Після розгляду у Верховній Раді законопроекту про реінтеграцію Донбасу список неадекватних парламентарів-бузотерів поповнився кількома відомими прізвищами. Своїми «героїчними» витівками «показали зубки» не стільки владі, скільки виборцям, відомі нардепи, яких прийнято називати «лідерами суспільної думки», або скорочено «ЛСД». Таке собі політологічне скорочення із наркоманським присмаком.
Ось цілий Герой України, лідерка іменної політичної партії, колишній №1 в парламентському списку «Батьківщини», письменниця й телеведуча Надія Савченко кидається грудьми на урядову ложу, де знаходиться голова РНБО Турчинов, та намагається будь за що вирвати в нього мікрофон.
А ось і голова комітету з питань запобігання і протидії корупції, «біологічний батько» закону про люстрацію, колишній телеведучий та член фракції «Самопоміч» Єгор Соболєв вже в президії демонструє силу своїх аргументів на технічному пристрої, начебто той в чомусь винний.
Але, як на мене, справжньою «зіркою» чергової парламентської катавасії став представник «Свободи», що пройшов до ВР по мажоритарному округу, Юрій Левченко. Погодьтеся, адже не кожен день в парламентській вбиральні та сесійній залі підпалюють димові шашки, ба більше – ще й з трибуни зізнаються в скоєному та обіцяють спалити цю Верховну Раду. Ну чим не справжній ЛСД, га?!
Нещодавно на одному мистецькому заході особисто спілкувався з Левченко. Він справив враження справжнього поцінувача сучасної української музики та поезії, розказував про свої студентські роки в Лондоні та й взагалі виявився таким собі міні-меценатом одного з молодіжних фестивалів. І раптом таке перевтілення: скажений вираз обличчя та якась патологічна зарядженість на руйнацію.
В його вчинку мене більше всього неприємно вразила підготовка та спланованість, адже, треба ж було пронести димову шашку в парламент, випробувати її дію на пару з псевдо-майором та людиною-«балаклавою» Семеном Семенченком (чи як там його справжнє прізвище?), а вже потім холоднокровно її підпалити в сесійній залі і вихвалятися своїм «героїчним» вчинком.
…Тому з огляду на поведінку цих ЛСД у Верховній Раді, розмірковую над питанням: а чи не вживають вони якісь галюциногени перед тим як йти на роботу до сесійної зали? Та чи варто взагалі за таких лідерів суспільної думки та їх партії віддавати виборцям голоси на наступних виборах?