Статті

Книга пам’яті: Вовк Богдан Ігорович

14 Травня 2018 07:05

Звання, посада, підрозділ: старший сержант, технік 5-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 9 липня 1969 року, м. Дрогобич, Львівська область.

Дата і місце загибелі: 17 лютого 2015 року, м. Дебальцеве, Донецька область.

Обставини загибелі. Зник безвісти 17 лютого 2015 року під час відведення сил антитерористичної операції з району м. Дебальцеве.

Упізнаний серед загиблих у моргу м. Харкова.

Похований 4 березня 2015 року в м. Дрогобичі Львівської області.

Нагородження: Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Останні чотири роки Богдан Ігорович працював електриком у комунальному господарстві Дрогобича.

У тяжкий для держави час Богдан не залишився осторонь і наприкінці липня 2014-го став на захист єдиної країни — поповнив лави гвардійців-резервістів Національної гвардії України у званні старшого сержанта, обійнявши посаду техніка роти 3-ї бригади оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Богдан Ігорович не був професійним військовим, але за плечима мав строкову військову службу у лавах Радянської Армії, під час якої за старанність і професіоналізм був нагороджений нагрудним знаком «Відмінник Радянської Армії».

Тож коли він вдягнув військову форму вдруге, його вважали досвідченим гвардійцем. Він завжди ділився з товаришами знаннями, які здобув за роки строкової служби.

Це було його друге службове відрядження в зону проведення антитерористичної операції.

14 лютого під час спроби виходу з оточення сепаратистів у місті Дебальцеве Донецької області зв’язок із Богданом обірвався.

Близько двох тижнів його вважали зниклим безвісти, тому рідні й друзі сподівалися, що Богдан живий.

Згодом в одному з харківських моргів серед останків полеглих українських воїнів було упізнано тіло старшого сержанта резерву Вовка Богдана Ігоровича.

Вдома його не дочекалася родина: мати, сестра, дружина.

Без батьківської підтримки залишився син Тарас:

«Він дзвонив на день по кілька разів, переймався моїми справами.

Про себе розповідав мало, у нього все завжди було добре (за його словами), але те, що тато на Різдво готував для товаришів по службі улюблену страву (гриби з картоплею), мене здивувало, бо вдома на кухні він тільки допомагав мамі.

Обіцяв, що коли повернеться, приготує і для мене щось смачненьке...»

Знайомі говорять, що Богдан завжди знаходив спільну мову і з малим, і зі старим.

Він кожному прагнув допомогти, і як тільки випадав вихідний — поспішав до родичів на підтримку.

Створив гарну сім’ю зі своєю жінкою.

Дружина Галина Станіславівна згадує:

«Він планував прожити довге і щасливе життя.

Веселий, працелюбний, добрий, порядний; обожнював природу і був досвідченим грибником; мав багато друзів і завжди був готовий прийти на допомогу — таким залишиться на- завжди у наших серцях і серцях тих, хто його знав.

Нам його буде дуже бракувати…»

В останню путь Богдана Ігоровича Вовка провели 4 березня 2015 року в місті Дрогобич Львівської області, там, де проживає сім’я загиблого.

Віддати шану полеглому гвардійцеві прийшли його рідні, близькі друзі, товариші по службі.

Герои АТО


Хочете першими дізнаватися про головні події в Україні - підписуйтесь на наш Telegram-канал

ТОП-новини
Останні новини
усі новини
Gambling