ТОП-темы:       Евровидение-2017 в Киеве   
Статьи
1 2 3 45 6 7 8 9 10
4 апреля 2017
782
Чемпіонка світу навчається в Національній академії НГУ

Марія, розкажи, як розпочалося твоє знайомство зі спортом?

Напевно, все почалося, коли мені було три рочки. (посміхається). Мамі було зі мною трохи важко, адже я була дуже активною дитиною. Так, на родинній раді було вирішено, що вже час віддати мене до секції зі спортивної акробатики. Взагалі-то, вся моя родина є спортивною. (прим. – батько та сестра Марії є майстрами спорту з дзюдо та самбо, а сестра, до того ж, і майстер спорту зі спортивної гімнастики).

Хто саме привив тобі любов до спорту?

З впевненістю можу сказати, що цією людиною є батько. Він завжди був для мене і тренером, і наставником, і помічником, який може підказати щось та підтримати в важку хвилину.

Яким тобі запам’ятався перший виступ з гімнастики?

Було цікаво виконувати перекиди, стійки та сідати на шпагат. На мою думку, для трьохрічної дівчинки навіть такі легкі вправи є справжнім випробуванням. Я завжди була мініатюрною, таким чином мені потрібно було виступати верхньою в парі. (прим. – Спортивна гімнастика передбачає виконання акробатичних вправ). Приємно було, що батьки пишалися мною, а я вже тоді відчула, що маю йти по життю спортивним шляхом.

4 апреля 2017
1451
Полковник Сидоренко: Мне очень повезло – моим экипажем стали герои из 17-й танковой

В бою под Иловайском в августе 2014 года подлинный героизм проявил экипаж украинского танка Т-64 в составе командира - младшего сержанта Сергея Исаева, наводчика Игоря Иванченко и механика-водителя солдата Евгения Мартынюка.

Чтобы оценить, под каким огнем наши воины шли в атаку, стоит посмотреть, в каком состоянии их боевая машина вышла из боя,- пишет журналист Юрий Бутусов.

Боевая группа 3-го батальона Нацгвардии "Донбасс" вместе с танками 17-й танковой бригады (из Днепропетровской области), атаковала в самом городе несколько домов, занятых российскими наемниками.

Бой в городе - это всегда ближние дистанции. Наши бойцы напоролись на стену огня - по ним била минометная батарея, из каждого подвала и с каждой крыши стреляли гранатометы, пулеметы, снайперы. Город постоянно обстреливали гаубицы и реактивные системы залпового огня российских войск. Танкисты били по огневым точкам, штурмовой отряд "Донбасса" под прикрытием танка сумел отбить еще один дом. Большую часть того, чтобы могла получить наша пехота, принял на себя Т-64 сержанта Исаева. Пять попаданий реактивных противотанковых гранат, и сотни попаданий от пуль, в том числе крупнокалиберных снайперских винтовок.

3 апреля 2017
805
Медики на передовой: борьба за жизнь

Після загострення ситуації в Авдіївці в кінці січня цього року фронтовим медикам, як військовим, так і добровольцям, вдалося врятувати сотні життів наших бійців і чимало місцевих. Журналіст "Цензор.НЕТ" поспілкувалася з деякими з них, щоб розповісти, як працюють ці люди, з чим стикаються на передовій і що мотивує їх залишатися в умовах, де вони самі наражаються на велику небезпеку.

Група підсилення медиків 66 військового госпіталю. Стабілізаційний пункт на базі Авдіївської центральної лікарні: Ігор Соболь. Хірург Я старший групи, тому що хтось має бути старшим і приймати на себе весь удар бюрократії. А от стосовно практики, у нас тут старших немає. Ми всі прийшли сюди добровільно, усі підписали контракт. Але в такі місця, як Авдіївка, прямим наказом не посилають, а питають, хто хоче їхати на передову. Ось ми командою, яка працювала в 66 госпіталі в Покровську приїхали сюди як група підсилення, коли почалося загострення.  Укомплектовані ми достатньо і госпіталем, і волонтерами. І нормально співпрацюємо з місцевими лікарями: ми їм помагаємо, вони нам. Не дивлячись на те, що ми стабілізаційний пункт, якщо потрібно, то оперуємо все, що дозволяють умови. Головне для нас, щоб людина звідси поїхала жива, здорова і з подальшою перспективою одужання.

2 апреля 2017
2619
Шамана больше нет….

Друг «Шаман». Дмитро Сумський. Киянин. Позавчора ми разом вечеряємо, говоримо, жартуємо, сперечаємося. Тиснемо руки. Кажемо: «Бувай, брате. Побачимося».

Не побачимося.

Ввечері в телефоні голос «Санти». «Андрію, нашого «Шаманчика» більше нема»… Я не бачу обличчя командира легендарного підрозділу. Але я чую, як його душать сльози.

У кучерявій бороді – дві стрічки. Жовта і блакитна. В кишені – дивний інструмент, схожий на мольфу карпатського чаклуна. Зовнішність монаха-аскета. Або старого мудрого хіппі. Філософ війни.

Завжди стриманий. Готовий сперечатися, але не сваритися. «Шаман», на відміну від більшості фронтовиків, ніколи не пересипав розмови міцними епітетами. Важко уявити, що боєць, який пройшов найважчі бої від Пісків і до промзони, не кинув у бік ворога жодного принизливого слова. Але це було саме так. Ніби «Шаман» відганяв від себе злі слова. Наклав на них табу. Він зазделегідь простив ворогам своїм.

31 марта 2017
952
"Чому сусіду завжди живеться краще" або "як наш Васька в Росії на хліб заробляє"?

Ніколи не задумувалися: в сусіда квартира завжди краща, у колег зарплата вище, друзі їздять відпочивати по 3 рази на рік, а Василь взагалі виїхав до Росії та заробляє стільки грошей, що і на квартиру вистачить, і на машину, і відпочити. Проте, ніхто ніколи насправді не знає, що стоїть за цією роботою, як там працюється нашим…

За кожною роботою безперечно стоїть велика людська праця, тому як би Василь не намагався кольорово розписати свої робочі будні –  в житті не повірю, що добре працювати маляром-штукатором, столяром, прибиральником (може й одразу і маляром, і столяром, і прибиральником) 20 годин на добу, без вихідних, у чужій країні. І справа не тільки в тому що важко.

Річ піде про повагу… Повагу до наших українців, що виїжджають шукати кращого. Ніколи в житті наш брат, який збирає полуницю, не стане братом польському пану, що забезпечив його робою. Більше того, ніколи не стануть братами український «бандерівець», що працює будівельником в Москві та російський хазяїн, який на своїй території забезпечив тебе холопа роботою і платить тобі заробітну плату.

29 марта 2017
1966
Адвокат, сменивший достаток на борьбу в АТО

Домой на ротацию Сергей Клюев должен был прибыть еще в середине мая 2014 года. Но тогда повидаться с родными не удалось, визит пришлось отложить до июня.

А в середине мая 2015 года его разведгруппа подорвалась на противотанковой мине. Ребята как раз направлялись на очередное задание. Вместе с заместителем командира разведвзвода в джипе были еще трое. Но серьезно досталось только Сергею - взрывом повредило обе ноги.

Немного оправившись от произошедшего, разведчики перебинтовали командира. Говорят, он держался молодцом и даже вначале отказывался от помощи, утверждал, что с ним все в порядке. Раненого вывезли на ближайший блокпост, где уже ожидали медики. Но спасти зам командира не удалось. Возможно, говорят ребята, не выдержало сердце.

Олег, военнослужащий:

Він був живий, молодець. Тримався до кінця, з такими дуже великими ранами. Ну дві ноги були пошкоджені до колін. Він витримав до кінця, говорив з нами. Все було з ним добре. І по дорозі, я вже не знаю, як так сталося.

1 2 3 45 6 7 8 9 10

Сегодня
29 апреля 2017
больше новостей