статьи

Книга пам'яті: Гриценко Василь Миколайович

5 июня 2018
4437
Поделиться:

Звання, посада, підрозділ: сержант, командир 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 5-ї роти оперативного призначення військової частини 3017 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 2 червня 1975 року, с. Червоний Кут, Жашківський район, Черкаська область.

Дата і місце загибелі: 18 лютого 2015 року, м. Дебальцеве, Донецька область.

Обставини загибелі. Зник безвісти 18 лютого 2015 року. Під час виведення сил антитерористичної операції з району Дебальцевого за 10 км від с. Миронівка в автомобіль МАЗ, що перевозив підрозділ гвардійців, влучив ворожий снаряд.

Василь отримав поранення, не сумісні з життям.

Разом з іншими тимчасово невідомими захисниками України був похований на Кушугумському кладовищі м. Запоріжжя.

Тривалий час вважався полоненим, але 13 серпня 2015 року Василя було ідентифіковано за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та визнано загиблим. Другого жовтня 2015 року був перепохований з військовими почестями на батьківщині в с. Красний Кут.

Нагородження: Указом Президента України № 622/2015 від 3 листопада 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Василь закінчив Червонокутівську загальноосвітню школу, пройшов строкову військову службу у прикордонних військах України. Певний час служив у Дніпровському районному відділі Головного управління Міністерства внутрішніх справ Києва.

У селі Червоний Кут на честь Василя Гриценка названо вулицю. Незабаром буде відкрито дошку його пам’яті, а школа, де навчався Василь Миколайович, носитиме ім’я героя.

До війни проживав у столиці, працював продавцем. Згодом займався підприємницькою діяльністю, був директор фірми з продажу будівельних матеріалів.

Восени 2014 року був призваний під час мобілізації до лав Національної гвардії України.

Орест Юзвенко, командир 5-ї роти оперативного призначення, згадує: «Василь був не просто підлеглим, він був гарною людиною, насамперед відповідальною, трудолюбною, і просто хорошим другом. Ми неодноразово опинялись разом на постах. Командиру важливо, щоб його накази виконували беззаперечно і точно. Таких людей, як Василь, не треба перевіряти, тому що знаєш: він усе виконує добро- совісно.Війна для будь-якого народу — біль, і особливо боляче, коли гинуть люди молоді, сповнені сил, які можуть і повинні робити добро, творити, давати життя».

Сергій Миронович, заступник командира роти, у якій служив Василь, також згадує: «Він був, по-перше, дуже відкритою людиною, ну і старанною зокрема, на таку людину можна покластися. Мовиться не про довіру чи недовіру, — він був дуже відповідальною людиною. Як командир від- ділення, по-перше, він був знаючий. Я помітив, що він ніколи не вагався і не сумнівався: як є, так є. Фактично, якою б не була ситуація, він приймав її реально, такою, як вона є».

Своїми спогадами поділився й односелець загиблого — Олександр Васильович: «На моїх очах він виріс, дуже був порядний хлопець, чесний, справедливий. Про таких, як він, хлопців, хто добровільно стає на захист рідної землі, країни, треба говорити як про героїв».

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

загрузка...

загрузка...

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00085902214050293 [2] => 0.058129072189331 )