статьи

"Поруч із ним ми були у безпеці". Сергій Воронов

6 апреля 2018
3073
Поделиться:

Воронов Сергій Євгенович (позивний «Ворон»)

Звання, підрозділ, посада: міліціонер взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, прапорщик міліції.

Дата народження: 20 травня 1972 року, м. Дніпропетровськ (нині Дніпро).

Дата і місце загибелі: 29 серпня 2014 року, с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.

Обставини загибелі. 29 серпня 2014 року, перебуваючи у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1», виходив з оточеного м. Іловайська Донецької області. У цей час члени незаконних військових формувань здійснили напад на колону працівників батальйону, під час чого прапорщик міліції Воронов Сергій Євгенович отримав смертельні поранення. Залишилися дві доньки, дружина і мати.

Нагородження: Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року «…за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Воронов Сергій Євгенович народився у м. Дніпропетровську (нині Дніпро). Освіту здобув середню спеціальну, 1990 року закінчивши СПТУ № 56 у рідному Дніпропетровську.

Коли Сергієві виповнилося 18, він, як і багато хто з його однолітків, став до лав Радянської Армії. Два роки віддав військовій службі. З 1993-го до 1994 року знову виконував обов’язок перед Батьківщиною — служив у Збройних силах України.

У період з 1994-го до 2014 року працював охоронником та водієм на різних державних та приватних підприємствах.

Коли в країну прийшов ворог, чоловік не міг залишатись осторонь, і в липні 2014-го був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до батальйону (нині — полк) патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на посаду міліціонера взводу № 1 роти № 1.

Життя Сергія обірвалося 29 серпня 2014 року в день виходу з Іловайського котла так званим "зеленим" коридором на дорозі, що з’єднує с. Новокатеринівка та Горбатенко.

Перебуваючи у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1», «Ворон» останній виходив з оточеного м. Іловайська Донецької області. Колона, з якою рухався воїн, потрапила в засідку. Члени незаконних військових формувань напали на батальйон, зав’язався бій, під час якого прапорщик міліції Воронов Сергій Євгенович отримав смертельні поранення. Через шквалистий вогонь та щільні обстріли винести тіло Сергія тривалий час було неможливо. Вважали, що «Ворон» безвісти пропав.

2 вересня 2014 року тіло С. Є. Воронова разом із тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі привезли у морг м. Запоріжжя. Медики взяли ДНК-матеріал, а потому бійця поховали на Кушугумському кладовищі м. Запоріжжя. Тільки згодом, через дев’ять місяців, його ідентифікували, а родичі вирішили перепоховати чоловіка у його рідному місті.

Побратими з теплотою згадують Сергія, кажуть, що поруч із ним відчували себе у безпеці.

Михайло, двоюрідний брат загиблого, розповідає, що його батько, тітка та бабуся були родом з Московії. Але це не завадило чоловікові піти на фронт добровольцем, захищати Україну від «русского мира». Українську мову знав на «трійку», але шанував Степана Бандеру.

Останній притулок воїна — на Краснопільському цвинтарі в Дніпрі.

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

загрузка...

комментарии
загрузка...

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00051307678222656 [2] => 0.060404062271118 )