Статті

Книга пам'яті: Гутнік-Залужний Іван Вікторович

12 Червня 2018 07:05

Звання, посада, підрозділ: лейтенант (посмертно), командир 1-го взводу 16-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3033 Південного оперативно-територіального об’єднання Національної Гвардії України.

Дата і місце народження: 18 грудня 1990 року, м. Запоріжжя.

Дата і місце загибелі: 10 серпня 2014 року, м. Амвросіївка, Донецька область.

Обставини загибелі. Отримав вогнепальні поранення близько 1-ї години ночі 10 серпня 2014 року під час нападу терористів на блокпост поблизу м. Амвросіївка Донецької області.

Медики до останнього боролися за життя бійця, але поранення виявилося смертельним.

Похований лейтенант Іван Вікторович Гутнік-Залужний 13 серпня 2014 року у м. Запоріжжя на кладовищі Правобережне.

Нагородження: Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

10 серпня 2014 року молодший лейтенант І. В. Гутнік-Залужний ніс службу в «секреті».

Після півночі Іван помітив озброєну диверсійно-розвідувальну групу в кількості 10 осіб, яка просувалася до блокпоста. Офіцер сміливо вступив у бій із сепаратистами. Завдяки героїчним діям відважного воїна диверсійно-розвідувальну групу було знищено підкріпленням, але Іван помер від ран.

Командир військової частини 3033 Національної гвардії України полковник Каргаєв Андрій Іванович: «…Іван врятував товаришів, віддавши найдорожче — своє життя.

Мама Івана Галина Іванівна виховала мужнього і сильного духом патріота України.

…Наш побратим, лейтенант Іван Гутнік-Залужний, назавжди залишиться в наших серцях».

Командир роти капітан Денис Бестужев: «Він був патріотом, дуже хотів потрапити до зони проведення антитерористичної операції, прагнув у всьому бути першим і найкращим. Хороша людина: розумна, дружелюбна, товариська, позитивна, приємна. Займався спортом, вів здоровий спосіб життя».

Заступник командира взводу старший сержант Віктор Богомаз: «…Відмінний хлопець, прекрасний син для своєї матері та онук для дідуся — ветерана Другої світової війни.

Він був одним із наймолодших, усього лише 23 роки хлопцеві, але його поважали як людину і командира.

Ціною власного життя Ваня врятував своїх бойових товаришів, бо інакше не міг хотів бути гідним дідуся-ветерана, на якого завжди рівнявся і мріяв стати схожим у всьому…»

97-річний дідусь полеглого гвардійця, Іван Анікейович Залужний, ветеран Другої світової війни, кавалер багатьох бойових орденів, капітан І рангу у відставці, фронтовик, який у «рокові сорокові» з боями пройшов від Москви до Варшави, учасник війни з Японією, виступив на церемонії поховання онука — лейтенанта Гутніка-Залужного Івана Вікторовича: «Я хочу, щоб почули мій голос ветерани Великої Вітчизняної війни в Росії. Мої друзі, мої побратими — нас уже мало залишилося, але якщо ви мене почуєте, то зверніться, нарешті, до Путіна! Що ти робиш?! Чого тобі мало? Ви Кримом заволоділи — мало?.. Тобі ще Донецьк потрібен? Луганськ потрібен? Уся Україна потрібна? Ви ж кров ллєте!

Дорогі мої друзі-ветерани в Росії, ми ж ділилися хлібом, ми цигарку курили одну на двадцятьох, ми один одного захищали в окопах! А тепер, завдяки Путіну, дорогі ветерани, росіяни посилають ваших онуків убивати наших онуків!? Мого онука вбили…»

Наказом командувача Національної гвардії України № 64 о/с від 11 серпня 2014 року молодшому лейтенанту Гутніку-Залужному Івану Вікторовичу присвоєно військове звання лейтенант (посмертно).

Ім’я І. В. Гутніка-Залужного навічно зараховано до списків особового складу військової частини 3033.

У рідному Іванові м. Запоріжжя на честь героя названо вулицю, а на стіні гімназії № 50, де він навчався, відкрито меморіальну дошку.

Герои АТО


Хочете першими дізнаватися про головні події в Україні - підписуйтесь на наш Telegram-канал

ТОП-новини
Останні новини
усі новини
Gambling