Звання, посада, підрозділ: солдат, стрілець-санітар 5-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 4-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення «Донбас» військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 22 липня 1987 року, м. Ананьїв, Одеська область.
Дата і місце загибелі: 24 травня 2015 року, с. Широкине, Новоазовський район, Донецька область.
Обставини загибелі. Того дня близько 12.45 під час вогневої атаки російських збройних формувань на позиції батальйону під селом Широкине Новоазовського району Донецької області артилерійський снаряд розірвався поруч із бліндажем, де перебував Дмитро. Боєць отримав чисельні поранення від уламків снаряду і бетону, і його терміново евакуювали, але до лікарні довезти не встигли. Дмитро помер від отриманих ран.
Нагородження: Указом Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Дмитро працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій, але з початком проведення антитерористичної операції на сході України звільнився з посади і вступив добровольцем до батальйону Національної гвардії України «Донбас».
Співслужбовці згадують, що Спасатєль був патріотом не лише на словах, завжди рвався вперед і вірив у те, що перемога буде за нами. 24 травня 2015 року близько 12.45 частина російських збройних формувань здійснила вогневу атаку на позиції батальйону під селом Широкине Новоазовського району Донецької області. Обстрілювали артилерійськими снарядами. Один із них розірвався поруч із бліндажем, де перебував Дмитро. Осколки заліза та бетону завдали чисельних поранень воїну.
До лікарні Дмитра не довезли, він помер від отриманих ран.
Тіло Дмитра «донбасівці» доставили до його рідного міста Ананьїва Одеської області 26 травня. Наступного дня сотні ананьївців прийшли провести земляка в останню путь.
Прибули на панахиду і колеги Дмитра з 10-ї пожежно-рятувальної частини, у якій він працював до служби в армії, а також працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій з Одеси та Києва.
На шляху траурної колони земляки Дмитра Іванова створили живий коридор і встилали дорогу квітами. Працювали сирени пожежних автівок. Настоятель храму Олександра Невського Микола Ярем сказав: «Ми хоронимо захисника Вітчизни, воїна, який дав присягу та виконав її ціною власного життя. Це велике горе для рідних, печаль для друзів і втрата для держави.
Його смерть змушує нас замислитися над цінністю життя, даного нам, над тим, які справи ми робимо в цьому світі. Він міг жити довго, створити сім’ю, народити дітей. Але доля вирішила інакше».
Указом Президента України № 546/ 2015 від 15 вересня 2015 року за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті держав- ного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Іванов Дмитро Миколайович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герои АТО