Статті

Книга пам’яті: Дога Олег В’ячеславович

16 Липня 2018 07:04

Звання, посада, підрозділ: солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України

Дата і місце народження: 18 березня 1981 року, смт Веселинове, Миколаївська область.

Дата і місце загибелі: 28 серпня 2014 року, смт Комісарівка, Перевальський район, Луганська область.

Обставини загибелі. Загинув 28 серпня 2014 року, коли зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних Сил України на двох бронетранспортерах Збройних Сил України, що вирушила на допомогу силам антитерористичної операції, потрапила у ворожу засідку в районі селища Комісарівка.

Похований у с. Гребля Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Залишилися батьки, дві сестри, брат і малолітня донька.

Нагородження: Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Олег В’ячеславович у числі перших добровольців з Євромайдану вступив до 1-го резервного батальйону Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ.

Однополчани згадують про нього як про щиру, добру людину, воїна, який ніколи не ховався за спини товаришів.

Старший солдат резерву Володимир Бойчук написав про нього: «Ми разом навчалися у Нових Петрівцях. Запам’ятався його впевнений погляд, який немовби свідчив, що є ще козацька кров у наших жилах. Він розповідав про те, що вдома в нього залишилася маленька донечка, яку він дуже любив. Олег ніколи не ховався за чужі спини, був щирим, добрим, людяним. У бій на передову завжди йшов, як востаннє».

З-під Слов’янська Олег В’ячеславович приїхав додому у відпустку, а потім, попри умовляння рідних, повернувся на фронт, з якого щодня телефонував доньці та переписувався з батьками СМС-повідомленнями.

Зі спогадів батька: «Син пішов на війну добровольцем на початку квітня просто з Майдану. Як ми його не зупиняли, навіть на коліна ставали перед ним, аби не йшов, а він не слухав і казав: “Хто, як не я, захистить вас та мою донечку від російського агресора?” Щодня ми переписувалися з ним есемесками. Аби нас не засмучувати, про війну він не писав ані слова. Казав, що в нього все добре, а щовечора присилав повідомлення: “Добраніч вам, тату й мамо”. Я їх усі до одного зберігаю і не знаю, чи видалю колись із телефону. Останню ж есемеску від сина отримав за півтори години до його загибелі. Як і завжди, про погане в ній не йшлося, хоча він вже їхав визволяти своїх товаришів із полону. Я ж тоді йому написав, що ловлю рибу і щоб він беріг себе. “Ось закінчиться війна, підемо на рибалку разом” — таку відповідь я отримав від нього востаннє. У липні приїжджав у відпустку. Аби хто чув, як ми благали його не повертатися в зону проведення антитерористичної операції, а віні слухати нас не хотів! Казав: “Ні, тату, дезертиром я не буду. Я поїду до своїх хлопців, аби в них не пропав бойовий дух”. Місяць побув удома, допомагав по господарству, а потім пішов… Пішов на ту злощасну війну і живим не повернувся. Кажуть, що більшого горя, як батькам хоронити свою дитину, у світі немає. Тепер я це знаю. Олег розлучився зі своєю дружиною чотири роки тому. У нього залишилася семирічна донька, яку він любив понад усе. І чому ця безглузда війна забирає таких молодих хлопців?.. Олег же нікому нічого поганого не зробив. Він був дуже щирий, останнє віддавав нужденному».

Герои АТО


Хочете першими дізнаватися про головні події в Україні - підписуйтесь на наш Telegram-канал

ТОП-новини
Останні новини
усі новини
Gambling