статьи

Книга пам’яті: Вовк Богдан Ігорович

14 мая 2018
921
Поделиться:

Звання, посада, підрозділ: старший сержант, технік 5-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 9 липня 1969 року, м. Дрогобич, Львівська область.

Дата і місце загибелі: 17 лютого 2015 року, м. Дебальцеве, Донецька область.

Обставини загибелі. Зник безвісти 17 лютого 2015 року під час відведення сил антитерористичної операції з району м. Дебальцеве.

Упізнаний серед загиблих у моргу м. Харкова.

Похований 4 березня 2015 року в м. Дрогобичі Львівської області.

Нагородження: Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Останні чотири роки Богдан Ігорович працював електриком у комунальному господарстві Дрогобича.

У тяжкий для держави час Богдан не залишився осторонь і наприкінці липня 2014-го став на захист єдиної країни — поповнив лави гвардійців-резервістів Національної гвардії України у званні старшого сержанта, обійнявши посаду техніка роти 3-ї бригади оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Богдан Ігорович не був професійним військовим, але за плечима мав строкову військову службу у лавах Радянської Армії, під час якої за старанність і професіоналізм був нагороджений нагрудним знаком «Відмінник Радянської Армії».

Тож коли він вдягнув військову форму вдруге, його вважали досвідченим гвардійцем. Він завжди ділився з товаришами знаннями, які здобув за роки строкової служби.

Це було його друге службове відрядження в зону проведення антитерористичної операції.

14 лютого під час спроби виходу з оточення сепаратистів у місті Дебальцеве Донецької області зв’язок із Богданом обірвався.

Близько двох тижнів його вважали зниклим безвісти, тому рідні й друзі сподівалися, що Богдан живий.

Згодом в одному з харківських моргів серед останків полеглих українських воїнів було упізнано тіло старшого сержанта резерву Вовка Богдана Ігоровича.

Вдома його не дочекалася родина: мати, сестра, дружина.

Без батьківської підтримки залишився син Тарас:

«Він дзвонив на день по кілька разів, переймався моїми справами.

Про себе розповідав мало, у нього все завжди було добре (за його словами), але те, що тато на Різдво готував для товаришів по службі улюблену страву (гриби з картоплею), мене здивувало, бо вдома на кухні він тільки допомагав мамі.

Обіцяв, що коли повернеться, приготує і для мене щось смачненьке...»

Знайомі говорять, що Богдан завжди знаходив спільну мову і з малим, і зі старим.

Він кожному прагнув допомогти, і як тільки випадав вихідний — поспішав до родичів на підтримку.

Створив гарну сім’ю зі своєю жінкою.

Дружина Галина Станіславівна згадує:

«Він планував прожити довге і щасливе життя.

Веселий, працелюбний, добрий, порядний; обожнював природу і був досвідченим грибником; мав багато друзів і завжди був готовий прийти на допомогу — таким залишиться на- завжди у наших серцях і серцях тих, хто його знав.

Нам його буде дуже бракувати…»

В останню путь Богдана Ігоровича Вовка провели 4 березня 2015 року в місті Дрогобич Львівської області, там, де проживає сім’я загиблого.

Віддати шану полеглому гвардійцеві прийшли його рідні, близькі друзі, товариші по службі.


комментарии

Сегодня
26 мая 2018
больше новостей
новости партнеров

Загрузка...
delta = Array ( [1] => 0.0011451244354248 [2] => 0.04951000213623 )