Звання, посада, підрозділ: солдат 1-го зенітного взводу зенітної батареї окремого загону спеціального призначення «Азов» частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 25 березня 1994 року, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.
Дата і місце загибелі: 31 травня 2015 року, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область.
Обставини загибелі. Підірвався на «розтяжці» й отримав важкі поранення під час зачистки підозрілого подвір’я та будинку в с. Широкине Донецької області. Владиславу відірвало ліву стопу, уламки поранили праве стегно, кисть і передпліччя правої руки. Товариші надали другу першу медичну допомогу, не гаючи часу, 31 травня 2015 року о 4.50 доставили пораненого до хірургічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги м. Маріуполя.
О 15.30 того самого дня гелікоптером бійця перевезли до реанімаційного відділення лікарні ім. Мечникова у м. Дніпропетровську (нині Дніпро), де воїн помер о 16.15 31 травня 2015 року.
Залишились батьки і молодша сестра.
Нагородження: Указом Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Владів товариш Богдан Гризло розповів про деталі тяжкого поранення Дюшеса: «Було ще темно, ми вирішили зачистити подвір’я і будинок, що здалися нам підозрілими.
Зайшли втрьох: “Сід” пішов прямо, “Дюс” — ліворуч, я — праворуч.
Стаю на коліно за п'ять метрів від Дюса, повертаю до нього голову — сильний вибух — і він у диму лежить на землі.
Шоковані підбігаємо до нього, починаємо обмацувати всього і шукати рани...
А він спокійно та врівноважено каже: “Немає ноги і пальців на руці. Накладайте мені джгут, накладайте бігом!..”
Раніше я думав, що таке буває лише в кіно, що людина може спокійно накладати джгут на свою відірвану ногу. А він постав таким героєм наяву.
Ми виносили його звідти, змінюючи один одного, так швидко, як тільки могли.
Несли по черзі, бігли щодуху у повному “фарші” й броні з “Дюсом” на плечах.
І коли він опинився на моїх плечах, я біг з останніх сил».
24 серпня 2016 року в м. Могилів-Подільському Вінницької області біля входу до міського парку був урочисто відкритий Меморіал пам’яті героїв антитерористичної операції. Владислав став одним із героїв-могилівчан. Наймолодшим героєм…
На момент загибелі Владиславу виповнився тільки 21 рік.
Герои АТО