статьи

Книга пам’яті: Зубчук Роман Валентинович, позивний "Маріман"

28 августа 2018
3001
Поделиться:

Звання, посада, підрозділ: старший солдат резерву, снайпер 2-го відділення 2-го взводу 3-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 13 листопада 1993 року, смт Демидівка, Рівненська область.

Дата і місце загибелі: 5 січня 2015 року, м. Артемівськ (нині Бахмут), Донецька область.

Обставини загибелі. Загинув в дорожньо-транспортній пригоді 5 січня 2015 року близько 19.00 під час здійснення ротації в зоні проведення антитерористичної операції на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Бахмут Донецької області.

Похований у смт Демидівка Рівненської області.

Залишились мама та бабуся.

Нагородження: Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Роман Зубчук був бійцем Національної Гвардії. 5 січня поблизу села Міньківка Артемівського району в зоні проведення антитерористичної операції він загинув у дорожньо- транспортній пригоді. Тоді автобус із бійцями зіткнувся з військовим вантажним автомобілем. Причиною аварії стали складні погодні умови. Під час аварії загинули 12 бійців антитерористичної операції.

16 квітня 2015 року на шкільному подвір’ї розпочалась лінійка-реквієм на честь вшанування пам’яті колишнього випускника навчального закладу Романа Зубчука. Згадати його подвиг, висловити співчуття та щиру вдячність батькам Героя прийшли освітяни, учні навчального закладу, друзі загиблого воїна та небайдужі демидівчани.

Захід розпочався традиційно для нашого неспокійного часу — зі звучання Гімну України. Далі з вуст директора лунали слова подяки його батькам та педагогам за гідне виховання, а зростаюче покоління він закликав брати приклад з таких героїв, як Роман Зубчук, гарно вчитися, аби в мирному майбутньому прославляти нашу вільну Україну та рідне селище.

Згодом на честь Романа на території рідного ліцею було відкрито меморіальну дошку, аби його пам’ять завжди залишалась у серцях демидівчан.

Світлій пам’яті Зубчука Романа

Розмова матері з сином, який пішов в небуття

Безсонії ночі, біль та страждання,

Нема Тебе, сину, і вже не прийдеш.

А я все чекаю Тебе й виглядаю,

Та тільки Твій хрест на могилі мовчить.

Як хочеться, сину, Тебе обійняти,

Спитати: “Як справи?”

Як тяжко ж мені…

Як тяжко єдиного сина ховати,

Цей біль не приходить, кривавить, болить…

Іду я між люди, стараюсь триматись,

Молюся за Тебе і вдень, і вночі,

Та серце не вірить, невже вже не буде,

Невже не прийдеш Ти на рідний поріг?

Не скаже вже: “Мамо!”, а я пригорнуся

До Тебе, синочку, ріднесенький мій.

Та тільки у снах Ти приходиш до мене

Синочку єдиний, як тяжко мені…

Життя молодеє пішло в домовину,

Та пам’ять про Тебе навіки жива.

Мене Ти любив, та любив й Україну –

За неї загинув, за мирне життя.

Віта Зубчук, мати Романа

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

загрузка...

комментарии
загрузка...

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00051283836364746 [2] => 0.047863006591797 )