статьи

Помаж собі там маззю Доктора Тайса. Медична реформа почалась…

22 декабря 2017
2211
Поделиться:

Спершу це клубок в горлі і ти щосили напружуєш м’язи обличчя, щоб втримати і не випустити назовні сльози. Дорослим дівчатам не пасує плакати. Навіть, якщо ти в поліклініці. Навіть, якщо ти прийшла до лікарки для самозаспокоєння, а почула діагноз, який вбиває.

Декілька днів у тебе легенько тягнув живіт і ти хочеш почути: “не переживайте, таке у вагітних буває”. А лікарка “на око”, тоном продавця: “ця ковбаса по 55” з порогу кинудає: “у вас загроза”. Далі ти нічого не чуєш і не бачиш, бо беззахисне життя розміром з маленьку фасолинку, серцебиття якого ти вже чула - у небезпеці.

Тому я вибігаю із довгого тьмяного коридору, в якому ще з минулого століття стоїть запах ліків та туалету, і вже на вулиці захоплюю повітря ротом і дозволяю сльозам политись. Так добігаю додому. Там через знайомих дізнаюсь, де працює за відгуками наче компетентний і професійний лікар. Якби чергою пацієнтів можна було б вимірювати обізнаність лікаря, то цей точно був би в рейтингу серед перших.

Після кількагодинного очікування на твердій лавці в задушливому коридорі, іменитий лікар, вислухавши мої скарги, швиденько прописує “стандартний набір медикаментів при загрозі, який ми всім виписуємо”. Вручає його мені, кличучи наступну пацієнтку.

Одні із них в рожевій коробочці я купую за 400 гривень, а потім читаю в інтернеті про те, що їх можна приймати якщо “очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини”. Тому я таки вирішую спершу почекати УЗД, на якому наступного ж дня мені скажуть: “У вас все в нормі, поменше переживайте”. Прописаних ліків я не приймаю, та й потреби немає - біль минув сам.

Я видихаю із полегшенням і починаю картати себе за те, що так перенервувала. Мені під шкіру пролазить сильна злість і на себе, що така наївна, і на лікарів, які ставлять діагнози “на око”, без будь-яких аналізів чи досліджень, навіть не торкнувшись тебе пальцем.

Через декілька місяців мене пробирає біль нерва - це як зубний біль, тільки пронизує куди більше. Лікар скеровує мене до невропатолога у поліклініку. Спершу пані з пофарбованою в білий колір гулькою із волосся, рожевими нігтями і в тон помадою, хоче швиденько мені підписати медогляд: традиційно запитати, чи щось турбує і поставити печатку. Бо коли на медогляд приходить вагітна, всі так роблять.

Але несподівано для неї я скаржусь на біль. Здається, вона лякається цих слів так само, як я своїх болей. Тепер потрібно вказати, де ж вони. Отак просто на стільчику біля стола: “де в тебе болить?” І якось незручно розповідати й показувати, де саме в мене болить сідничний нерв, коли позаду тебе на кушетці вмостились п’ятеро вчасно неприйнятих лікаркою пацієнтів - чоловіки і жінки різного віку - і уважно слухають. Може, і не уважно, але все одно ж незручно.

- Помаж собі там маззю Доктора Тайса. Мазь не прогріває, правда, Ольга Іванівна? - Лікарка перепитує медсестру. - То можна при вагітності?

На білому папірці вона виводить назву мазі - без підпису, без печатки. Я дякую і вибігаю із кабінету. Здається, вона навіть не до кінця роздивилась, де у мене й що болить. Тому я думаю шукати іншого лікаря.

Але - о чудо - після мазі біль проходить. Коли буду викидати коробочку і відкрию інструкцію, то прочитаю “при вагітності і годуванні груддю використання протипоказане”. Але що вже тепер…

А зараз мене пронизав гострий біль в області нирок, що особливо нестерпно. У вагітних, кажуть, таке буває. Лікар скеровує мене до уролога. Але за декілька місяців я помудрішала і на ті ж самі граблі не встану, тому записуюсь на прийом у приватну клініку. Мені навіть від цього приємно: я не відчуватиму себе так, наче краду чийсь час і мені роблять неймовірну послугу, що прописують набір таблеток, з яких лікарям перепаде більше відсотків.

Приходжу у назначений час. Лікар в білому халаті із емблемою клініки уважно дивиться на мене і каже “слухаю”. Я розповідаю, що і де мене колить та болить, показую результати останніх аналізів. Він уважно їх вивчає. Клацає пальцями по клавіатурі, ставить уточнюючі питання, а потім роздруковує листок, на якому вказані і діагноз, і лікування. Я згадую доктора “Айболита” із дитячої казки і думаю, що таким могла б бути його сучасна версія.

Серйозний чоловік мені детально і ретельно, як дитині, пояснює усю схему “курсу лікування”:

Це антибіотик, його треба приймати двічі на день після прийому їжі. “Салютаб” у його назві означає “водорозчинний”. А “Йогурт” - це пробіотик, можете прийняти через два тижні іще один його курс по дві таблетки тричі на день...

Він відповідає на усі мої дещо безглузді і дотошні питання:

А “Салютаб” - це означає, що мені у воді його розчиняти? А “Йогурт” - то його така власна назва чи загальна? А вагітним взагалі ці антибіотики можна?

На прощання він мене заспокоює і з усмішкою говорить “не переживайте, ще нічого страшного не сталось”. Виходжу від нього спокійна і впевнена, йду до стійки реєстратури розраховуватись.

Зазвичай у приватних клініках працюють ті самі лікарі, що і в державних. Але там комфортніші умови: і для рятівників від хворіб - вищі зарплати, і для зболених пацієнтів - не потрібно сидіти у черзі, тобі спокійно все можуть пояснити, а під час огляду ніхто не буде вламуватись в двері.

Щоправда, цей комфорт і спокій дорого коштують. Але таким чином я, наприклад, просто купила людяне й уважне ставлення до себе.

Коли прийде медреформа і - за прогнозами її творців - все має покращитись, у мене є одна пересторога: лікарі залишаться ті ж самі. У протоколах ВООЗ чи МОЗ, яким вони вже зараз мають слідувати, не прописано: “будь ласка, будьте людянішими та уважнішими”. Хоча, можливо, тоді їх мотивуватимуть більші зарплати. Це в кращому випадку. Але ж може бути і таке, що, ті, хто мали людське обличчя - такими і залишаться. Так само, як і ті, хто ховає за лікарською маскою байдужість до здоров’я та життя пацієнтів.

Може, лікарі і не хочуть берегти наші нерви, бо знають, що всі хвороби - якраз від них. А наші хвороби - то їхні гроші.

1513540609.jpg
Мария ЦИГИЛИК, заметки эссеиста

комментарии

16 июля 2018
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00049018859863281 [2] => 0.062796115875244 )