Статьи
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
18 июля 2018
462
Годовщина трагедии МН17

17 июля 2018 года исполнилось четыре года трагедии рейса МН17 в небе над Донбассом. В результате атаки на пассажирский Боинг малазийских авиалиний погибли 298 человек - все, кто летел тем рейсом из Амстердама в Куала-Лумпур.

Официальное расследование катастрофы, по данным “Новой газеты”, завершится этой осенью. По словам источника близкого к следствию, прокуратура Нидерландов намеревается до зимы передать материалы уголовного дела в суд королевства в Гааге.

Согласно обнародованным в мае 2018-го предварительным итогам международного расследования (JIT), малазийский Боинг был сбит из ракетного комплекса "Бук", принадлежащего 53-й бригаде ПВО Минобороны России. Тогда же голландская прокуратура направила запрос российской стороне с просьбой прояснить роль и участие российских военных в транспортировке ЗРК на территорию Украины. Однако российские власти заявили, что не признают выводов JIT, и снова обвинили Запад в разжигании русофобии. В ответ правительства Нидерландов и Австралии официально назвали Москву ответственной за крушение пассажирского лайнера.

17 июля 2018
595
Книга пам’яті: Долінський Віктор Григорович

Звання, посада, підрозділ: прапорщик, інструктор-гранатометник взводу вогневої підтримки 4-ї роти спеціального призначення військової частини 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 8 квітня 1980 року, с. Нижчий Ольчедаїв, Могилів-Подільський район, Вінницька область.

Дата і місце загибелі: 5 травня 2014 року, м. Слов’янськ, Донецька область.

Обставини загибелі. Загинув від вибуху гранати (влучив уламок чи куля в гранату, що кріпилася до поясу уніформи, і стався вибух, Віктор у цей час сидів на броні) під час проведення антитерористичної операції поблизу м. Слов’янська. Колону спецпризначенців атакували терористи, намагаючись прорвати кільце оточеного нашими військами Слов’янська.

Нагородження: Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

16 июля 2018
569
Книга пам’яті: Дога Олег В’ячеславович

Звання, посада, підрозділ: солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України

Дата і місце народження: 18 березня 1981 року, смт Веселинове, Миколаївська область.

Дата і місце загибелі: 28 серпня 2014 року, смт Комісарівка, Перевальський район, Луганська область.

Обставини загибелі. Загинув 28 серпня 2014 року, коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних Сил України на двох бронетранспортерах Збройних Сил України, що вирушила на допомогу силам антитерористичної операції, потрапила у ворожу засідку в районі селища Комісарівка.

Похований у с. Гребля Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Залишилися батьки, дві сестри, брат і малолітня донька.

13 июля 2018
996
Позивний "Турист": шлях рівненського вчителя у ряди Нацгвардії

У цивільному житті цей впевнений у собі чоловік вчителює вже 12 років, підкорив не одну гірську вершину і любить подорожувати Україною . Його туристичний рюкзак завжди укомплектований усім необхідним. Але у 2014 році зібраний для подорожей рюкзак знадобився аби вирушити на захист України.

Для «Туриста» війна почалась не з анексії Криму, а з першого загиблого на Майдані. Коли ж росіяни вже вдерлись на українську територію почав думати, як себе задіяти. На той час варіантів не було багато: військкомати не працювали належним чином, а йти в недержавні структури не хотілось. Тоді його товариш, який наразі є офіцером в 1-му батальйоні оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького, зателефонував та сказав: «Якщо хочеш брати участь у захисті України – йди до нас». Тоді здійснювався набір до Національної гвардії України, в тому числі і до 1-го резервного батальйону, який зараз іменують батальйоном генерала Кульчицького. До батальйону прийшло багато товаришів «Туриста».

12 июля 2018
1331
Архимандрит Кирилл Говорун: "Никто там не ждет, что война скоро закончится"

Архимандрит Кирилл Говорун, богослов, преподаватель университета Лойола Мэримаунт в Калифорнии вместе с волонтерами побывал на востоке Украины, на границе с оккупированными территориями. В интервью Русской службе «Голоса Америки» он рассказал о своих впечатлениях от поездки.

«Все началось с икон на ящиках от патронов»

Мы пригласили в Лос-Анджелес, в университет Лойола Меримаунт, представителей Первого добровольческого мобильного госпиталя им. Николая Пирогова, который работает на востоке Украины, и иконописцев, которые пишут иконы для этого госпиталя. Иконы написаны на досках из-под ящиков от патронов и снарядов. Многие заказывают себе такие иконы, и было уже несколько выставок в Европе и в Канаде. В Лос-Анджелесе мы тоже устроили выставку, и это был хороший повод рассказать о происходящем на востоке Украины, о волонтерском движении, о том, как идёт процесс примирения. Мне кажется, что эти иконы стали своеобразным символом примирения. В них – две стороны одной медали, и война, и мир как бы примиряются друг с другом. Выставка имела в Лос-Анджелесе большой успех, очень много людей ее посетили, часть икон была продана, и от продажи деньги поступили на содержание мобильного госпиталя. И вот теперь я приехал в Украину и решил посмотреть, как работает этот госпиталь. Я был очень впечатлён.

«Хуже всего – когда на войне убивают врача»
10 июля 2018
920
История водителя, ставшего снайпером Нацгвардии Украины

Снайпер. Слово, яке викликає у людей одразу двоякі відчуття. Хто він? Людина, обличчя якої закрите від суспільства, але від якої може залежати життя людей. Людина з надзвичайною силою духу та витривалістю, але яка буде мовчати про виконанні завдання до кінця свого життя.

Розмірене і спокійне життя цього тернополянина обірвалось навесні 2014 року. Анексія Криму, перші загиблі на Сході країни, усе це було болючим відлунням в серці Віталія. На той час він працював водієм, перевозив по Україні великогабаритні грузи. У розмові згадує, що був у всіх куточках держави, окрім Криму, Луганщини та Донецьку. Але доля це виправила.

Згадує, що ще взимку хотів йти добровольцем, але стримала вагітна дружина. Телефонував до військової частини Національної гвардії України та питав, як потрапити на фронт. Там його направили до військкомату.

- На той час військові комісаріати не набирали ще так активно людей, тому довелось чекати, - розповідає чоловік. – Повістка прийшла згодом. Було написано, щоб з речами з’явився до збірного пункту. Не було жодної думки тікати, хотів бути корисним на війні. Там вже гинули хлопці, я не міг собі дозволити жити мирним життям, відпочивати та працювати, коли наші хлопці захищають рідні домівки.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Вакансия
Сегодня
больше новостей
новости партнеров

Загрузка...
delta = Array ( )