Леонид ЛОГВИНЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Легіон з вовком на шевроні

На полігоні під Харковом на базі 25-го ОМПбат «Київська Русь» створють спеціальний підрозділ ЗСУ накшталт французького «Іноземного легіону», який, відомо, виконує складні завдання в гарячих точках планети. Саме цей батальйон для створення підрозділу за стандартами НАТО обрано не випадково, адже в його складі вже діє підрозділ, у якому воюють громадяни іноземної держави – рота «Національний грузинський легіон».

Аби анонсувати майбутній підрозділ, командування провело навчання, де відпрацьовувалися дії спецпідрозділу із захоплення та очищення будівлі, у якій засів умовний ворог. Усе видавалося справжнім: вибухи фугасів, автоматні черги, їдучий дим порохових газів. Справжніми були й напруга мускулів та струмки поту на зосереджених обличчях грузинів, жорсткий металевий голос командирів, які викрикували команди грузинською, стиснуті губи й біль на обличчі вояка, який зображав пораненого. Для них, які пройшли вже не одну війну, навчання були не забавою, а важкою роботою з відпрацювання до автоматизму набутих навиків.  Це не раз рятувало їм життя. Можливо, завдяки професіоналізму, який працює на рівні рефлексів, втрати легіону на  Донбасі були невеликими, хоча цей підрозділ, який дуже часто, коли перебуває на передовій, виконує розвідувально-диверсійну роботу, як кажуть, спить в обнімку з небезпекою.

Весна і війна

Минулих вихідних та свята про війну в Інтернеті майже не писали. Черкащина приймала гостей в Холодному Яру, Харківщина затіяла фестиваль в Пархомівці, де находиться сільська картинна галерея шедеврів світового рівня, хтось святкував першотравень, інші досаджували картоплю... Але війна хоча й далеко, але гриміла, як від неї не відмахуйся. У цьому я переконався при під’їзді до Мар’їнки, коли назустріч вигулькнув «бусик» з червоною цифрою «200» на лобовому склі. Це означало, що везуть до матері вбитого сина.

- Сьогодні в неділю в Мар’їнці та Красногорівці було гаряче,– каже ротний Дмитро,– маємо одного «двохсотого» й трьох «трьохсотих». Це вперше по нас гатили серед білого дня.

Ротний Діма – молодий дуже грамотний хлопець, однак і йому не збагнути з чого тут може заваритися каша. От він нещодавно одяг швейцарську пілотку, яка хлопцеві дуже личить і це спричинило перестрілку. Як? На тому боці, з ліска під териконами, де окопалися сепари, побачили його головний убір й подумали, що це американці вийшли на позиції — і ну лупашити по наших опорниках. Щодо недільного артнальоту, то йому важко відповісти, в чому причина війни посеред білого дня. Натомість його підлеглий з позивним "Європа" здогадується з якої причини та катавасія: мовляв він бачив в бінокль, як на російські позиції навідалися журналісти з камерами.

12 декабря 2016
2885
Чи борщ зварити, чи з міномета стрельнути

На полігоні навчального центру Харківського Національного технічного університету «ХПІ» військові вчені факультету військової підготовки продемонстрували сучасну зброю, що значно посилить вогневу потужність наших танків та захистить їх від переносних протитанкових засобів ворога. Міномет, встановлений за баштою броньованої машини,  для метання мін використовуватиме не порох, як це було раніше, а газ пропан-бутан, який у мирному житті допомагає господиням готувати наваристий борщ.

–Такій зброї під силу вирішити завдання боротьби з переносними протитанковими засобами при стрільбі на ближні дистанції,– переконаний викладач факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» полковник Сакун.

Як відомо, нинішні протитанкові ракети та реактивні заряди сучасних гранатометів велика загроза танкам, особливо, якщо дати можливість тим, хто їх застосовує, наблизитися на відстань влучної стрільби. У цьому випадку потужна танкова гармата не здатна надійно  захистити машину, адже осколково-фугасний снаряд на близькій дистанції часто рикошетить від землі й не вибухає. Прикривати машину вогнем звичайних мінометів з землі небезпечно, адже можна влучити в своїх. От і виникла ідея встановити міномет прямо на танку, позаду башти, який «сипатиме» по навісній траєкторії мінами попереду себе на відстань від 50 до 1,5 км  та наводитиме жах на ворожих протитанкістів.

18 ноября 2016
1951
Конкурс чи вибір без вибору?

