статьи

Лейтенантське звання отримав посмертно

18 апреля 2018
2767
Поделиться:

Горай Олексій Зигмундович (позивні «Змій», «Кобра»)

Звання, посада, підрозділ: лейтенант міліції (посмертно), старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Дата і місце народження: 14 жовтня 1979 року, м. Київ.

Дата і місце загибелі: 29 серпня 2014 року, с. Горбатенко, Старобешівський район, Донецька область.

Обставини загибелі. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточеного м. Іловайська так званим зеленим коридором під час обстрілу російськими десантниками у с. Горбатенко. Був тимчасово похований місцевими мешканцями на кладовищі с. Горбатенко разом із бійцями батальйонів «Миротворець» (В. С. Катрич, Р. В. Набєгов, М. В. Сухенко), «Херсон» (О. П. Вовченко) і «Світязь» (В. Г. Шолуха). 15 вересня 2014 року тіло О. З. Горая було ексгумовано та привезено до м. Запоріжжя пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), до складу якої належать волонтери всеукраїнської громадської організації «Союз “Народна пам’ять”» та представники Національного військово-історичного музею України. Похований у с. Курне Червоноармійського району Житомирської області.

Нагородження: Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

34-річний випускник Київського політехнічного інституту, дипломований інженер комп’ютерних мереж, гарний стрілець та досвідчений фахівець з екстремального водіння, Горай Олексій Зигмундович не зміг залишитись осторонь, коли країна опинилася у небезпеці. Спочатку він стояв на Майдані, потім, у червні 2014 року, покинувши високооплачувану роботу, вступив до добровольчого батальйону «Миротворець» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області у званні рядового міліції — лейтенантське звання він отримав посмертно.

Попри те що він після трагічної загибелі брата залишився єдиною опорою та втіхою батьків та попри їхні вмовляння, Олексій не вагаючись вирушив до зони проведення антитерористичної операції. «Я не можу, там мої друзі… Я їду… за Україну, за всіх нас, за нове наше життя…», — казав Олексій. Серед бойових побратимів він був відомий під позивним «Змій» або «Кобра» як розважливий, швидкий та маневрений боєць.

Про нього значно старші й досвідченіші міліціонери говорили коротко: «Я пішов би з ним і на затримання, і в розвідку…» У батальйоні його пам’ятають як впевнену в собі, хоробру людину, доброго товариша, фаната автомобільного спорту — фахівця з екстремального водіння.

Однак 29 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання з виходу з оточення у м. Іловайську батальйон «Миротворець» потрапив у вогневу засідку противника. Під час запеклого мінометного бою Олексій був травмований та помер на полі бою.

Перепоховали Олексія на Житомирщині, у с. Курне Червоноармійського району, 24 вересня 2014 року після панахиди в Михайлівському золотоверхому соборі, поруч із братом, який помер 12 років тому.

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

загрузка...

комментарии
загрузка...

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00050091743469238 [2] => 0.049145936965942 )