Герои АТО
1 23 4 5 6 7 8 9 10
9 июня 2017
1757
Они стояли до конца - николаевские гвардейцы

Близько 10-ї години ранку 23 серпня 2014 р. у районі населеного пункту Лисиче, що під Амвросіївкою Донецької області, підрозділ НГУ, до складу якого переважно входили мобілізовані жителі Миколаївщини, виявив колону терористів – три КамАЗи і два бронетранспортери, що рухалися з боку українсько-російського кордону.

Попри значну чисельну перевагу бойовиків, гвардійці прийняли бій і повністю знищили ворожу колону.

На жаль, у тому бою полягли три українські патріоти, яких у миколаївській частині НГУ згадують, як людей честі й виняткової мужності.

38-річний майор Олександр Васильович Смоляр проходив військову службу з 1997 року. Він одним із перших у військовому колективі зголосився їхати в район АТО й у складі «мобілізаційного» батальйону брав участь у виконанні бойових завдань з визволення від бойовиків «ДНР» населених пунктів Донеччини.

Того страш ного дня, діставши тяжке поранення, офіцер встиг віддати підлеглим останній наказ: «Не здаватись, стояти до кінця!».

8 июня 2017
1578
Я не герой - я мужчина! Сергей Стадник погиб в АТО под Иловайском

Сергій Анатолійович Стадник був одним зі «старожилів» частини, у лавах якої він прослужив 16 років, розпочавши цей шлях солдатом строкової служби.

2002 року закінчив школу прапорщиків золочівського Навчального центру внутрішніх військ МВС, обійняв посаду старшини роти й був для підлеглих справжнім «солдатським батьком» – колеги згадують його, як по- рядну, надзвичайно добру й щиру людину, віддану інтересам служби.

Підрозділ був для нього другою родиною.

13 серпня 2014 року бойовики-сепаратисти обстріляли з мінометів блокпост Нацгвардії поблизу села Успенки, що на Донеччині. Одна з мін влучила в укриття, в якому перебував старший прапорщик Стадник, і єдине, що він встиг інстинктивно зробити, – це закрити своїм тілом трьох підлеглих, які дістали поранення, але вижили.

А їхній 33- річний «батя» загинув…

За три дні біля будинку Сергія Анатолійовича в Таврійському мікрорайоні Херсона зібралися по над тисячу людей – рідні та близькі, однополчани й знайомі, керівники області та міста, але більшість було простих містян, які прийшли віддати останню шану відважному землякові, захиснику Батьківщини й висловити співчуття його родині – дружині й маленькій донечці.

7 июня 2017
1326
"Доброволець Божої Чоти"

Серед тих, хто творить героїчну історію сучасної України — зараз уже легендарні кіборги — бійці Української добровольчої армії (УДА), а в той час — Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», котрі 242 дні тримали оборону Донецького летовища від навали російських окупантів.

Про захист Донецького аеропорту ім. С. Прокофьєва (ДАП) і загалом про зародження цього патріотичного руху добровольців зняли унікальний фільм «Добровольці Божої Чоти», показ якого з великим успіхом відбувся в Україні і в багатьох країнах світу, в т. ч. в Канаді та США. Восени 2015 року Андрій Нагірний (позивний «Фазан»), один із героїв цього фільму, брав участь у показах стрічки в Північній Америці.

З цієї війни у нього — більше десятка нагород, серед них й орден «За мужність», вручений особисто Президентом України Петром Порошенком. Та найбільшою нагородою друг «Фазан» вважає орден «Народний Герой України». Його отримав у квітні 2016-го. Це — найпочесніша недержавна нагорода українського народу, якою нагороджують патріотів-добровольців. Пам’ятним для воїна є те, що вручення відбулося біля знаменитого Дуба Нестора Махна в Дніпропетровській області, поблизу бази 5-го окремого батальйону УДА. Саме з цієї бази почалася історія одного з найбільших і найпотужніших добровольчих військових формувань. Кілька років тому цей старезний 700-річний дуб спалили вандали, і з того, що від нього залишилось, тут створили своєрідний пам’ятник.

6 июня 2017
1839
Такой правильный человек. Настоящий "Директор"

Неужели я их удалил?! Не может быть! Где-то же были с ним фото! Были! Я в который раз перелистываю телефон и не могу найти фотографию "Директора". Того самого, который в первый наш приезд на развалины Бутовки водил нас по шахте и показывал, куда прыгать и где прятаться во время артобстрела.

"Под этой стенкой не стой", - говорил он. - "Шатается. Слышишь выход, ныряй сразу в эту щель. Но, чувствую, сегодня будет тихо".

Этот немолодой вояка обладал врожденным чувством опасности. А включал его тогда, когда она ходила рядом с другими. Когда она была рядом с ним, он о ней не думал.

"И "броник" не снимай, когда здесь работаешь. Жарко, холодно, тяжело, потно - носи. Ты на Бутовке!" - говорил он мне, а в это время сам свою "броню" ставил возле ящиков с БК.

Однажды я видел, как на шахту прибыл "молодой" - киевлянин лет под пятьдесят с позывным "Мудрый". Сейчас это опытный боец, а тогда он неуклюже ходил по Бутовке в новой, еще нестираной, форме и улыбался, не стесняясь демонстрировать отсутствие некоторых зубов.

2 июня 2017
2028
"Я не хочу тата-героя"

Андрій Матвієнко служив молодшим інспектором відділення інспекторів у Донецькому прикордонному загоні. Під час руху автоколони, яка поверталася з виконання завдання по захисту рубежів на Державному кордоні України, поблизу селища Лисиче - пункт пропуску "Успенка" (Донецька область) , автомобіль УАЗ, в якому знаходився Андрій, підірвався на радіокерованому фугасі. Важкопораненого прикордонника за допомогою санавіації було евакуйовано до військово-польового госпіталя, де він, від важких ран, 8 серпня 2014 року помер.

Без підтримки залишились дружина та донька.

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно).

1 23 4 5 6 7 8 9 10

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )