статьи

Книга пам’яті: Редькин Віктор Миколайович

29 марта 2018
3143
Поделиться:

Редькин Віктор Миколайович, 37 років

Звання, посада, підрозділ: лейтенант (посмертно), командир 1-ї патрульної роти військової частини 1241 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 11 січня 1977 року, м. Красний Луч (нині Хрустальний), Луганська об- ласть.

Дата і місце загибелі: 1 листопада 2014 року, с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.

Обставини загибелі. Загинув у ранці 1 листопада 2014 року під час обстрілу бойовиками села Кримське Новоайдарського району Луганської області з РСЗВБМ-21«Град». Ракета влучила в розвалений будинок, у якому перебував офіцер.

Похований на Алеї Слави Годилівського кладовища м. Чернівці.

Нагородження: Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року «за осо- бисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Віктор Миколайович Редькин народився і виріс у Луганську. У 1993 році здобув загальну середню освіту.

Впродовж 2 років працював в охороні шахтоуправління у Мінусінську. У 1999 року був призваний на військову строкову службу.

З 2000-го зарахований на військову службу за контрактом до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України начальником 2-го відділу розвідгрупи спецпризначення з боротьби з тероризмом.

Із 2003 року зі спеціальною миротворчою місією перебував у Косово. Із 2005-го — помічник уповноваженого оперативного відділу швидкого реагування «Сокіл» при Міністерстві внутрішніх справ України.

У 2007–2010 роках працював у Головному Київському міському управлінні з питань захисту прав споживачів начальником відділу контролю послуг, був помічником судді. Проживав у Львові, Києві, а після одруження — у Чернівцях. Успішно закінчивши Академію Міністерства внутрішніх справ України, влітку 2011 року став командиром 1-ї роти військової частини 1241, що дислокується в Івано-Франківську.

Після анексії Криму, аби захистити рідну землю, Віктор з побратимами, виконуючи наказ, вирушив на Схід України. Від початку військових дій він був там п’ять разів. Намагався не пропустити жодної ротації. Він був вольовим і рішучим. Про такі риси вдачі Віктора свідчать його дії під час одного з випадків.

У травні 2014 року нацгвардійці знаходилися в приміщенні Луганської обладміністрації.

Будівлю оточили декілька тисяч сепаратистів, закидали її отруйними газовими хлопавками. Від задухи солдати втрачали свідомість, однак виконували наказ — не стріляли.

Рятуючи побратимів, Віктор відчинив вікно і таки вистрелив, після чого припинився наступ і почалися перемовини. Знавіснілі сепаратисти вимагали, щоб наші хлопці склали зброю. Командир вимагав: або вони виходять зі зброєю, або відстрілюються до останнього патрона… Завдяки власній рішучості та професійним навичкам Віктор тоді врятував від загибелі понад сотню бійців.

Загинув Віктор Редькин 1 листопада 2014 на блокпості поблизу селища Кримське Луганської області. На своїй малій батьківщині, на землі, яка свого часу дала йому життя. Таке коротке, але таке світле.

Рішенням Чернівецької міської ради нагороджений медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).

15 грудня 2016 року в Чернівцях на честь лейтенанта Віктора Редькина на фасаді будинку № 12 у провулку Ентузіастів, де він проживав, відкрили меморіальну дошку.

загрузка...

комментарии
загрузка...

15 октября 2018
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00047087669372559 [2] => 0.084245920181274 )