Статьи
1 2 34 5 6 7 8 9 10
6 июля 2017
1374
"Когда вырасту, стану солдатом, как мама"

Екатерине Носковой, служившей связистом в 17-м батальоне 57-й бригады, присвоено звание «Народный герой Украины» посмертно. Орден за погибшую маму был вручен ее пятилетнему сыну Тимофею.

Катя погибла 16 августа 2015-го года под оккупированной Горловкой. Ее сыну тогда было три года. По совету психологов бабушка, Катина мама, сказала малышу, что его мама теперь на звездочке. Очень часто теперь, выходя на порог дома в Знамянке, мальчик поднимает голову в небо и говорит: «Я вижу маму!» Совсем недавно он сам понял, что мама умерла. На кладбище, на могиле Кати, ребенок произносит: «Когда я вырасту, тоже стану солдатом». Нина Ивановна, бабушка, на это отвечает: «Сыночек, война уже тогда закончится, не надо будет тебе воевать». «Я все равно буду солдатом», – уверен Тимофей.

 

– Сначала призвали в армию отца Тимы, Катиного мужа Любомира, – говорит Нина Ивановна. – Он ушел 1 февраля 2015-го года, а 18-го – и дочь. Катя так объяснила мне свое решение идти воевать: «Я не могу сидеть и ждать, пока постучат в наше окно и заставят меня борщ врагам варить». А после визита в военкомат пришла вся взъерошенная: «Мама! Я там видела тридцатилетнего мужика, который держал маму за руку и повторял: «Я не хочу идти на войну»! И он же такой не один. На кого тогда надеяться?» Дочка просила меня: «Ты должна поддержать мой выбор». А как же Тимоша? Он же маленький? – спрашивала ее я. «Он вырастет и поймет меня!» – отвечала Катя. Разве я могла ее удержать?

Містерія на Купала

У селі Пан-Іваннівка, що нині зветься Сковородинівкою відлунав співом, відплив вінками на воді, пішов вогнем багать у небо фестиваль пісенно-обрядового фольклору «Сьогодні Купала, а завтра Івана». Цього року він мав ще одну назву – «Містерії Купала з Варсавою».

ЕКСКУРСІЯ З ВАРСАВОЮ

Варсавою, тобто «сином миру» називав сам себе найбільший український філософ Григорій Сковорода, якого колись давно поховали тут, у Пан-Іванівці під плитою з написом «Мир ловил меня, но не поймал». Чи брав він участь за життя в народних купальських містеріях невідомо. Був же він людиною біблійною, а свято це язичницьке. Хоча можна припустити, що Григорій Варсава, який не цурався ні простих людей, ні їхніх свят, хоч раз, а побував на такому Купалі в Іваніці. То чому б не залучити його до фестивалю зараз?

Організатори свята уявили філософа таким: у білій полотняній сорочці, чоботях, з каламарем та гусячим пером у руці. Його можна було зустріти скрізь. Найперше в будинку Ковалівських, де він якийсь час мешкав і в останні дні життя прийшов сюди помирати. Кажуть, що людина не обирає місця, де має народитися, але може померти там, де хоче. Пан-Іванівка, її господарі так сподобалися Григорію Савичу, що він вирішив зустріти останній день життя саме в цьому селі.

5 июля 2017
1480
За полеглим гвардійцем у Карпатах тужили трембіти…

13 травня 2014 року в останню путь провели військовослужбовця дислокованого у Львові Римнікського полку Національної гвардії України 21-річного старшого солдата Богдана Васильовича Шлемкевича, який загинув 9 травня від рук сепаратистів під час проведення антитерористичної операції в місті Маріуполі Донецької області.

Богдан народився й виріс у Карпатах, у мальовничому селі Білоберізці Верховинського району Івано-Франківщини.

Там закінчив школу, навчався у Волинській православній богословській академії, отримав диплом бакалавра, мріяв стати священиком, як і його старший брат.

Замість вступу до магістратури вирішив виконати військовий обов’язок і був призваний на строкову службу до лав внутрішніх військ МВС. Служив у кінологічному підрозділі, сумлінно виконував обов’язки з дресування службових собак і завдання з охорони громадського порядку…

Термін його служби спливав у квітні, але, через загострення обстановки на східних теренах України й оголошення часткової мобілізації, Богдана разом з однополчанами направили до Донецька, а звідти – до Маріуполя.

4 июля 2017
1126
Гвардієць, що загинув під Слов'янськом

7 травня 2014 року військовослужбовці полку спеціального призначення Національної гвардії України «Ягуар» провели в останню путь свого однополчанина – 34-річного інструктора-гранатометника прапорщика Віктора Григоровича Долінського, який був смертельно поранений двома днями раніше, під час участі в антитерористичній операції в районі міста Слов’янська на Донеччині.

З ранку в одному з православ них храмів міста Калинівки, де дислокована частина, пройшов заупокійний молебень, після якого відбулася громадська панахида. Віддати шану прапорщику Долінському прийшли перший заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації Олександр В’юник, заступник начальника управління Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ з виховної роботи полковник Олег Білий, військовослужбовці й ветерани «Ягуара», рідні та близькі покійного, звичайні городяни – загалом близько тисячі небайдужих людей.

За словами виконувача обов’язків командира роти, у якій служив Віктор Григорович, капітана Томаса Ругенюса, 5 травня бронетранспортер, на якому їхали спецназівці, був обстріляний сепаратистами: «Бойовики поцілили в машину з протитанкового гранатомета. Від вибуху Віктор загинув на місці, його товариш був поранений…».

2 июля 2017
1470
Пробач, Женя

Навіть найдосвідченіші і найблагородніші гинуть, війна не жаліє нікого. Вчора вночі (15 червня 2017) відлетіла у вирій душа ще одного нашого гарного друга, чудового Воїна, справжнього офіцера - командира саперної роти Євгена Сарнавського, нашого "Юджина". 14 років він займається розмінуванням, тисячі життів врятував, дуже багато допоміг цивільним поблизу Волновахи, в Гранітному, зараз в Авдіївці і довколишніх прифронтових селах...

8 червня Женя отримав тяжкі вибухові поранення під час розмінування поблизу села Новоселівка. Були розтрощені ноги, пошкоджені внутрішні органи черевної порожнини, легені... Два тижні він пробув у комі. Ми всі молилися за нього, медики робили все, що лиш могли! Не втримали... Близько 22.00 вчора, не приходячи до свідомості, він перейшов у Небесний Батальон. Самотніми лишилися старенька мати і вагітна дружина. Син чи донька, народившись, вже ніколи не побачать тата...

Пробач, друже... Серце крається від болю... Світла пам'ять тобі, побратиме...

30 июня 2017
1183
Игорь, если бы ты знал, как тебя не хватает…

Запорожский 9 полк оперативного назначения Национальной гвардии в зоне АТО понес еще одну потерю 28 октября 2014 года - под Мариуполем погиб старший лейтенант Игорь Юхимец из Желтых Вод Днепропетровской области, призванный по мобилизации.

Игорь Юхимец, как сообщали СМИ, родился 11 июня 1959 года. В 1981-1982 гг. проходил службу в Вооруженных Силах. В октябре 1982 г. окончил полуторамесячные сборы по подготовке командиров зенитных взводов. Имел звание старшего лейтенанта. По возрасту был снят с воинского учета. Но когда Верховная Рада приняла закон об увеличении возраста военнообязанных, находящихся в запасе, добровольно пришел в военкомат и восстановился на воинском учете. 16 августа он был призван по мобилизации в Нацгвардию.

— Игорь Николаевич Юхимец попал в нашу часть 26 августа, — рассказал «Индустриалке» заместитель командира полка по работе с личным составом Ярослав Калашник. — В 2010 году его сняли с воинского учета, он уже был в отставке. Но пошел в военкомат, добровольно написал заявление и восстановился на учете. Сказал: «Лучше уж я пойду, чем заберут 18-летнего пацана».

1 2 34 5 6 7 8 9 10

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )