Герои АТО
1 2 3 4 5 6 7 8 910 11
2 июня 2017
2332
"Я не хочу тата-героя"

Андрій Матвієнко служив молодшим інспектором відділення інспекторів у Донецькому прикордонному загоні. Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче - пункт пропуску "Успенка" (Донецька область) , автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому фугасі. Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталя, де він, від важких ран, 8 серпня 2014 року помер.

Без підтримки залишились дружина та донька.

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно).

1 июня 2017
1629
На місце важкопораненого сина став батько

Старший син Миколи Солов’янчука із Синового Старовижівського району, Богдан, був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України, а після її закінчення уклав контракт ще до початку війни на Сході. Коли там стало гаряче, 80–ту аеромобільну бригаду, де хлопець служив, у серпні 2014 року зі Львова перекинули у місто Щастя Луганської області. 3 вересня в першому великому бою його підрозділ зазнав значних втрат. Шансів вижити під шквальним мінометним вогнем противника практично не було. Чи то через бойову незлагодженість (дійсно ж досвіду нашим воякам тоді бракувало), чи порівняно слабке озброєння серед десантників було багато загиблих і покалічених. Дуже тяжке поранення дістав і Богдан. За його життя й здоров’я боролися медики найкращих госпіталів та лікарень України, Канади, Польщі. Звичайно ж, не обійшлося без допомоги добрих і небайдужих людей. Найбільше батько солдата Микола Степанович вдячний доньці покійного Бориса Клімчука, котра пройнялася долею відважного волинського хлопця.

31 мая 2017
1707
Пилоты Руслан Плоходько и Сергей Руденко. Своих не бросили

Подполковники ВСУ Руслан Плоходько и Сергей Руденко - опытные пилоты, участвовавшие в операциях под эгидой ООН. Плоходько было 39 лет, родился в Харькове. Руденко было 35 лет, родился в Бродах.

Всего за один день погибли сразу несколько летчиков и членов экипажа. Помимо Руденко и Плоходько, погибли также Александр Сабада, Николай Топчий и Игорь Гришин. Все они служили в Бродовской авиационной бригаде во Львовской области. И все погибли под Славянском 2 мая на двух сбитых вертолетах. В мае 2014 года ценой своей жизни Руденко и Плоходько попытались спасти товарищей, подбитых российскими ПЗРК. Но тоже упали и погибли под Славянском.

У каждого из пилотов и членов экипажа остались дети. У Плоходько - двое детей: одному 10 лет, второму - 3 года. У Руденко осталась 3-летняя дочь. У 34-летнего майора Сабады из Черкасской области в Бродах сталось двое детей – 11 лет и 2 года. У 38-летнего капитана Топчия из Харьковской области в Бродах осталась дочь 10-ти лет. У 39-летнего старшего лейтенанта Гришина из Славянска в Бродах двое детей – 8 и 7 лет. Помимо материальной компенсации, семьи всех пятерых военнослужащих получили от государства квартиры.

30 мая 2017
1783
Лейтенант Сухиашвили. Пять часов под аэропортом

Лейтенант грузинского спецназа Тамаз Сухиашвили - профессиональный военный. Принимал участие в войне в Осетии 2004 года и отражении агрессии России в 2008 году. Служил в грузинском спецназе в звании лейтенанта. Доброволец. Воевал вместе с украинскими солдатами против российских оккупантов на передовой линии обороны. Служил в 93-й механизированной бригаде ВСУ.

17 января 2015 года его рота выдвинулась, чтобы помочь окруженным бойцам в Донецком аэропорту. Прорыв захлебнулся, но даже когда отступила техника, бойцы Тамаза продолжали бой на протяжении пяти часов. Благодаря этим действиям в новый терминал аэропорта, где держались украинские бойцы, прорвалась помощь, были вывезены раненые.

Вместе с Тамазом погибли еще два украинских воина. Более 20 бойцов получили ранения, среди которых еще трое грузин, пожертвовавших собой ради украинцев.

"Он погиб героически, во время штурма аэропорта была сложная ситуация и Тамаз смог поднять шестую роту и дальше атаковать. И дойти до монастыря, чтобы вывести раненых оттуда. Взорвался он на мине - перекрыл своим телом эту мину и спас жизнь других", - рассказал Давид Мартиашвили, боец батальона Донбасс, подполковник запаса вооруженных сил Грузии.

28 мая 2017
1990
"Бронежилет, конечно, я ему оставил. В нём генерал и погиб..."

Известный волонтер, один из активистов воздушной разведки Юрий Касьянов рассказал о генерал-майоре Сергее Кульчицком, который погиб в Славянском районе Донецкой области в сбитом над горой Карачун вертолёте 29 мая 2014 года.

Вертолет возвращался назад после разгрузки продуктов и высадки смены на четвертом блокпосту (район горы Карачун), попал под обстрел и взорвался. Тогда погибло 12 наших военнослужащих, включая Кульчицкого. После той трагедии его назвали "небесный генерал".

 

Вот как Касьянов вспоминает о генерале, стоявшем два года назад у истоков создания Нацгвардии (текст датирован 29 мая 2016 года):

"Сегодня два года, как погиб генерал Кульчицкий. Кажется, уже нет смысла вспоминать об этом публично, разве что по круглым датам... За два года нас приучили к крови, к ужасу потерь... За время войны погибло столько хороших, нужных, замечательных людей, что боль утраты притупилась, но осталась злость. Злость, которую мы тщательно бережем, копим, взращиваем, лелеем. Чтобы месть наша была страшной для врагов.

26 мая 2017
1778
Він не міг вчинити інакше…

Це була, напевно, найдраматичніша сцена з усіх фото- та відеокадрів, знятих протягом останніх років на церемоніях поховання військовослужбовців і правоохоронців, що полягли в боях із сепаратистами на сході країни. Старенький дідусь у кітелі радянського Військово-Морського флоту з численними нагородами над труною свого онука, 23-річного офіцера Національної гвардії України, що загинув на Донеччині, зі сльозами на очах висловив те, що, мабуть, давно повинні були сказати ветерани Другої Світової, проклинаючи нинішню «неоголошену війну» і тих, хто її спровокував, зокрема – особисто президента Росії  Путіна…

Життя командира взводу запорізького з’єднання НГУ молодшого лейтенанта Івана Гутніка-Залужного обірвалось у ніч на 10 серпня 2014 року внаслідок ворожого нападу на позиції сил АТО поблизу районного центру Амвросіївки.

Група терористів спробувала оточити й захопити блокпост, вочевидь, намагаючись прорватись у бік українсько-російського кордону.

1 2 3 4 5 6 7 8 910 11

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )