статьи

Книга пам’яті: Ісадченко Володимир Олександрович

4 сентября 2018
6656
Поделиться:

Звання, посада, підрозділ: старший солдат, стрілець 2-го відділення 2-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини 3036 управління Центрального територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 29 вересня 1994 року, с. Липецьке, Котовський район, Одеська область.

Дата і місце загибелі: 29 травня 2014 року, с. Кам’янка, Ізюмський район, Харківська область.

Обставини загибелі. Загинув поблизу села Кам’янка Харківської області під час нападу терористів на автоколону, яка рухалась у напрямку до Ізюму після доставки продуктів харчування й інших вантажів на блокпости, розташовані під Слов’янськом. Також цим транспортом після служби на блокпостах поверталися українські бійці.

Нагородження: Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

15 червня 2014 року на території полку було відкрито меморіальну дошку на честь загиблого.

Юний, добрий, життєлюбний, веселий, мужній, незламний, завзятий, цілеспрямований, завжди готовий прийти на допомогу — саме таким був Ісадченко Володимир Олександрович.

У шкільні роки хлопець завжди перебував у центрі уваги, мав багато друзів. Закінчивши школу, Володимир вступив на навчання до Одеського професійного училища залізничного транспорту та будівництва, яке закінчив у 2012 році, здобувши професію електромонтажника з освітлення та освітлювальних мереж.

16 травня 2013 року Володя був призваний на строкову. Службу проходив у Дніпровському полку з охорони громадського поряд-ку Національної гвардії України.

З перших днів перебування в армії хлопець зрозумів, що пов’яже своє життя зі службою на благо Батьківщини. Хлопець завжди намагався бути першим: підтягнений, старанний у навчанні, надійний.

Нагороджений знаком «За зразкову службу» ІІ ступеня, завжди був прикладом для наслідування.

Коли на Сході України розпочалися масові заворушення, а потім — бойові дії й антитерористична операція, 13 травня 2014 року військовослужбовці військової частини вирушили у відрядження до міста Ізюму Харківської області.

29 травня 2014 року на трасі Слов’янськ — Ізюм автомобіль КамАЗ, у якому знаходився Володимир Ісадченко та двоє його товаришів по службі, наздогнала диверсійно-розвідувальна група незаконних збройних формувань, що пересувалась у легковому автомобілі. Вже за мить КамАЗ обстріляли з автомата, а гранатометний постріл влучив у передню праву стінку його кабіни. Військовослужбовці отримали тяжкі травми, а старший солдат Володимир Ісадченко загинув на місці.

Трагедія перекреслила плани юного бійця. Ще напередодні він обіцяв сестричці Ользі обов’язково приїхати 31 травня на її випускний вечір. Мріяв обійняти батьків — дуже скучив за ними. Натомість 31 травня 2014 року на кладовищі села Липецьке Володимира Ісадченко поховали. Усі мешканці села зійшлися, аби проститися з героєм та віддати йому шану.

Крім того, батьки вшанували пам’ять полеглого воїна богоугодною справою: викопали криницю на дорозі до Котовська, біля якої односельці з мікрорайону «Могила» встановили пам’ятний знак.

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter


#FreeMarkiv (фото)
Арсен АВАКОВ
Золоте
Леонид ЛОГВИНЕНКО
Важкий вибір
А. ВЕРТИЙ
Аура языка
Александр КИРШ

Сегодня
больше новостей
новости партнеров
delta = Array ( [1] => 0.00039100646972656 [2] => 0.040658950805664 )