Політичні експерти передбачають, що в щорічному посланні до Федеральних зборів РФ Путін проголосить курс на «економічну лібералізацію», тобто доручить своїм підлеглим «застосувати жорсткі заходи проти державних інспекцій та інших форм бюрократичного тиску, які для бізнесменів створюють обставини, щоби платити хабарі або так звані «відкати» на десятки мільярдів доларів щорічно». В усякому разі такий крок Путіна прогнозує нью-йоркське агентство Bloomberg, посилаючись на власні джерела у Москві.
У половині жовтня в адміністрації Путіна почали готувати його щорічний виступ перед представниками Федеральних зборів РФ. Дата виступу поки що невідома, але можна припустити, що це дійство традиційно відбудеться в той самий час, як і в попередні роки – 12 грудня. Тим паче, що цей день дуже зручно випадає на кінець трудового тижня.
Депутати Держдуми переконані, що основною темою цьогорічного послання будуть питання економіки країни і зовнішньополітичної загрози для Росії. Місцеві політологи вважають, що більшу частину свого звернення Путін присвятить тезі «Росія врешті домоглася суверенітету – економічного, політичного і культурного». Експерт Григорій Добромелов переконаний: «Ще буде заявлено і про продовження курсу на деофшоризацію економіки, про податкову амністію на повернення капіталу в Росію». А політолог Михаіл Виноградов губиться у здогадках, чи путінське послання буде підведенням підсумків, чи тільки розширеною заявою, що в РФ стане жити ще цікавіше і ще веселіше.
А ось аналітика агентства Bloomberg більш інтригуюча. Джерело агентства, неназване зі зрозумілих причин, повідомило, що в другій декаді жовтня у підмосковній резиденції Путіна відбулася його перша, за багато місяців, зустріч із Улюкаєвим, міністром економічного розвитку РФ. Доти у Путіна не було часу займатися економікою, він марив своїми геополітичними прожектами. Як повідомили очевидці, Улюкаєв розповів про тривожні факти для російської економіки: рецесія неминуча, інфляція вже вийшла з-під контролю, рубль і ціна на нафту перебувають у вільному падінні. І наголосив, що для порятунку від грядучого колапсу необхідно домогтися скасування міжнародних економічних санкцій.
– А ви, Алексей Валентіновіч, знаєте, як це можливо зробити?, – поцікавився Путін.
– Ні, Владімір Владіміровіч, ми сподівалися, що ви це знаєте, – збентежено відповів Улюкаєв.
Путін глибоко задумався. На чистому аркуші паперу він щось малював акуратно загостреним олівцем. Не виключено, що це було зображення когось зі сімейства кошачих у реверсі, його улюблене захоплення.
– Алексей Валентіновіч, – вочевидь задоволений своїм мистецьким досягненням, бадьоро сказав Путін, – підготуйте мені пропозиції, як нам пережити десятиліття іще більше обтяжливих санкцій.
Присутні отетеріли. У глибокій мовчанці, переглядаючись, вони намагалися збагнути, чи то Путін має намір іще десять років правити бал у Кремлі, чи то він свідомо хоче приректи на десятиліття злиднів усю країну.
Путін підвів очі на Улюкаєва.
– Так, так, Владімір Владіміровіч, неодмінно підготуємо, – стрепенувся міністр.
Через тиждень перед Путіним поклали на стіл два варіанти пропозицій. На подив групи ринкового розвитку Росії він вибрав проект «Економічна лібералізація», який спрямований на ослаблення державної корупції та фінансового пригнічення російських підприємств. Вибрав те, що економічна група роками безуспішно домагалась від нього.
Присутня група «яструбів» нервово засмикалася. Адже інший варіант передбачав боротьбу з корупцією за допомогою «мегапроектів». Цей напрям призвів би до ще більшого збагачення найближчого президентського оточення – мільярдерів Тимченка, Ротенберга та інших.
Якщо інформація Bloomberg про наміри Путіна достовірна, тоді мова йде про посилення позицій групи, яка протистоїть силовому блоку, тобто прихильників зведення до мінімуму державного контролю в економіці, а також більш тісної інтеграції зі США і Європою. Цю групу очолює прем’єр-міністр РФ Медведєв, а одним із членів економічних реформаторів є міністр Улюкаєв.
Прес-секретар Путіна у розмові з кореспондентом Bloomberg відмовився обговорювати зміст майбутньої промови свого шефа до Федеральних зборів та прийдешню економічну концепцію РФ. Лише сказав, що команда Путіна буде постійно і цілеспрямовано скорочувати тягар бюрократії для бізнесу. Від коментарів відмовився й сам Улюкаєв.
Тим часом до німецького видання Der Spiegel потрапив конфіденційний звіт підвищеної секретності, який для Путіна готувала група московських експертів разом із колишніми чиновниками-зрадниками України, що працювали в період президентства Януковича. Документ має назву «Основні тенденції та характеристика соціально-економічної ситуації на Донбасі». Хтось із групи експертів, бажаючи додатково підзаробити, надав Der Spiegel копію цього 12-сторінкового звіту, який відображає катастрофічну економічну ситуацію на цій території.
У документі сказано: «Порівняно з попереднім роком, промислове виробництво в Донецькій області знизилося на 59%, а в Луганській – на 85%. Зупинили роботу 69 із 93 вугільних шахт, 40 тисяч малих підприємств збанкрутували, зупинилися сім сталеливарних заводів. Виробництво продуктів харчування скоротилося на 30%, знищено 30 мостів і тисячі кілометрів автомобільних доріг. Окрім того, 58 теплоелектростанцій мають пошкодження, у 47 населених пунктів не подається електроенергія, повністю знищені 4585 житлових будинків. Більше половини працездатного населення втратило роботу і доходи. Донбасу загрожує гуманітарна та економічна катастрофа».
Остаточно невідомо, якою буде вартість відновлення економіки в цьому регіоні, але попередньо фахівці інформують, що потрібні багатомільярдні валютні інвестиції. Наприклад, лише одне відновлення цілком зруйнованого Донецького аеропорту сягає майже мільярд євро.
Дилема у Путіна чимала. Федеральним зборам потрібно подати оптимістичну інформацію, яка була би співзвучна зі дзвоном литавр, звуків тромбону й масового тріумфу московського простолюддя. Як, наприклад, це мало місце під час окупації Криму. Хоча, констатують деякі політологи, Крим, як і українське питання в цілому, зіграли із Путіним злий жарт. Коли в атмосфері легкого захоплення півострова майже без пострілів, всеросійська ейфорія плавно перевтілилася у всезагальну евфорію, Путіну «знесло башню».
Проте сьогодні оптимізму катма. Крим став гирею на нозі російської економіки, а тепер іще однією гирею на другій нозі стане і частина Донбасу, окупована пропутінськими терористами. Стало відомо, що президент Порошенко доручив запровадити економічну блокаду на тій території України, яку контролюють прибічники Кремля. У стані терористів і в оточенні Путіна це рішення зумовило хвилю неприхованої люті. Адже Кремль навряд чи зможе дозволити собі такі фінансові витрати, оскільки рубль уже серйозно знецінився у відношенні до євро і долара, а нафтові гіганти на кшталт «Роснефти» чи «Газпрому» випрошують субсидії із державного бюджету.
Тим не менше, поки що не видно чітких намірів Путіна відмовитися від підтримки своїх терористів у Східній Україні. Він вважає, що непідконтрольні Києву території, але у складі української держави, будуть своєрідною заставою, яка не дозволить Україні ще тісніше зблизитися з ЄС, а тим більше – вступити у НАТО, якого вся кремлівська кліка так панічно боїться.
Алексей Кудрін, колишній міністр фінансів РФ, коментуючи підготовку звернення головного кремлівця до Федеральних зборів, висловив таку думку: якщо Путін буде підтримувати курс на лібералізацію економіки настільки ж енергійно, як у зовнішній політиці загарбання чужих земель, тоді цей курс може справити на економіку РФ позитивний вплив. Перше, що потрібно зробити, вважає Кудрін, – суттєво обмежити чисельність контрольних і наглядових функцій держави. Владі потрібно відмовитися від звички виманювати гроші у підприємців.
Сергей Дубінін, очільник групи ВТБ, вважає, що довгостроковість санкцій і необхідність аврального застосування термінових заходів для пом’якшення їх наслідків стали очевидними для путінської групи лише у жовтні. Великий кремлівський кормчий і стратег всія РФ сподівався, що міжнародні санкції мають тимчасовий характер. Однак, враз зі сезоном опалого листя, зів’яли і ці сподівання: у Кремлі врешті втямили, що зіштовхнулися з несподіваною для себе реальністю, і що ця реальність буде надовго.
Борис Макаренко, директор московського Центру політичних технологій, не вірить в успіх передбачуваного нового курсу: «Лібералізація економіки чужа ментальності кремлівських бюрократів. Природний інстинкт пожирання слабшого змушує їх продовжувати існування в усталеній парадигмі: нарощувати ручне керування економікою і вичавлювати прибутки із бізнесу».
Журналісти агентства Bloomberg ще дізналися, що назва документа «Економічна лібералізація» не припала Путіну до душі, оскільки є «занадто вестернізована», тобто американізована. У зв’язку із цією примхою консультаційні групи провадять жваві дебати щодо назви нового курсу; поки що найбільш прийнятним є варіант «Економічна свобода». Також московське джерело повідомило Bloomberg, що в економічній групі «всі моляться, щоби тільки він не передумав».
Даремно моляться: мабуть, він уже передумав. На початку листопада, коли відбулася шокова девальвація рубля, Путін просигналив, що бере курс на розвертання політики Росії у напрямку країн Азії. Там знаходяться державні режими йому зрозуміліші й близькі за духом, там він сподівається знайти ресурси і засоби від фінансового знекровлення російської економіки. Після австралійського саміту G20, шокований і психологічно розчавлений Путін уже не бачить для себе місця в когорті європейсько-американських політиків.
Ярослав Левків, для IA ZIK