочать з усіх боків. Тому що дехто або прем'єром хоче стати, або забрати повністю всю виконавчу гілку влади під себе. Є.К.: Прізвища можна? А.Я.: Я вам так скажу: у мене з Президентом була відверта розмова з цього питання. Я говорив: не робіть цього. Я розумію, що у вас є оточення. Він відкидав, що стоїть за цим. Є.К. Думаєте, говорив правду? А.Я.: Я йому вірю (Іронічно посміхається. - Ред.). Я говорив: не відкривайте цю скриньку Пандори. І не тільки тому, що це неправда. А тому що це потім ударить по всій владі і по державі в цілому. І торкнеться кожного.  "ЧОМУ Я ВИРІШИВ ПІТИ У ВІДСТАВКУ? НЕМОЖЛИВІСТЬ ПРАЦЮВАТИ ДАЛІ. МЕНІ ПАРАЛІЗУВАЛИ ВСЕ. ПАРАЛІЗУВАЛИ УРЯД" С.І.: Що саме ви зробили не так? І що б ви зробили інакше, якби робили це зараз? А.Я.: Почну, певно, з питання політичної боротьби. Я довго думав про те, що мені треба було зразу йти в зворотну атаку і відбиватися.  Є.К. Показувати зуби? А.Я.: Так. Що мене зупиняло? Мене зупиняв досвід 2006 року. Там був такий один прем’єр і президент. Вони протрималися разом, здається, місяців 6-7. Закінчилося все тим, що до влади прийшов Янукович. Потім було неймовірне розчарування. Потім він став президентом. Потім підписав Харківські угоди. Потім повернув Конституцію (1996 року. – Ред.). Потім віддав країну, всю країну, в першу чергу Міністерство оборони, СБУ – росіянам. Потім він просто став їхньою лялькою. Потім росіяни вирішили встановити протекторат. Потім ми втратили Крим, Донецьк і Луганськ… Я балансував між двома речами. Звичайно, внутрішньо з цим важко змиритися – коли твої ніби колишні політичні партнери не просто брешуть, а мочать з усіх стволів. З іншого боку, якби пішов туди, де ми вже були 10 років тому, це означало б закінчити навіть не через 6 місяців, а через 6 тижнів. Тому я свідомо обрав цей шлях. Я не очікував, що цей негатив настільки проб'є розум і навіть серця більшості населення. Але сьогодні, повертаючись до цього питання, чи робив би я по-іншому в політичних стосунках – відповідь: ні. Так, я заплатив ціну, але така доля політика. Тепер що стосується економіки. Було багато складного. Де саме ми не змогли отримати підтримку парламенту і зрушити низку речей? По-перше, ми в парламент законопроект про приватизацію п’ять разів заносили і жодного разу за нього не голосували депутати. Чому порушую питання приватизації? Тому що це питання - такий, знаєте, тест для іноземного інвестора: чи можна взагалі сюди вкладати? Адже коли кажуть вкладати гроші – куди їх вкладати? Їх же не просто в кеші, як в декларації, принести. Це треба щось купити, якийсь об'єкт… І тому я наполягав на тому, що нам треба принаймні розпочати публічну приватизацію: перше – позбутися реально корумпованого впливу на державні активи, друге – залучити сюди реального інвестора, іноземного інвестора, в першу чергу. Не вдалося це зробити. І такі рішення блокувалися як всередині парламенту, так і, на жаль, наприклад, всередині уряду, коли я не міг продати "Центренерго". Фактично у прем'єра був прямий конфлікт з міністром енергетики з приводу продажу цієї компанії. С.І. Маєте на увазі Демчишина? А.Я.: Так. Друге. Ми зробили перший крок в енергоефективності, коли почали видавати енергокредити. Але в такий короткий період часу ми не могли дати широку програму за відсутності ресурсу і часу. Реальної енергоефективності, щоб зменшувати рахунок в домогосподарствах.  Третє. ДФС і митниця не стали такими ефективними, як ми повинні були їх побудувати. Так, зменшили податки, так, спростили адміністрування.  В принципі, на це все потрібен був час. Якби не почалася війна всередині коаліції, за конституційний період повноважень парламенту і уряду ми це все могли би дотиснути. С.І.: Обставини вашої відставки. Як це відбулося? А.Я.: Мені вручили квіти. Потім вони зів'яли (посміхається. – Ред.)… С.І.: Що саме примусило вас ухвалити таке рішення? І який аргумент був остаточним? А.Я.: Чесно? Неможливість працювати далі. Мені паралізували все. Паралізували уряд.  Є.К.: Кілька промовистих деталей можете навести? А.Я.: Промовистих було багато. Те, що там було особистого, ця клоунада в парламенті, – це ок, на їхній совісті. Але коли йдеться вже про функціонування державної машини… Ну, давайте наведу пару прикладів.  Пам’ятаєте пропозиції з Податкового кодексу? Це бюджет 2015 року, коли пропонують: давайте взагалі всі податки втричі зменшимо. Кажу: я не проти, щоб зменшити всім податки втричі. Тільки покажіть джерела доходів.  Далі. Кожне голосування. В принципі, мені вдавалося збирати 226 голосів. Але вдавалося або шляхом політичного тиску, або шляхом складних переговорів із членами коаліції та окремими депутатськими групами. Ну, вдавалося – і Бог із ним.  Але ось останнє засідання уряду. На ньому ми повинні були ухвалити рішення про введення санкцій по імпорту енергетичних ресурсів і нафтопродуктів з Російської Федерації. І вперше за мою каденцію просто не з’явився кворум. Це була п’ятниця, як зараз пам’ятаю. С.І.: З чим ви це пов'язуєте? Перекупили міністрів? Чи політична боротьба? А.Я: Та ні. Просто вони деморалізували Кабмін. Частина президентських міністрів не з’явилися. Є.К. Тобто всі уже відчували, що у вас залишилися лічені дні? А.Я.: Це не могло вже так тривати.  Є.К. І вони вже вас підводили до того відчуття, що краще припинити ці муки самому? А.Я.: Вони мене не до цього підводили. Я собі ставив питання, що я ще можу зробити в цій ситуації. Розумів, що мені треба ще зробити. Є.К.: І що конкретно? А.Я.: Мені треба було прийняти кілька законів про ринок газу. Вони їх дадуть прийняти? Не дадуть. Треба було провести приватизацію. Мені дадуть її провести? Не дадуть. Треба було провести кілька кадрових призначень. Мені дадуть їх провести? Не дадуть. Адже в мене нема 226 голосів у парламенті. У мене тільки 82 депутати. А треба 226. Треба приймати надскладні рішення, в тому числі й по тарифах. Мене хтось підтримає в цьому? Ні.  Тобто при прийнятті цього рішення я керувався тільки одним принципом. Чи можу я зробити більше, ніж зробив на той час? І відповів собі: ні, на цьому історичному етапі все, що міг зробити на цій посаді, я зробив. Тому що далі не маю підтримки, на жаль, ані Президента, ані членів його фракції. Є.К.: Серед вашого оточення були ті, хто вважав, що ви ще могли протриматися?  А.Я: Так, звичайно. Фракція розділилася на дві частини. Одна за те, що треба триматися за владу. Деякі близькі до мене люди навіть говорили: ось якби на твоєму місці сиділа Юля або Янукович, вона б ніколи, ні за яких обставин не пішла б у відставку. Я сказав: вважаю, що зараз йдеться, в тому числі, про збереження коаліції. Адже я розумів, що, по-перше, виконавча влада в цей період фактично вже була паралізована. І по-друге, якщо зараз не знайти виходу з цієї ситуації і не перезавантажитися, ми б уже у вересні мали дострокові вибори.  С.І. Щодо наступників. Чому ваша партія підтримала Гройсмана? Адже якби не голоси "Народного фронту", він би не став прем'єр-міністром. Вам не спадало на думку зробити хід конем? А.Я.: Вважав Гройсмана найкращим кандидатом. І до того ж, цей хід конем завершився би так: вихід із коаліції і дострокові парламентські вибори, на яких перемагали б… С.І.: Тимошенко, Опоблок. А.Я.: Без сумнівів. Більше того, думаю, що ці дострокові парламентські вибори ще й не відбулися б. Їх неможливо було би провести фізично. Розкачка ситуації в країні була б така… С.І.: Рвонуло би? А.Я.: Так. Це те, чого я боявся в 2014 році при виборах Президента. І при виборах парламенту. Тобто це могло б завершитися крахом всієї країни. Росіяни би працювали по плану федералізації Східної України. Вони б іще й танки пустили під цю справу. Далі б працювали радикали і популісти. І ці вибори закінчилися б падінням Української держави. Є.К.: Ви провели з Президентом України десятки зустрічей на сотні годин. Багато з цих розмов були тет-а-тет або із залученням вузького кола людей. Скажіть, якщо взяти всі питання, які вам ставив Президент, який відсоток із них стосувався безпосередньо функціонування держави і всіх загальнодержавних питань? Який відсоток стосувався зовсім приватних бізнес-моментів: пакетів, пайової участі і т.д.? А.Я.: (каменіючи. – Ред.): Я не бізнесмен. Я прем’єр-міністр. Тому я можу обговорювати тільки питання держави. Є.К.: Але я ж не питав, що ви особисто як прем'єр обговорювали. Мене цікавить, скільки питань у відсотковому співвідношенні стосувалися безпосередньо держави? А.Я. (все з тим же монументальним виразом обличчя): Я обговорював із Президентом ті питання, які повинен обговорювати прем’єр-міністр. "ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ПІДВИЩЕННЯ РЕНТИ НА РУДУ У МЕНЕ ВІДБУЛАСЯ ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА З РІНАТОМ АХМЄТОВИМ. ВІН СКАЗАВ, ЩО ЦЕ ЕКОНОМІЧНО НЕОБГРУНТОВАНЕ РІШЕННЯ" С.І.: Переходимо до олігархів. А.Я.: А їх вже майже не залишилося. Здається, їх взагалі не залишилося. Я їх називаю представниками малого і середнього бізнесу (Іронічна посмішка. – Ред.). С.І. Розкажіть про свої взаємовідносини з представниками малого і середнього бізнесу? Цікавлять Пінчук, Коломойський, Ахметов. А.Я.: Перше – я їх всіх знаю. Друге – я з ними всіма спілкувався і неодноразово. Це люди, на яких працюють десятки і сотні тисяч людей. В основному це бізнес, причому бюджетоутворюючий і експортоорієнтований. Тобто, хтось їх називає олігархами, а вони можуть бути олігархами тільки тоді, коли вони мають політичне представництво, політичний вплив (чого вони не мали після Революції Гідності). Тобто в них не було ані більшості в парламенті, ані представників у Кабінеті міністрів. Є.К.: Дозвольте, не обов’язково повинна бути більшість. Це можуть бути групи впливу. А.Я.: Ці групи впливу не відігравали і не відіграють сьогодні основної ролі. Тепер я спробую зруйнувати пару міфів. Тому що найкраще керуватися фактами. Правда? Почнемо з Ріната Ахметова.  Що було і що вийшло? Перше – мною було прийнято рішення про підвищення (уперше за 10 років) ренти на руду. У мене із ним з цього приводу відбулася телефонна розмова. Він сказав, що це економічно необґрунтоване рішення.  С.І.: Необґрунтоване - для нього? А.Я.: Для держави. Вони привели цілі розрахунки. Чому? Тому що ринки суміжні, вони впали. Що ставка економічно не спрацює. Я був у Брюсселі, коли ця розмова телефоном відбулася. І я маю зазначити, що розмова закінчилася таким. Він сказав: "Я вас почув, приймайте рішення, яке ви вважаєте необхідним для держави".  Є.К.: І скільки тривала ця розмова? А.Я.: Розмова була довга, я би так це назвав. Він говорив: ви ж економіст, ви знищите сектор. Я сказав: мені нема чим годувати країну. Я іншого рішення не прийму. Після паузи він сказав: якщо ви вважаєте, що це рішення правильне для держави, приймайте. С.І.: А якісь поступки за підвищення ренти Ахметов вимагав? А.Я.: Не обговорювалося. Це не могло обговорюватися… Ідемо далі. Дотаційні сертифікати на експорт електроенергії? Скасовано. Імпорт електроенергії? Скасовано. Ринок металобрухту? Лібералізували. Раніше він орієнтувався тільки на великі компанії, а потім, я так скажу, - на всіх. С.І. Але йому лишили право видобувати вугілля і завозити, відповідно до тих додатків міністерства, на окупованих територіях. А.Я.: Це було в наших інтересах. Росіяни нас "сушили" вугіллям. У нас вугілля не було. Тобто ми мали дві опції: або купувати вугілля по 82 долара, який ми купили кілька разів, або купувати його дешевше. С.І. Це африканське вугілля ви маєте на увазі? А.Я.: Так. У нас і так блекаути були, відключення. Є.К.: Скажіть, а інформаційне висвітлення діяльності Кабінету міністрів і вашої особисто після цього в підконтрольних Рінату Леонідовичу ЗМІ якимось чином змінилося? А.Я.: У нього канал на диво показував збалансовану картинку. Були за і були проти.  Є.К. Саме про вас? А.Я.: Не тільки про мене. Тобто спочатку сюжет про те, що зробив уряд, а потім сюжет про те, що відбувається, умовно кажучи, при видачі субсидії. Так робили всі. Тобто інформаційна політика на всіх каналах плюс-мінус була подібна. Крім "Інтера".  Ідемо далі. Антимонопольне розслідування хто почав по ДТЕК? Було мною почато. Підвищення ставок на видобування газу – теж моїх рук справа.  Тепер переходимо до Коломойського. Хто вніс закон 50+1 (закон про відновлення державного контролю над компанією "Укрнафта". – Ред.) и добився ухвалення його? Мій особистий підпис, моя фракція. Хто поміняв менеджмент "Укрнафти"? Мій уряд. Хто заарештував активи "Укрнафти" за податкову заборгованість? Мій уряд. Хто поламав схему спільних договорів в "Укргазвидобуванні"? Мій уряд. Є.К.: А яку позицію ви зайняли в той момент, коли Ігоря Валерійовича вичищали з влади? Чи приїжджав, чи були якісь спільні переговори, чи дзвонив він вам? Де ви були в цій історії? А.Я.: Рішення про відставку Ігоря Коломойського приймалося в Адміністрації Президента на засіданні за моєї участі. В цей час ми були в кабінеті Президента. Президент після цього рішення ще записав, якщо пам’ятаєте, розмову між Коломойським і ним, коли глава держави подякував Коломойському за роботу. Є.К. Зрозуміло, що все це тривало годинами, все не перекажеш. Але одну-дві ключові точки цієї бесіди, фрази можете навести? З вашою участю. А.Я. (після тривалого роздумування): Ігор Валерійович говорив про те, що треба, в принципі, за ту роботу, яку він зробив в Дніпропетровську, людей представити до нагород. Тому що вони фінансували і створювали органи територіальної оборони, тримали Дніпропетровськ. Тобто, в принципі, це було рішення, яке було прийнято за спільною згодою сторін.  Є.К.: Вашої думки питали? Вона мала вагу? А.Я.: Звичайно, питали, тому ми всі й були в кабінеті Президента Порошенка. Є.К. Що ви відповіли? А.Я.: Що я підтримую таке рішення. Є.К. Чому? А.Я.: Тому що воно було правильним. С.І.: Фірташ-Льовочкін, телеканал "Інтер". Я думаю, що це об'єктивно, очевидно, що телеканал "Інтер" майже щодня присвячував вам порцію хейту в кожній програмі підсумковій. Що є причиною вашого конфлікту з групою Фірташа-Льовочкіна? І чому саме так? А.Я.: ( сухо): В мене не було і не може бути персональних конфліктів. С.І.: Це не персональний конфлікт. Але ж вони не мочать Порошенка та інших політиків. А.Я.: Треба піти далеко в історію. Глава адміністрації Януковича Льовочкін займався цим, починаючи з 2010 року. Подивіться сюжети на "Інтері", коли ми їздили з акцією "Вставай, Україно!". Тобто, він був модератором всіх цих речей (на телеканалі "Інтер". - Ред.). Чому така позиція в цієї групи, яка є чисто організованим злочинним угрупованням? Хочу нагадати, що Дмитро Фірташ був основним газовим трейдером і основним посередником між російським "Газпромом" і українським "Нафтогазом". Він контролював всі газові потоки. Вони фактично вкрали зі сховищ 11 мільярдів кубічних метрів газу за рішенням суду, яке було підтримано тодішньою владою в Стокгольмі. Тобто їм просто подарували 5 мільярдів американських доларів. Я пам’ятаю, як дуже багато видатних українських політиків минулого, які хочуть принаймні залишитися в сучасності чи стати в майбутньому, говорили про те, що вони готові позбавитися Фірташа як посередника. Тільки говорити – одне, а зробити – це зовсім інше. Я викинув "Укргазенерго", Фірташа і всіх повністю з газового ринку України. Йшлося про мільярди доларів. А як вони були повинні ще реагувати? Адже вперше за історію України український "Нафтогаз" почав закуповувати газ за прямими контрактами! У RWE, у "Е.ON", в тому числі у "Газпрому", - без прокладок.  Друге. Вони захопили низку об'єктів державної власності за так званими договорами оренди, які закінчилися. Я їх не продовжив, я їх розірвав. Третє – це облгази. Коли мій уряд їм фактично привів у відповідність норми споживання - до цього були завищені норми споживання, коли на населення списувався обсяг газу, який населення не споживало. Це сотні мільйонів доларів. Після цього всього що б вони мали робити? Плюс Дмитро Фірташ стоїть під екстрадицією до Сполучених Штатів Америки по розслідуванню Федерального бюро розслідувань. Тому єдине, що в них залишилося, - це телеканал "Інтер", який вони використовують виключно в пропагандистських цілях. С.І.: А вам Фірташ щось пропонував? Можливо, намагався вийти на вас. Женя каже: "лобіювати". У нас це називається "порішати" зазвичай. Були якісь гінці, які пропонували вам не тиснути на Фірташа? А.Я.: Знаєте, якби вони щось пропонували, я б з великим задоволенням пішов обов’язково назустріч. Для того, щоб передати квиток Відень-Вашингтон, який би ми оплатили для Фірташа. "МОЯ ЗВЕРХНІСТЬ – ЦЕ МІФ… ПРОСТО В АГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ НЕ ДУЖЕ КОМФОРТНО ПОЧУВАЄШСЯ" С.І.: Розкажіть про нинішню ситуацію в коаліції. Чи існує вона де-факто? Чи будуть дострокові вибори, на вашу думку? Якщо будуть, то коли? І які ваші прогнози стосовно імовірних результатів?  А.Я. Рішення про зміну прем'єр-міністра, про мою відставку, про що я вам вже казав, було мотивовано тим, щоби не допустити дострокових парламентських виборів. І не допустити розвалу країни. Коаліція існує. Скажу про свою фракцію. Вважаю нашу фракцію реальним здобутком. Сьогодні фракція демонструє не просто дисципліну, але й відповідальність. Я пригадую, коли був прем'єр-міністром. Приходиш на фракцію, кажеш: хлопці, треба за це проголосувати, за це проголосувати, за це. А вони з округів вернулися чи зі своїх міст. У них по лицях видно. Кажуть: Господи, ну як ти нас вже дістав. Люди кажуть одне, а тут вже виступили і "Самопоміч", і "Батьківщина", і всі проти. А ти кажеш, що це треба приймати.  Так, кажу, це треба приймати. Інакше ми просто зупинимо країну. І фракція взяла на себе удар. Я ціную за це кожного члена нашої фракції. Їм трохи зараз стало легше, тому що прем'єра (Від фракції, – ред.) немає. Але мені не стало легше, тому що і зараз вважаю, що ми так само повинні тримати єдність коаліції, і треба далі рухатися вперед. Незважаючи на всю ту кампанію проти нас, яка була. Далі історія нас всіх розсудить, хто був правий, а хто ні. Я переконаний в монолітності нашої фракції, і ми це довели. Хоча були прогнози, що Яценюк тільки піде з прем'єра, і фракція розсиплеться, буквально через тиждень. Ми довели, що це неправда. Реально політична партія "Народний фронт" і фракція "Народного фронту" є прикладом. І ми не повторили попередніх політичних історій, як, наприклад, було в "Батьківщині". Пам’ятаєте, коли Тимошенко пішла з прем'єр-міністра? Там залишилося 30%, здається, від фракції. Усе посипалося. Друге. Я думаю, що Президенту треба приділяти дуже багато уваги своїй фракції. Тому що у нього більша фракція, у нього більше мажоритарників. І дисципліна і монолітність його фракції є вкрай важливою для того, щоб проводити далі закони. С.І.: Як ви її оцінюєте, дисципліну і монолітність? А.Я.: Я партнерів оцінюю по-партнерськи. На відміну від того, як партнери оцінювали мене. Я хочу, щоби у них була найсильніша, наймонолітніша фракція, і над цим треба попрацювати. І попрацювати важко. С.І. Це правда, що всередині "Народного фронту" є чіткий поділ на групи впливу? Аваков, Турчинов, є власна група у Парубія. Якщо уявити, що ви – центр цієї політичної сили, яка з груп ближча до вас, на яку ви розраховуєте, якій більше довіряєте, ніж іншим? А.Я.: Найголовніше, що не можна було допустити – це поділ фракції на групи. С.І.: Але вони є. А.Я.: Я скажу, як вони є. Є люди, які об’єднані по життю з окремими людьми, про кого ви говорили, - з Олександром Турчиновим, з Арсеном Аваковим, з Андрієм Парубієм. Довше, ніж, наприклад, афілійовані зі мною. Тому що вони просто довше прожили. Але в чому найбільша майстерність нашого спілкування? Незважаючи на всі ці перипетії, на всі ці виклики, які були стосовно уряду, до нашої фракції, до всіх наших членів, ми всі спілкуємося як рівні. І ніхто не допускає того, щоб якась група десь проявляла нефракційну самостійність. В цьому і є запорука монолітності. У нас не було жодного випадку при голосуванні, де би з якихось ключових результатів була неузгоджена діяльність фракції. Максимум у нас 1-2-3 депутати можуть це зробити - в силу власної емоції, власної позиції. Але нам вдалося втримати фракцію і знайти правильний діалог між усіма лідерами, я би так сказав, цієї фракції, і між усіма депутатами. Тому у нас немає поділу на групи. С.І. Давайте припустимо, що за 2-3 місяці, за півроку будуть позачергові вибори. Кого точно не буде в списку вашої партії з тих, хто є зараз? А.Я.: Я питання позачергових виборів взагалі зняв би зараз з порядку денного. С.І. Нехай через рік. Нехай в той термін, коли вони мають відбутися. Кого точно не буде у вашому списку? Є такі люди, які схибили, на вашу думку? А.Я. ( після довгих роздумів ): Не буде тих, які приймуть рішення про припинення політичної діяльності. І не буде тих, які….Ні, на цьому крапка. Тому що я ще раз хочу підкреслити, що, як це не дивно, це різні депутати, і ця команда формувалася фактично з коліс. Всі були переконані у тому, що ми не пройдемо 5%, всі були переконані, що ця фракція і партія взагалі не відбудуться. Факт є фактом. С.І.: Я був на вашому з'їзді і пам’ятаю кулуарні розмови. Всі казали, що якщо буде 7-8%, то це буде диво. А.Я.: В результаті сталося так, що пройшли 82 людини, які всі тримаються разом. Кожну людину, яка є членом нашої фракції, я поважаю. Нас ніхто не зрадив. Ніхто. Наша фракція багато пройшла. В неї з'явився реальний командний дух. Всі розуміють, що одна особистість нічого не вартує без колективної цінності. І всі усвідомили цю колективну цінність. Вони ж асоціювалися повністю з непопулярними рішеннями прем'єр-міністра Яценюка. Ніхто не розбирався в тому, що це коаліційний уряд, що в цьому уряді у Яценюка тільки три міністри, а всі інші від інших політичних сил. І всі ці люди прийняли удар на себе. Тому після всіх ударів вони реально загартувалися. Є.К.: Цікаво як... це ви зараз так добре про них говорите. А 3-4 роки тому, до Революції Гідності, знаєте, який головний ваш недолік в кулуарних розмовах вам закидали і з інших фракцій депутати? А.Я.: Так у мене вистачає недоліків.  Є.К.: Але про головне ви ж, напевно, чули. До речі, можете самі сказати? Адже це показує роботу над собою в певному сенсі. А.Я.: Основний недолік – arrogant (зухвалий, зверхній. – Ред.). Є.К.: Тобто ви чули про це? А.Я.: Звичайно. Це ще один міф.  Є.К.: Непоганий міф, тому що чув я це від людей, які потім в залі до вас підходили (а ми, журналісти, спостерігали за цим з балкона) і заглядали вам у рота. Вони грали абсолютно чітку подвійну гру, їм це було неприємно, але вони це робили. Вони вважали, що цим вони свій статус-кво якимось чином зберігають у фракції. При цьому тоді вони вважали вас зверхнім. Водночас, зараз ніхто з фракції не втік - і це про щось говорить. Ви якісь висновки для себе зробили, навіть якщо і вважали свою зверхність міфом? Ну погодьтеся, не буває ж диму без вогню... А.Я.: Кожна людина особлива. Я вам скажу, якого висновку дійшов за кілька останніх років. Важка робота – навчитися слухати людей. Якщо ви мене спитаєте, як це було, умовно кажучи, десять років тому, було так: я сказав – і всі робимо так. І була дуже невелика кількість людей, до яких я дослухався. Це неправильно. Немає абсолютного права на беззаперечність думки. Тобто треба навчитися слухати. В будь-якій розмові, з будь-якою людиною в принципі можна завжди отримати раціональне зерно. І над цим ще треба дуже багато працювати. Є.К. Треба. Тому що БПП-шники вже з нинішнього скликання мені кажуть (причому відразу кілька зовсім різних людей і не змовляючись): коли він приходив до нас на фракцію, він сидів так, ніби в нього на голові корона. Мовляв, зверхність виявлялася буквально у всьому. А.Я.: Це не зверхність. Просто в агресивному середовищі не дуже комфортно почуваєшся. І потім, я завжди прислухаюся не просто до розумних, а до правильних всіх думок. І на рівні сенсорики ти відчуваєш - деякі люди ще не відкрили рот, а ти вже знаєш, що він тобі скаже. Що він може прийти, з тобою обнятися і сказати: ти найкращий друг. А ззаду вже тримає отакенний ніж. І відбувається те, про що ви і сказали. Він прийшов, поклявся тобі у вірності, а ти знаєш, що він вийшов за двері… Є.К. Назвіть кілька імен. А.Я.: Слухайте, навіщо я буду влазити в дрібниці? Кожен з них все про себе знає. Дивіться, який у мене стиль спілкування. Я іду в лобову. Я так із ними спілкувався і з трибуни парламенту. В лобову. Це не подобалося. Але, в принципі, це довело ефективність в частині голосування. Це були вічні війни всередині коаліції, по кожному законопроекту. Плюс лобізм, не американський. Він же був присутній всюди, починаючи з прийняття бюджету і закінчуючи так званими пільгами для сільгосптоваровиробників чи ліквідацією інституту ручного відшкодування податку на додану вартість. Чи введення 70% ставки по спільній діяльності по газу, для того щоб розбити бізнес-схему по забиранню державних ліцензій на приватний сектор. Інколи, вибачте, для того щоб досягнути результату, треба вчитися прикинутися дурним.  "МЕНІ ДОВОДИЛОСЯ ВИТРАЧАТИ ЧАС НА ТЕ, ЩОБ ВІДБИВАТИСЯ ВІД ЛАЙНА, ЯКЕ ВОНИ ЛИЛИ ЩОДНЯ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ. В ПЕРШУ ЧЕРГУ - "ЧУДОВИЙ" КАНАЛ "ІНТЕР". І, НА ЖАЛЬ, МОЯ КОЛИШНЯ ПАРТНЕРКА ПО КОАЛІЦІЇ" С.І.: Справа Гордієнка.( Колишній голова Держфінінспекції.- Ред.) Купа інвектив, нульовий результат. Ви можете назвати прізвище людини, яка стоїть за цим? Просто коротко, можна відповісти одним словом, прізвище. А.Я.: Я вам так скажу. У мене з Президентом була відверта розмова з цього питання. Я говорив: не робіть цього. Я розумію, що у вас є оточення. Він відкидав, що стоїть за цим. С.І.: І хто це? А.Я.: Я не виходив з прізвищами тоді, не вийду і зараз. Але я так само тоді недооцінив ефект цієї справи. Він же (Гордієнко. – Ред.) спочатку був відсторонений Кабінетом міністрів з посади, а потім через три тижні пішов на прес-конференцію. Знаєте, я їм віддаю належне: це була хороша спецоперація. І так само ніхто не цікавився фактами, що це все брехня, що це акти перевірок КРУ, які проведені з 2010 по 2013 рік, що Яценюк тоді не був прем'єром, що Яценюк не керував державними компаніями, що це все була фікція. Але був побудований правильний меседж-бокс. Мовляв, начальник КРУ провів ревізію і з’ясував, що Яценюк украв 7,6 мільярда. Все! І всі факти, слухання в парламенті, розслідування Нацдержслужби, розслідування в прокуратурі, де прокуратура виходила і говорила, що там немає цього всього! І під час парламентських слухань говорили: це все брехня. Але це все не працювало. Тому що негатив набагато легше продається, ніж позитив. Я недооцінив інформаційне поле, як воно працює. Розумієте, замість того, щоб займатися роботою, мені доводилося витрачати години свого часу на те, щоб відбиватися від цього лайна, яке вони лили щодня по телевізору. В першу чергу це був "чудовий" канал "Інтер". І, на жаль, моя колишня партнерка по коаліції. С.І.: І до неї ми переходимо. Є.К.: І відразу точка відліку. Всі пам'ятають лютий 2014 року, звільнення Тимошенко з в'язниці. І знамените відео вашої розмови по телефону: "Юля, Юля, рідна!" Багато хто дивився його десятки разів. Що ви тоді відчували, коли все це говорили? Тому що обличчя просто видає дивовижні речі...   