У Харкові по закінченні виставки макетів пам’ятників героям АТО, визначено кращий моморіал, який буде споруджено, напевне, на майдані Захисників України. Однак, представники громадських організацій, волонтери та деякі учасники війни звернулися до голови Харківської ОДА, аби продовжити конкурс проектів. Уважають: авторам бракує нових ідей, а сам конкурс — вибір без вибору.

Здається, що в Харкові, де знаходиться вузи, у яких вчаться на скульпторів, а членами обласної організації НСХУ числиться 26 митців, проектів поданих на конкурс повинно бути навалом. Якби кожен з професійних скульпторів, як ведеться, подав по 2 проекти, то їх би було щонайменше півсотні. А якби ще й студенти в курсових роботах обрали тему АТО, то уявляєте, який натовп би стояв перед дверима журі. На жаль, кращий макет пам’ятника довелося обирати, як кажуть, з семи гірших. Не великий, як кажуть вибір.

Один з представників журі, до якого увійшли чиновники від мистецтва, архітектори міста и області, керівники вузів де вчать на будівельників, архітекторів та скульпторів, творчої спілки й третина учасників АТО, пояснив мені цей феномен жадібністю деяких митців: мовляв, деякі скульптори відмовилися, інші зажадали оплати проектів, які подадуть на конкурс. Голова ж секції скульптури Харківського осередку НСХУ Фелікс Бетліємський, називає іншу причину: недовіру професіоналів до журі. Так там є професійні скульптори, однак, на його думку, немає потрібного профеесійного результату. Останнім часом шедевральних скульптур у Харкові Бетліємський не бачить. Приклад? Пам’ятник українській незалежності, де крилата грецька богиня летить по Земній Кулі, прозваний «дівчинка на шару». До того була колона, яку увічнював перевернутий, майже карикатурний тризуб. Пан Бетліємський, до речі, також не подав своїх робіт на конкурс.

10 ноября 2016
1143
Скороход і Тихий

Коли Скороход повертається із завдання чи навіть навчального полігону, то найбільше цьому факту радіє Тихий — руда німецька вівчарка з розумними очима. У цей момент пес дивиться на свого друга так віддано й посміхається такою широкою щирою посмішкою, що не сумніваєшся в дружбі людини й собаки аніскілечки. Удвох вони «таксували» в Пологах до вступу в добровольчий батальйон, разом пішли воювати — Тихий на чотирьох лапах, Скороход – на одній нозі.

Про те, як Леонід втратив ногу в цивільному житті, він говорить неохоче. Сталася трагедія, от і все. Це не від того, що чоловік намагається щось там утаїти зі своєї біографії. Просто Скороход така людина, яка хоче аби його вважали за  рівного з іншими бійцями добровольчого батальйону, а тому не нагадує людям зайвий раз про свою трагедію. Оце зараз він пропонує піднести мій важезний фоторюкзак й дивується, чому я не погоджуюся. Він же такий як інші: ходить в наряди, стоїть на чатах, уранці виходить на руханку (зарядку), бігає в складі підрозділу. Він хвалиться, що може понести не лише мої речі, а, мовляв, і мене самого.

30 октября 2016
1855
Підтримали богів війни

Напередодні дня артилериста село Бугаївка (вчителі, медики, культпрацівники, доярки, механізаторпи, школярі) привітали гаубичні, протитанкові та ін. дивізіони й батареї 92-ї ОМБР короваєм, спеченим власними руками, піснями (часто співали разом з вояками), танцями, сердечним словом. 

Близько 16 чоловіків місцевого господарства СК “Восток” відвоювали за два роки й повернулися додому. Дехто служив в артилерії 92-ї ОМБР. Ці хлопці не забувають про бойових побратимів, продовжують підтримувати їх. Цей концерт також організовувався з їхньою допомогою. Власне, це вже стало традицією — дружба з бригадою.

Є й така традиція: в конверті, розмальованому сільськими дітьми, вручити кошти на поповнення рахунку мобільного телефона. Започатковано її з ініціативи генерала Сергія Кульчицького. У трагічні весняні дні 2014 року, коли селяни його запитали, чим допомогти хлопцям, той замислився: мовляв допомогга не потрібна... хіба що треба поповнити рахунки хлопцям, аби вони могли зателефонувати матерям і коханим... З того часу забезпечення армії покращилося, у хлопців уже є кошти на телефонні дзвінки, а от традиція в пам'ять про генерала, який піклувався навіть про такі, здавалося, дрібниці, залишилася. Насамкінець народні артисти з села, яке гідне книги рекордів України (півсотні концертів в зоні АТО!), мали фотосесію біля Хаммера. 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )