Тоді мотопіхотний батальйон виконував бойові завдання із захисту Батьківщини у м. Попасна.
- Практично щоденні обстріли, втрати побратимів гнули нас, але не зламали, а навпаки – загартували, - пригадує військовослужбовець. Щось доля забирає, а щось дарує взамін. Для мене таким подарунком, а в подальшому справжнім бойовим товаришем став Абрам, - додає чоловік.
За плечами “Горця” багато років військової служби, досвід розмінування територій за кордоном та вміле володіння снайперською зброєю. Бійці, з якими він пліч-о-пліч захищає Україну, відзначають гарні лідерські та професійні здібності свого командира. Тож для Абрама на ВОПі він також знайшов чим займатися. Упродовж дня чорно-білий пес обходить спостережні пункти, таким чином перевіряє обстановку, а вразі небезпеки – відразу біжить до хазяїна, щоб попередити.
Одного теплого літнього ранку, саме коли Абрам звично здійснював перевірку укріплення, розпочався обстріл позиції. Куля калібру 5,45 мм прошила наскрізь ногу алабая, він заскавчав і звично побіг до свого командира. – У нас 300-ий, - прозвучало в рації. Допомогу не прийшлося довго чекати. Зупинка кровотечі, евакуація, лікарня... і знову ВОП. Знову зі своїми, як справжній боєць.
- Правду кажучи, злякалися усі, - каже “Горець”. – Адже це наш побратим, наш оберіг, наш охоронець. Він є частинкою колективу, немов допомагає думками повертатися додому, від чого відразу стає краще на душі.
Ірина Карп’юк, прес-офіцер ОТУ “Маріуполь”.