Роковини Голодомору…. Чорна сторінка, де кожен рядок сповнений болю, сліз, нелюдських страждань та поневірянь… Масштабна помста кривавого, людоненависницького режиму за прагнення українців бути вільними у власній незалежній державі…
Від 7 до 10 мільйонів замордованих голодом українців. Від цих цифр стає моторошно і мені болить, коли чую, що хтось ще продовжує не визнавати Голодомор…
Як на мене, кращою відповіддю на заперечення Голодомору буде цей вірш Дмитра Білоуса:
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерна вимели до тла?
Як навіть мариво виймали із печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі,
із торбиночок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чого ж тоді, як був і урожай,
Усе сиціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам оту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору?
Закликаю всіх запалити сьогодні о 16.00 свічку пам’яті. Вічна пам'ять всім замордованим голодом українцям…
.jpg)