Звання, посада, підрозділ: старший солдат резерву, снайпер 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 23 лютого 1966 року, м. Київ.
Дата і місце загибелі: 5 січня 2015 року, м. Артемівськ (нині Бахмут), Донецька область.
Обставини загибелі. Загинув під час дорожньо-транспортної пригоди 5 січня 2015 року близько 19.00 під час здійснення ротації в зоні проведення антитерористичної операції на трасі Київ — Довжанський поблизу м. Артемівська (нині Бахмут) Донецької області. Похований у м. Львів. Залишилась 21-річна донька.
Нагородження: Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
.jpg)
Увечері 5 січня під час ротації під- розділів Національної гвардії України в районі проведення антитерористичної операції неподалік міста Артемівськ (нині Бахмут) що на Донеччині, сталася жахлива дорожньо-транспортна пригода.
На прифронтовій дорозі зіткнулися військовий вантажний автомобіль КрАЗ та мікроавтобус «Богдан», у якому до місця несення служби їхав один зі взводів резервного батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького, що належить до складу столичного з’єднання Національної гвардії України.
Унаслідок цієї трагедії, причиною якої, за попередніми висновками військової прокуратури та комісії МВС України, стали погані погодні умови, 12 гвардійців загинули на місці ДТП. Серед них був і старший солдат резерву Бурка Віктор Павлович.
Церемонія прощання з 48-річним старшим солдатом резерву Віктором Буркою та іншими загиблими у ДТП відбулася в Києві, у крематорії Байкового цвинтаря. Згодом прах героя поховали у Львові.
Друзі загиблого згадували, як на- весні 2014 року його, вже немолодого приватного підприємця, спочатку не хотіли брати на службу до Національної гвардії, аж поки він продемонстрував відмінну фізичну форму, підтягнувшись на турніку 12 разів.
Начальник прес-служби батальйону імені генерала Кульчицького, старший лейтенант резерву Анатолій Мартинюк опублікував у мережі «Фейсбук» своєрідну зворушливу епітафію загиблим побратимам, більшість із яких він знав особисто, бо раніше командував саме цим підрозділом:
«Прощання з братами
Мій рідний взвод третьої роти… Вперше ми зустрілися в Нових Петрівцях — настільки всі різні, але з однією метою — і по-справжньому згуртувалися на блокпосту № 7 під Слов’янськом. І досі не можу повірити, що багатьох моїх хлопців уже немає серед нас, а стількох покалічило…
Брати, я ще мало знав вас, ви були новими бійцями взводу, але впевнений, що ви — найдостойніші сини України.
Вічна вам дяка і шана!
Хотів би особисто супроводжувати кожного з вас додому, в останню путь, але це фізично неможливо…
Тамую свою тугу тим, що хоча б у Харкові зміг попрощатися з усіма вами.
Я неймовірно пишаюсь, що служив із такими Людьми в першому резервному батальйоні оперативного призначення Національної гвардії України імені Героя України генерала Кульчицького.
Ми, живі, не маємо жодного морального права дозволити собі бути пасивними, забути про них, забути про те, за що вони гинули, бо інакше прокляне нас наша рідна земля, полита їхньою кров’ю!
Герої не вмирають! Слава Україні!»
Герои АТО