Тищенко Андрій Іванович, 38 років
Звання, посада, підрозділ: солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 10 липня 1976 року, м. Улан-Уде, РРФСР.
Дата і місце загибелі: 28 серпня 2014 року, смт Комісарівка, Перевальський район, Луганська область.
Обставини загибелі. Загинув 28 серпня 2014 року, коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах Збройних Сил України, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку в районі селища Комісарівка. У запеклому бою разом з Андрієм загинули солдат резерву О. Дога та молодший сержант резерву М. Матвієнко. З-понад двадцяти поранених гвардійців того ж дня помер старший солдат резерву О. Курмашев. Третього вересня у Харківському військовому госпіталі помер прапорщик резерву Ф. Ухарський. А. Тищенко похований у смт Десна Козелецького району Чернігівської області. Залишилися дружина та 7-річний син.
Нагородження: Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Повідомлення про загибель 38-річного солдата резерву Андрія Тищенка 30 серпня 2014 року опублікувало інформаційне агентство Республіки Бурятія UlanMedia, наголосивши на тому, що Андрій Володимирович народився в місті Улан-Уде.
Син офіцера, який згодом продовжив службу на Чернігівщині, Андрій теж деякий час після проходження строкової військової служби служив за контрактом у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України, потому жив і працював у «селищі танкістів» Десні.
Навесні 2014-го, залишивши вдома дружину та семирічного сина, він став до лав резервістів Національної гвардії України.
Позивний «Тихий», який він отримав у 1-му резервному батальйоні Національної гвардії України, відображав не стільки прізвище, як вдачу цього чоловіка — скромного й небалакучого, хорошого воїна та патріота України.
Герои АТО