мнение

Огляд-реакція ЗМІ на "антибандерівський закон"

24 февраля 2018
1156
Поделиться:

Зміни до польського закону про Інститут національної пам’яті, які в українських ЗМІ отримали назву «антибандерівського закону», вже призвели до гучного скандалу у Варшаві, викликав незадоволення і в країнах Европи. Парламент Польщі прирівняв «геноцид поляків» до Голокосту та злочинів нацистів. Законодавче визнання Польщею подій на Заході України виключно як злочинів українських націоналістів виключає можливість суспільного обговорення багатьох інших аспектів, включаючи злочинні дії польської адміністрації у минулому сторіччі.

США слідом за Ізраїлем висловили також невдоволення законом, назвавши його зайвим, оскільки ще до його видання вони засуджували будь-який випадок ототожнення Польщі з окупаційним гітлерівським режимом на її території.

Представник Держдепартаменту США закликала Варшаву переглянути закон, що карає тих, хто говорить про причетність поляків до Голокосту. «Нашими розбіжностями скористаються противники», - заявила представник Держдепартаменту Хізер Науерт.

Кнесет Ізраїлю також погрожує офіційно оголосити, що норма польського закону про захист «доброго імені» Польщі є запереченням Голокосту.

Глава МЗС Франції Жан-Ів Ле Дріан розкритикував скандальний польський закон про Інститут національної пам’яті: «Закон неправильний, ви не повинні переписувати історію, це ніколи не є хорошою ідеєю. Викривлення пам’яті є абсолютно негативним явищем». Відповідаючи на запитання, що Європейський союз може зробити у зв’язку з ухвалою закону, Ле Дріан сказав, що досить сильним засобом може стати «моральний тиск».

Моніторинг німецьких ЗМІ виявив, що гучні польські заяви про необхідність виплати Німеччиною репарацій за злочини часів війни фактично ігноруються Берліном. Їх коментують чиновники невисокого рівня, а керівництво країни немов не помічає.

Простір Інтернет переповнений висловами, що Україна остаточно втрачає давнього європейського адвоката, бо офіційно Варшава ще продовжує підтримувати європейську та євроатлантичну інтеграцію України, санкції проти Росії за анексію Криму та агресію на Донбасі, але про «адвокатуру» напевно варто забути – це апріорі неможливо за умови серйозних проблем Варшави в самому ЄС і руйнування її стосунків із Києвом.

Політологи говорять, що відносини з Польщею зовсім не припиняться. Вони багатогранні й виходять далеко за межі поточних процесів та очевидно, що нинішні проблеми вплинуть і на неполітичні сфери. В свою чергу в Євросоюзі немає іншої великої та впливової держави, яка мала би такі геополітичні причини для лобіювання України, які має Польща.

Зрештою, на зустрічі у Харкові президенти Польщі та України домовились відмовитися від політизації історії. Ця домовленість «коштувала» Україні поступок, в тому числі – скасування мораторію на ексгумації.

В свою чергу Верховна рада України ухвалила заяву із засудженням оновленого польського закону про Інститут національної пам’яті, який передбачає покарання за заперечення злочинів українських націоналістів.

Українські політологи говорять, що даний закон зруйнує грудневі домовленості А. Дуди з П. Порошенком про деполітизацію наших історичних відносин. Підпис Дуди під цим законом означатиме, що домовленості «обнулені», а замість обіцяної деполітизації польська влада надала перевагу використанню історії для мобілізації своїх прихильників.

Ще донедавна Польща була для українців іконою дивовижних євроінтеграційних перетворень, наочним прикладом переваги безальтернативного курсу на Євросоюз. Варшава завжди позиціонувала себе адвокатом України в Європі й здавалося, що ніщо й ніколи не зможе це похитнути. Хоча й непросте, але тривале спільне історичне минуле, навпаки, видавалося сентиментальним активом для наших відносин – тим більше, що давно вже було задекларовано «прощення і єднання». А історична ворожість Росії до обох країн та несприйняття Москвою їхньої незалежності ще більше цементували україно-польський союз.

Іноземні ЗМІ говорять, що навряд чи в інтересах Польщі чи поляків сваритися з Євросоюзом, Німеччиною, Ізраїлем, Україною, мати потенційні проблеми з таким важливим для неї партнером, як Сполучені Штати.

Для здобуття прихильності тої ж Німеччини, вага якої для українців останніми роками надзвичайно зростає, Києву потрібні великі реформи, насамперед антикорупційні.

Блогери та користувачі соцмереж переважно висловлюють свою думку, що вся ця метушня в Польщі спрямована на внутрішнього споживача. Місцевим політикам зручніше заробляти бали перед виборами на зовнішніх ворогах. До того ж закон не може не вплинути на стратегічні інтереси Польщі – зокрема, на взаємини з США та Ізраїлем.

Політики Польщі спекулюють на історичних питаннях з метою збільшення електоральної підтримки. Гарною ілюстрацією є трюк зі скандальною зміною закону про Інститут національної пам’яті – відразу ж після появи відео зі святкування польськими нацистами дня народження Гітлера й поширення інформації про зв’язки руху з деякими політиками від влади. Підтримка «Права і справедливості» справді зростає. Авантюризм політиків чи запит на таку політику від самих поляків є першопричиною. У Польщі рейтинг правлячої партії «Право і справедливість» нині близький до 40 %. Така висока електоральна підтримка дає польському керівництву карт-бланш на дії в обраному напрямку, дозволяти собі войовничість по відношенню до ЄС чи впливових держав. Відносно нечисельні мітинги протесту проти її політики лише зміцнюють цю впевненість. Це щось подібне до Росії, де популярність Путіна зростає саме завдяки протистоянню з Заходом.

1519420975.jpg
Віталій УСАПОВИЧ

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

загрузка...

комментарии
загрузка...

15 декабря 2018
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.001209020614624 [2] => 0.069592952728271 )