Вже вдруге «Родинне коло» у Харкові зібрало родини загиблих харків’ян у зоні АТО разом.
Всеукраїнська акція «Родинне коло» спрямована на об’єднання та підтримку родичів та близьких, члени родин яких загинули під час бойових дій у Донецьку та Луганську. В Харкові така зустріч проходить вже не вперше. Цього разу Психологічна кризова служба зібрала родини з різних куточків області в Харківському регіональному інституті державного управління. Працівники та студенти інституту надають регулярну допомогу бійцям у зоні АТО, а також постраждалим у війні на Донбасі. На цей раз, за підтримки голови Харківської ОДА та певним департаментам державної адміністрації, інститут допоміг психологам-волонтерам, надавши їм приміщення, а також усе необхідне забезпечення.
За словами завідувача кафедри соціальної та гуманітарної політики та заступника директора Віктора Єлагіна, сьогоднішня ситуація в країні стосується кожного – починаючи від Президента і закінчуючи родиною.
«Наша академія є структурним підрозділом Адміністрації Президента України як навчальний заклад і тому, нам доручено провести сьогодні цей захід. – розповідає заступник директора Харківського регіонального інституту. – Кому як не нам це робити? Адже в нашому виші ми безпосередньо займаємося питанням підготовки керівників органів державної влади та самоврядування, які також мають цим займатися, опікуватися, і докладати до цього свої зусилля та ресурси. Це наша турбота.»
Психологи ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій» зізнаються, що атмосфера проведення першої зустрічі та нині безперечно різняться, та попри це вдячні за підтримку.
«Перше «Родинне коло» проходило на базі пансіонату під Харковом. Там було все дуже душевно, менше офіціозу. Але цього разу не було, на жаль, таких средств, аби зняти окремий пансіонат. – зазначає засновник харківського осередку Психологічної кризової служби Тетяна Гріда. – Ми шукали місце і зверталися за допомогою. І пані Бєлова (директор Харківського регіонального інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – авт.), коли дізналася, що нам потрібна допомога, вона звичайно ж одразу надала нам цю можливість. Все, що нам потрібно, все, що ми хочемо зробити – все нам забезпечили.»
У порівнянні з першим «Родинним колом» відрізняється і кількість присутніх родин, а також емоційний стан більшості.
«Родинам переживати горе разом легше. Вони спілкуються, зідзвонюються, шукають один одного, навіть, вже без нас. У нас є хлопчик та дівчинка, які зустрічаються. Вони тут познайомилися і зараз в них вже стосунки. – розповідає Тетяна Гріда. – Родини втратили близьких та родичів, але у той же час, тут, - вони заводять нові знайомства, і у їхньому житті з’являються нові люди.»
Так завдяки «Родинному колу» родина Посохових змогла не лише повернутися до звичного життя, але й знайти нових друзів.
«Ми хоча б почали говорити. Ми в перший раз в Осокорах як були, ми два дні взагалі не розмовляли, плакали тільки. А коли вже їхали додому, до нас підійшов психолог і каже: «Слава Богу, посміхнулися! Я думав ви і слова не скажете!». - з посмішкою згадує Інна Посохова. - А з Осокор як приїхала знайшла Тетяну Дмитрівну. Захотілось знайти ще когось в Харківській області. Я до неї подзвонила, а вона спочатку сумнівалась: балакати чи не балакати зі мною. А тепер як не побалакаємо – начебто чого і не вистачає.»
Тетяна Дмитрівна Слісаренко – мати рядового Сергія, який загинув під Вуглерігськом Донецької області близько року тому. За короткий час пані Тетяна та пані Інна швидко знайшли спільну мову, адже їхні сини разом служили в 25-ій повітряно-десантній бригаді. Матері запевняються, що такі зустрічі як «Родинне коло» необхідні, бо тут родини можуть розділити своє горе з тими, хто їх вислухає і зрозуміє.
«Просто є спільне про що можна поговорити. Ми в Великому Бурлуку одна родина така – нам поговорити нема з ким. Всі співчувають, всі ніби жаліють, але нас не розуміють. Хто такого не пережив – не зрозуміє.» – говорить Інна Посохова.
Пліч-о-пліч з Сергієм Слісаренко під Вуглегірськом загинув і Дмитро Чигрин. Дмитро був родом з Савинців, його жінка – Тетяна – з Ізюму Харківської області. Однак наразі Тетяна живе в іншій області.
«Чоловік був штатним офіцером 25ої бригади з 2004 року. Після його загибелі я і сама подалася на службу до 25ої бригади. Саме через службу ми жили і живемо у місті Гвардійському Дніпропетровської області», - розповідає Тетяна Чигрина.
Після офіційної частини і знайомства, родини розбилися по групам і розійшлися по різним аудиторіям, де з ними спілкувалися психологи. Опісля на родичів та близьких загиблих чекав обід та вечірня екскурсія Харковом. Психологи не можуть назвати, навіть, приблизну дату проведення наступного «Родинного кола». Та попри це вони впевнено зазначають, що ця зустріч точно не остання і на їхню допомогу родини можуть розраховувати завжди і у будь-який час.