статьи

Книга пам’яті: Іван Ганя, позивні "Дядя Ваня", "Сєвєр"

21 мая 2018
1634
Поделиться:

Ганя Іван Іванович, 49 років

Звання, посада, підрозділ: молодший сержант резерву, старший кулеметник (БТР) 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 11 лютого 1965 року, м. Нововолинськ, Волинська область.

Дата і місце загибелі: 29 серпня 2014 року, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Обставини загибелі. Загинув 29 серпня 2014 року від кулі снайпера у с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, коли намагався полагодити один із автотранспортних засобів.

Побратими довезли тіло героя до села Червоносільське, звідки його разом із тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі третього вересня привезли до моргу м. Дніпропетровська (нині Дніпро), а 16 жовтня 2014 року тимчасово поховали на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро як невпізнаного героя.

Був упізнаний у квітні 2015 року за тестами ДНК.

Перепохований 22 серпня 2015 року у м. Нововолинськ Волинської області, на кладовищі біля Свято-Успенського Низкиницького монастиря.

Залишилися дружина і син.

Нагородження: Указом Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Перш ніж потрапити на Схід України, Іван Іванович Ганя кілька місяців провів на київському Майдані, а звідти добровольцем пішов на фронт.

У родині Іван був наймолодшим. Його син після закінчення Нововолинського електромеханічного коледжу став студентом Тернопільського політехнічного університету.

Згадки побратимів про «Дядю Ваню»: «Минув час від того страшного дня, коли в неоголошеній війні на Сході загинули десятки кращих синів багатостраждальної української землі.

З того часу багато чого змінилося, але саме зараз ми розуміємо, що перші добровольці були найщирішими та найвідважнішими.

Вони стали гідним прикладом волі та завзяття для майбутніх поколінь.

Нам доводиться жити в дуже страшний та важкий період історії, але наші герої навіть втратою свого життя показали нам, яким може бути вільний український козак!

Це наш приклад, наша гордість і наша вічна пам’ять!

Слава героям!

Герої не вмирають!»

загрузка...

комментарии
загрузка...

Вакансия
19 августа 2018
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00054121017456055 [2] => 0.10478115081787 )