Герои АТО
1 2 3 4 56 7 8 9 10
11 мая 2017
3036
Ребята из 46-го бата, сами того не зная, попали в точку

Был жуткий холод. Он пробирал до костей, и никакое термобелье, никакие балаклавы не спасали от обжигающих кожу ледяных мурашек. Бойцы 46-го батальона третий час сидели в окопах в ожидании команды «вперед». Но команду все не давали. Это ведь был не настоящий бой. Всего лишь учения. А на учениях всегда должен быть проверяющий. Наблюдатель. Какой-нибудь генерал. Или, как минимум, полковник. Но он почему-то опаздывал. Точнее, задерживался. Вот и мерзли солдаты без команды. Злились на «большие звезды». Кто-то, щедро пересыпая фразы руганью, заявил, что на фронте лучше, чем в тылу. Побратимы согласились с ним. И тогда взводный Виталий Аверин решил разрядить обстановку. «Авер» вообще очень инициативный и находчивый парень.

«Я вытащил пистолет», - рассказал мне «Авер» с улыбкой, - «вскочил на бруствер и крикнул ребятам «В атаку! Парни, хватит ждать приказа». Мои бойцы засмеялись и перестали думать о холоде».

7 мая 2017
1713
Все сорок три дня плена "Фаберже" носил на себе знамя батальона

Сьогодні день народження 20-го батальйону. Один з найкращих батів. З тих, що я бачив на фронті.

Для мене будь-який підрозділ - це не номер з абревіатурою. І не перелік боїв. А люди.

Це Юрій Яницький, позивний «Фаберже». На початку війни він та ще кілька бійців 20-го батальйону відбивалися від навали бойовиків на блокпості біля селища Красний Партизан. Хлопців повністю оточили. По них били танки. Після майже п'ятигодинного бою їх захопили. Пам'ятаєте моторошне відео, де у кадрі Юра та решта полонених сидять в оточенні бойовиків? А ще там знято, як українському капеланові бойовики віддають тіла загиблих у Красному Партизані. Так от, Юрій розповів, що насправді полонених бійців розстріляв в упор один з орків. Юрко назавжди запам'ятував його обліччя. Та й самого «Фаберже» могли розстріляти. Запросто. Бо всі сорок три дні в полоні «Фаберже» проносив на собі... прапор батальйону. Встиг його зняти і заховав під формою.

5 мая 2017
1366
"Ралі" під гранатометним вогнем

Сьогодні в боях на Донбасі пліч-о-пліч стоять військові, прикордонники, бійці Служби безпеки, міліціонери. Брати по зброї демонструють войовничий дух, дух єдності та незламності. У них одна мета – захист Батьківщини

Чернігівський зведений загін міліції практично з перших днів війни у взаємодії зі Збройними Силами України боронить нашу землю. Тривалий час правоохоронці воювали на околицях села Чорнухине, що розташоване неподалік Дебальцевого. Разом з бійцями 93-ї механізованої та 128-ї гірсько-піхотної бригад міліціонери прикривали передній край на чотирьох контрольованих блокпостами напрямках: «Гніздо», «Олександр», «Балу» та «Десна-2».

Останній блокпост був базовим, там дислокувалась основна частина чернігівських правоохоронців. У регіоні постійно була напружена ситуація: нещадні мінометні й артилерійські обстріли, вогневі сутички з противником у самому населеному пункті, а ще тримали в напруженні самозвільнені в’язні з місцевої колонії суворого режиму.

4 мая 2017
1558
Лейтенант Гарматий. Иду на прорыв!

Младший лейтенант Владимир Гарматий - 21-летний командир взвода гаубичной самоходно-артиллерийской батареи 51-й отдельной механизированной бригады ВСУ. Родился в Тернопольской области.

В наградном листе сказано, что под руководством Гарматия была создана система огневого поражения, которая обеспечила защиту подразделений от внезапного нападения противника как в базовых лагерях, так и на блокпостах.

Попав в окружение российских войск летом 2014 года, принял решение не сдаваться россиянам и не отступать на территорию России. Возглавил прорыв артиллеристов и других подразделений. Вместе с ним выходили четыре десятка бойцов. На машине выдвинулся на прорыв через блок-пост гибридной армии. Будучи в авангарде прорыва, основной удар принял на себя и подорвался на мине.

В последний путь Гарматия провожали 1 августа в родном селе Чернелив-Руський. Проститься с героем пришли почти две тысячи жителей из разных районов.

Местные жители говорят, что "он ушел воевать как патриот", был замечательным и порядочным парнем. Окончил Тернопольский национальный экономический университет. В армию пошел добровольцем.

2 мая 2017
1204
Довгий шлях до дому: був такий хлопець - справжній гвардієць

9 червня 2014 року, знімаю­чи сюжет про початок форму­вання в Новопетрівецькому навчальному центрі Національної гвардії України резервного ба­тальйону «Донбас», репортери одного зі столичних телекана­лів поцікавилися й думкою од­ного з молодих воїнів дислоко­ваного тут оперативного з’єд­ нання НГУ. Хлопець висловив не по роках виважене судження про стосунки між «кадровими» гвардійцями й резервістами: «Прагнемо згладжувати „гострі кути”…».

Думка юнака, який не­щодавно на столичних вулицях Банковій і Грушевського стояв на протилежному від «майда­нівців» (яких було чимало в «Донбасі») боці барикад, засвід­чила, що на тлі канонад і крово­пролиття на Сході вчорашні противники усвідомлюють: їм разом, пліч-о-пліч, боронити рідну землю…

Те інтерв’ю дав солдат Ва­дим Олександрович Наумов, термін строкової служби у яко­го сплив ще навесні, але був продовжений у зв’язку з оголошенням часткової мобілізації.

1 2 3 4 56 7 8 9 10

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )