Звання, посада, підрозділ: старший прапорщик, старшина роти бойового та матеріального забезпечення 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 1 жовтня 1984 року, м. Олександрія, Кіровоградська область.
Дата і місце загибелі: 24 серпня 2014 року, с. Новоіванівка, Амвросіївський район, Донецька область.
Обставини загибелі. Того дня колона Національної гвардії України потрапила в засідку бойовиків поблизу с. Новоіванівка Амвросіївського району. Загинув разом з Б. Грязновим та М. Барановим.
Був похований у безіменній братській могилі.
10 жовтня 2014 року тіло Сергія ексгумовано пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») — волонтерами всеукраїнської громадської організації «Союз “Народ- на пам’ять”» та представниками Національного військово-історичного музею України — та привезений до м. Дніпро.
Упізнаний за тестами ДНК.
Похований 28 березня 2015 року у рідному місті Олександрія на Алеї Слави.
Залишилися дружина і малолітня донька.
Нагородження: Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Старшина роти бойового та матеріально-технічного забезпечення військової частини 3033, старший прапорщик Добровольський Сергій Валерійович з кінця липня 2014 року виконував службово-бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України.
Сергій потрапив до епіцентру бойових дій. Блокпост, де служив Добровольський, був розташований біля самого кордону з РФ, у протилежному від нього напряму була висота «Саур-Могила». Гвардійці перебували між сепаратистами та «вежливыми людьми», які майже щоночі здійснювали вилазки через кордон, проводили мінометні та артилерійські обстріли, диверсійну роботу, вчиняли різноманітні провокації.
Здійснюючи марш разом з іншими військовослужбовцями зведеного загону військової частини 3033 Національної гвардії України, поблизу населеного пункту Успенка Амвросіївського району Донецької області старший прапорщик Добровольський потрапив у засідку, отримав множинні ушкодження та поранення, не сумісні з життям.
Мати загиблого дотепер не вірить, що її сина вже немає серед живих. Вона сподівається, що то була страшна помилка, що поховали не її Сергійка, що він обов’язково повернеться…
Товариші по службі згадують його як веселого та доброго хлопця, гарного сім’янина та гідного військового.
Заступник командира роти з роботи з особовим складом лейтенант Олександр Вєтров: «Сергій обіймав посаду старшини роти упродовж близько чотирьох років і завжди намагався виконувати свої посадові обов’язки добре. Він постійно піклувався про особовий склад, особливо строкової служби, облаштовуючи побут, навчаючи бійців і допомагаючи становленню у військовому колективі. Усі поставлені завдання виконував ініціативно та якісно, вболівав за честь колективу.
У відрядження в зону проведення антитерористичної операції ми поїхали одночасно, у складі одного зведеного загону. Жили в сусідніх наметах, постійно спілкувались, підбадьорювали хлопців, ділились останнім. У тому бою ми також були майже поруч, прикривали один одного, відбиваючись від ворога. А коли скінчились боєприпаси і нашу колону розбили з артилерії, бій закінчився, і я потрапив у полон, а Сергій… сподіваюсь, у кращий світ».
За мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання своїх службових обов’язків, та з метою збереження пам’яті про військовослужбовця наказом командувача Національної гвардії України № 220 від 22 квітня 2015 року ім’я старшого прапорщика Добровольського Сергія Валерійовича навічно зараховано до списків особового складу військової частини 3033 Південного оперативно-територіального об’єднання.
На стіні контрольно-пропускного пункту рідної частини на честь героя відкрито меморіальну дошку.
Герои АТО