Обманутый инструмент. Почему ушел Саакашвили

Отставка Михаила Саакашвили с поста главы Одесской областной администрации – сенсация только для тех, кто самостоятельными усилиями поместил себя в мир собственных иллюзий, далекий от подлинных реалий украинской политики.

На самом деле Михаил Саакашвили перестал быть главой администрации Одесской области еще 14 апреля 2016 года, когда с поста премьер-министра Украины был смещен Арсений Яценюк – главный конкурент президента Петра Порошенко в осуществлении властных полномочий. Впрочем, конкурент – это очень сильно сказано, так как Яценюк изначально не был настроен на конфронтацию с Порошенко.

Но глава государства – не из тех политиков, которые заинтересованы в балансе. И одновременно – не из тех, кто пускается в борьбу с конкурентами с открытых забралом. Петр Порошенко умеет выжидать и использовать инструменты.

Тесная Одесса

Одним из таких инструментов и стал Михаил Саакашвили. Конечно, сам бывший президент Грузии в качестве инструмента себя не воспринимал, он даже представить себе не может, что его кто-то так может воспринимать – и на этих чертах его личности несложно играть, в особенности человеку, который знает Саакашвили с младых ногтей, со студенческих лет.

4 ноября 2016
Юлия Светличная: "В моей команде не будет диванных бойцов"

Глава Харьковской ОГА рассказала о формировании команды, отношениях с Кернесом и о том, какими делами хочет запомниться как губернатор. Обещает даже добиться проведения финала Кубка Украины на стадионе "Металлист".

— Когда вас назначили первым замом губернатора, вы понимали, что следующая "остановка" — пост главы ХОГА?

— Я родилась в Харькове, училась здесь, и вся моя трудовая деятельность связана с этим регионом. На госслужбе я не первый год, и когда меня назначили первым заместителем главы ХОГА, думала не об "остановках", а о новом уровне ответственности и качестве выполняемой работы. — Вскоре после назначения губернатором Харьковской области Игоря Райнина говорили о том, что вас приглашают работать в Киев. Что за должность вам предлагали и почему остались в Харькове? — В то время в области формировалась серьезная команда. Напомню, Игоря Львовича назначили губернатором 3 февраля 2015 года, а Минские соглашения, которые позволили заключить перемирие и остановить активную фазу военных действий, были подписаны 12 февраля. Естественно, и в Харьковской области на тот момент была напряженная обстановка. Я не тот человек, который показывает слабость. Это был определенный вызов — остаться в области и работать на ее развитие. — Как вам в кресле губернатора, достаточно ли полномочий для реализации задуманного? — Да. Нам ничего не мешает удерживать стабильную ситуацию в регионе и продолжать его развитие. Уже есть результаты: стабильный рост промпроизводства, хорошие показатели в сельскохозяйственной сфере, привлечение иностранных инвестиций, развитие сферы образования и науки. Основной акцент работы — безопасность. — Вы продолжите курс своего предшественника или у вас есть другое видение развития региона? — Я приемлю то направление развития области, которое дало возможность стабилизировать общественно-политическую ситуацию и продолжать социально-экономическое развитие. Однако у меня есть и свое видение развития области, формирования команды, которую я в ближайшее время представлю жителям области. — Кто будет в вашей команде? — Я уже предложила остаться своим заместителям Марку Беккеру и Михаилу Черняку. Есть директора департаментов, которые показали свою эффективность, но которым еще придется заслужить доверие харьковчан и показать качество своей работы. Будут и новые лица. Это люди с разным опытом, но все они — с высоким уровнем подготовки. — Харьковская область — прифронтовой регион, а вопросы обороны принято считать сугубо мужскими. Готовы, как глава администрации, взвалить на себя функции координатора действий правоохранителей и военных — или доверитесь советникам и заместителям? — Принято считать, что это сугубо мужской вопрос, однако многие женщины-волонтеры и женщины, находящиеся сейчас на фронте, этот тезис полностью опровергнут. Я буду продолжать требовать обеспечения правопорядка от силовых структур и координировать действия по безопасности в области. В мою команду будут входить как замы с соответствующей компетенцией, так и советники, которые прошли АТО, и те, кто разбирается в военном деле. Псевдоэкспертов и диванных бойцов в моей команде точно не будет. — Какие на сегодняшний день главные проблемы региона? — Я бы больше акцентировалась на задачах. Это социально-экономическое развитие, международное сотрудничество, привлечение иностранных инвестиций, создание благоприятного бизнес-климата. Особое внимание уделяла и буду уделять взаимоотношениям с общественными организациями, бизнесом. Например, у нас сложились хорошие отношения с Ассоциацией частных работодателей, подписаны трехсторонние меморандумы с международными бизнес-организациями, налажен конструктивный диалог с Союзом ветеранов АТО. Я готова слышать конструктивные предложения от общественности и всех, кто готов принимать участие в развитии области. Безусловный приоритет — это безопасность в регионе. В ближайшее время будет принята новая программа социально-экономического развития Харьковской области на 2017 год, в ней будут прописаны основные задачи и приоритеты развития. — К достижениям Игоря Райнина причисляют окончание строительства филармонии и, в меньшей степени, станции метро "Победа". Чем собираетесь запомниться вы? — Есть ряд проектов, реализация которых стартовала в 2015—2016 годах, и они будут завершены в течение двух лет. Например, в Харькове при участии наших американских партнеров — USAID строится Региональный центр предоставления административных и социальных услуг, один из самых крупных в Украине. В 2017 году планируем завершить строительство школы в микрорайоне "Мобиль" в Песочине. Необходимость в новом учебном заведении возникла более пяти лет назад, но до 2015 года никто не брался реализовать этот проект. Мы добились финансирования из госбюджета, изыскали средства в бюджете области и подключили к процессу местную громаду. Продолжаем строительство второго пускового комплекса Харьковской областной филармонии: к 25-летию независимости Украины мы открыли первый пусковой комплекс — органный зал, второй комплекс — это концертный зал на 800 мест. Ведем диалог с Кабмином о продолжении строительства метро. Также в области разморожено много долгостроев, будем их заканчивать. Отдельный акцент делаем на реконструкцию объектов социальной сферы и образования именно в районах. — Назовите три качества, которые позволяют считать вас хорошим губернатором? — Я считаю, что руководитель должен быть профессионалом-управленцем. Уметь принимать ответственные решения в сложных условиях, отстаивать их на региональном и центральном уровнях. Безусловно, важно желание и умение слышать и общаться с людьми. — Ваши отношения с мэром Геннадием Кернесом дружественные или вы враждуете? — Губернатор и мэр любого города и области, независимо от фамилий, обязаны быть в диалоге для решения рабочих вопросов. Если ставить политические или личные амбиции выше хозяйственной деятельности, это будет вредить в первую очередь людям. Политических отношений с мэром города у меня нет. — В 2009-м вы покинули госслужбу на пять лет. В связи с чем? — Я считала неприемлемым курс развития страны в те годы, не желала работать в той системе. Этот период времени я посвятила работе в реальном секторе экономики, саморазвитию, образованию, получила кандидатскую степень по государственному управлению. — Не без участия ХОГА в Харькове начали поднимать новый футбольный клуб "Металлист 1925". Как планируете поддерживать этот проект? — Мы поддерживаем не только этот проект, но и футбол в целом. За последние месяцы нам удалось сделать немало. Федерация футбола Украины и облгосадминистрация подписали меморандум о развитии как юниорского, так и профессионального футбола в области. 15 ноября в Харькове пройдет товарищеский матч между сборными Украины и Сербии. Я буду добиваться того, чтобы финал Кубка Украины прошел на стадионе "Металлист". — Чем отличается Юлия Светличная в жизни и рабочем кабинете? — Стараюсь в жизни быть не фальшивой, поэтому на работе и дома я одинаковая. — Какие у вас увлечения? — Спорт. Это то, что дает возможность быть в хорошей форме и закаляет характер. Каждый день заниматься у меня сейчас нет возможности, но когда есть свободное время, я посвящаю его именно спорту. Люблю читать и открывать для себя что-то новое.

