статьи

Книга пам’яті: Андрій Журавленко, позивний "Восьмий"

7 августа 2018
2401
Поделиться:

Журавленко Андрій Анатолійович , 40 років

Звання, посада, підрозділ: старший солдат резерву, командир відділення 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» військової частини 3027 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 8 лютого 1974 року, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область.

Дата і місце загибелі: 29 серпня 2014 року, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область.

Обставини загибелі. Уранці 29 серпня 2014 року під час виходу так званим зеленим коридором з Іловайського котла Андрій був у кабіні пожежного автомобіля, що пересувався у складі автоколони батальйону «Донбас».

На околиці с. Червоносільське бійці наскочили на позицію російського танка Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ. Їх розстріляли з гармати прямим попаданням в автомобіль.

Третього вересня тіло «Восьмого», разом із тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі, привезли до моргу м. Дніпро.

Був упізнаний родичами та похований 12 вересня 2014 року в м. Кам’янець-Подільському Хмельницької області.

Залишились дружина та донька.

Нагородження: Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Я щасливий, що побачив, як українці прокинулись! Я гордий тим, що на моїх очах Україна виходить із коми! Мої діти житимуть у такій Україні! Не під Путіним та Януковичем! За ЦЕ не страшно померти...» — такі слова наприкінці березня 2014-го написав Журавленко на своїй сторінці в одній із соціальних мереж.

«Він виріс без батьків, проте зумів стати непересічною людиною: морський піхотинець, учасник бойових дій у колишній Югославії, спецназівець, спортсмен, поет, відданий патріот, — розповів про нього друг Богдан Рибак. — Андрій вважав своїм обов’язком захищати Україну, тому й пішов добровольцем у зону проведення антитерористичної операції. Усі, хто знав Жорика, казали, що він у всьому був прикладом для інших бійців. А для мене та моєї сім’ї він назавжди залишиться Воїном Світла…»

Однополчани згадують Андрія Анатолійовича як природженого лідера, безстрашного в бою й водночас — турботливого друга, завжди готового підтримати побратимів теплом своєї неймовірної життєрадісності. На фото, знятому напередодні подій в Іловайську, він тримає на руках кошеня. Цю беззахисну тваринку бійці «Донбасу» підібрали в одному з визволених населених пунктів. Андрій узяв кволого, виснаженого котика під особисту опіку — і виходив немічного…

Під час боїв за Лисичанськ 17 липня, коли його група натрапила на ворожу засідку, старший солдат резерву Журавленко особисто знищив п’ятьох терористів, забезпечивши бойовим друзям прорив із ворожого оточення.

Після подій 29 серпня 2014 року Андрія Анатолійовича близько двох тижнів вважали зниклим безвісти. Його рідні та друзі щиро сподівалися, що йому вдалося вижити. Але згодом в одному з моргів серед полеглих українських воїнів — жертв кривавої трагедії під Іловайськом — було ви- явлено понівечене тіло старшого солдата резерву А. А. Журавленка, якого вдалося впізнати за татуюванням — зображенням святого Георгія (за це тату друзі називали його Жориком, а в батальйоні «Донбас» він мав позивний «Восьмий»).

За особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі згідно з рішенням № 109/93 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янець-Подільського».

загрузка...

комментарии
загрузка...

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00053906440734863 [2] => 0.13303399085999 )