В самому центрі Силиконової Долини Френсіс Фукуяма пирнув в океан з головою та швидко поплив. Десь там, на безкрайньому океанському просторі, йому зустрівся інший пловець. І вони деякий часом пливли разом. Другим пловцем був Святослав Вакарчук. А океаном був – «Океан Ельзи»…
Якщо громадський діяч з бекграундом успішного музиканта навчається на спецкурсі у одного з найкращих філософів та політологів світу, яким беззаперечно є американець японського походження Френсівс Фукуяма, та ще й за програмою підготовки державних діячів, то йому для чогось це потрібно. І навряд чи робиться для підготовки та запису нового альбому.
Про це та про майбутнє України лідер гурту «Океан Ельзи» нещодавно говорив на зустрічі з представниками того самого майбутнього – студентами Києво-Могилянської академії. А взагалі-то, такі розговори «по душах» зі студентством він почав ще у квітні 2009-му у Харкові в рамках власного проекту «Книга творить Людину». А в березні 2014-го під час намагання Кремля запалити схід та південь України «російською весною» він був чи не єдиним з представників Майдану, хто провів цілу низку зустрічей в студентських аудиторіях знову таки ж Харкова, а ще – Донецька, Дніпра, Одеси, Запоріжжя… Про це чомусь наразі мало хто згадує.
Вакарчук скучив за Україною. Про це говорить і його останній кліп «Без тебе», знятий у США, де співак з вересня 2017-го проходить навчання у Стенфордському університеті за Програмою підготовки нових українських лідерів. Так, пісня начебто про кохання, але вона має подвійний сенс – про кохання, як і до жінки, так і до України, яка теж жіночого роду.
Вакарчук скучив за спілкуванням з українцями. Тому він, повернувшись до рідної країни, йде на зустріч зі студентами Києво-Могилянської Академії, а не на телевізійне ток-шоу, до яких має стійку огиду. Він уважно слідкує за подіями, що відбуваються у країні і ретранслюються по ТБ. І йому не зрозуміла сила-силенна різних політологів, які з’являються на телеканалах і продуцують, зазвичай, низької якості експертні думки, проте з претензією на істину в останній інстанції.
Як випускник Йельского університету за програмою World Fellow 2015 і студент-викладач Стенфорду, він може дозволити собі такі різкі висловлювання на адресу експертів-консультантів, здебільшого заангажованих різними політсилами. І ще Вакарчук жалкує, що для участі в телевізійних програмах майже не запрошують фахівців, яких вистачає в тій же Києво-Могилянці. Хоча поодинокі приклади участі професіоналів в різних галузях суспільного життя трапляються на нашому ТБ, але це скоріше виключення із правил.
Розмова зі студентами одного з найкращих вишів країни, які є надією української держави, тривала дві з половиною години. І почалася вона з відповіді на саме очікуване та «гаряче» запитання – чи має «зірка» української музичної сцени президентські амбіції? Адже особисті рейтинги у Вакарчука доволі високі, а антирейтинг недовіри суспільства – найнижчий серед усіх можливих кандидатів у президенти-2019.
Включення свого прізвища в соціологічні опитування сам 42-річний співак вважає більше результатом доволі кволих дій українських політиків, аніж власним прагненням потрапити до влади. Він вже у владі був і став першим серед вітчизняних парламентарів, хто добровільно склав з себе повноваження народного депутата. Але часи змінюються. Не змінюються тільки прізвища вітчизняних політиків.
Одні й ті ж самі обличчя в українському політикумі суспільству вже набридли за 26 років. Саме тому 60% населення не хочуть взагалі голосувати ні за кого або не бажають йти на вибори. Насправді, це загрозлива та небезпечна соціологія, і говорить вона про тотальну зневіру і відсутності віри українців у краще майбутнє своїх родин. Звідси і відтік за кордон кваліфікованої робочої сили.
За час існування незалежної України ніхто з діючих політиків так ще і не запропонував стратегічного бачення розвитку держави – років на 30 вперед. Влада здебільшого займається латанням проблем сьогодення: газ на опалювальний сезон, посівна, проблеми ЖКГ… І так без кінця.
На пряме запитання про можливу участь в президентській кампанії Вакарчук дав доволі розлогу відповідь, яку розпочав, як і лічить професійній публічній особі, словом «так». Далі вже йшла низка меседжів про відсутність владних амбіцій. Але ключовим стала маленька ремарка: він колись давно сказав, що ніколи не буде стояти осторонь від того, що відбувається у державі. І якщо Святослав прийме рішення змінювати країну, то його ніхто у цьому не зупинить. І нагадав про одну зі своїх пісень – «Я не здамся без бою».
Кожен з присутніх почув те, що хотів почути. Хтось вирішив, що Вакарчук буде мовчки спостерігати зі сторони за процесом президентських перегонів. А хтось навпаки переконався, що випускник Йелю та Стенфорду вже дозрів для участі в політичній боротьбі за звання президента України. Зрештою, це рішення залежить тільки від самого Вакарчука. Але те, що серед його викладачів у США є такі відомі фахівці, як Кондоліза Райс чи Френсіс Фукуяма, вже само по собі багато про що говорить.
…Посада президент передбачає багато рутинних та непопулярних функцій, які часто-густо наражаються на критику. Чи готовий Вакарчук до такої невдячної на перший погляд роботи? Мені здається, що відповідь на це питання позитивна.
Але рішення, якщо воно вже прийняте, буде проголошено самим співаком трохи пізніше. Можливо, це буде зроблено під час єдиного в цьому році концерту «Океану Ельзи», який відбудеться на День Незалежності на НСК «Олімпійський». Кращого часу та випадку і не вигадаєш: півсотні тисяч (якщо не більше) шанувальників можуть відразу стати авангардом можливої передвиборчої кампанії. Тому зачекаємо до серпня, коли фронтмен «ОЕ» зможе відносно легко замінити музичну сцену на політичну.
Вакарчук вже відбувається, як публічний діяч. «Більшого вимагай!» – це не просто назва пісні. Це життєва позиція. І вона стала головним лейтмотивом зустрічі Святослава зі студентами, які, на мій погляд, побачили в ньому справжнього лідера свого покоління.