3 ноября 2016
Украина станет "самой эффективной страной мира", если откажется от трендов, существующих в РФ, - Понасенков

Понятие "Крым" приобрело медицинское и шизофреническое свойство, считает российский историк, ученый и режиссер ЕВГЕНИЙ ПОНАСЕНКОВ. В интервью "Апострофу" известный историк рассказал, кому в конечном итоге достанется полуостров, а также дал Украине совет, как поступить с Донбассом и стать самой эффективной страной в мире, избавившись от рудиментов "совка" и местечковости.

- Евгений Николаевич, по вашему мнению, чей Крым?

- (Смеется) Вот само это слово "Крым" из термина географического, геологического, эстетического и, я бы даже сказал, как ни странно, экономического уже приобрело свойство медицинское, шизофреническое, потому что практически никто с двух сторон уже не думает о нем в перечисленных смыслах. Слово стало нарицательным. И у нас тут ввели уголовную статью за то, что кто-то скажет, что Крым не наш. Поэтому в подобных случаях я всегда повторяю замечательный тост "За нашу победу!". А уже дальше люди соображают, кто тот человек, который поднимает тост.

1 ноября 2016
Хатия Деканоидзе о дружбе с сыном, чувстве вины и женщинах в полиции

Хатия Деканоидзе, глава Национальной полиции в Украине, мама Торнике (17 лет), рассказывает, с каким «монстром» приходится ей бороться как маме, построившей успешную карьеру, что объединяет украинцев и грузин, и за что она ценит свою работу.

О детстве, отношении к работе и декрете

Моя семья была совсем небогатой, папа – инженер, мама  — геофизик. Когда мама родила моего младшего брата, ей пришлось оставить работу. Она сделала такой сознательный шаг. Мне же пришлось сделать другой выбор.

Я начала работать с 17 лет, занималась переводом книг, статей, параллельно я училась. Потом я родила сына, но в декрете я пробыла буквально пару месяцев, и даже в это время училась и работала из дома. Я считаю, что работа и целеустремленность создает какую-то почву для того, чтобы человек осознавал, чего он хочет от жизни. Моя карьера активно стала развиваться с 2004-го, я стала занимать высокие должности в Грузии. Сейчас моя работа на позиции главы Нацполиции требует моей полной вовлеченности в каждое дело каждый день. Так что я – не идеальная мама. У меня нет возможности проводить больше времени с сыном, быть с ним рядом каждую секунду, каждую минуту.

О сыне
1 2 34 5 6 7 8 9 10
22 января 2017
больше новостей