статьи

Книга пам’яті: Роман Сокач, позивний "Мамай"

11 мая 2018
2025
Поделиться:

Сокач Роман Михайлович, 28 років

Звання, посада, підрозділ: старший солдат резерву, стрілець 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Дата і місце народження: 4 жовтня 1986 року, с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область.

Дата і місце загибелі: 5 січня 2015 року, м. Артемівськ (нині Бахмут), Донецька область. Обставини загибелі. Загинув у дорожньо-транспортній пригоді 5 січня 2015 року близько 19.00 під час здійснення ротації в зоні проведення антитерористичної операції на трасі Київ - Довжанський поблизу міста Артемівська (нині Бахмут) Донецької області. Похований у с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області. Залишились батьки, дружина та донька, яка народилася після загибелі Романа, 23 серпня 2015 року.

Нагородження: Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Про однокласника і хорошого друга згадує Галина Батюсь: «Сьогодні символічний день… 5 січня цього року загинув мій друг, однокласник, Герой України - Роман Сокач. Це була людина, яку любили і поважали всі. Справжній патріот. Одним із перших поїхав на Майдан і достояв там до кінця. Він прихистив у себе вдома велику родину з Криму. Сам у числі добровольців поїхав на Схід України. Повернувся. Привіз із собою маленького котика — АТО-шку. У листопаді одружився і знову поїхав.

5 січня його не стало… Відмерла частинка серця… і не тільки мого.

Ховали його всім селом Зимна Вода. Ми, всі однокласники, відбули його похорон від початку і до кінця, ми не хотіли взагалі ні на секунду залишати його. Нам було дуже, просто нестерпно боляче відпускати його в небо. Ми і досі не можемо повірити, що його немає. Він часто нам сниться, і десь підсвідомо всі вірять, що друг повернеться. Так легше усвідомити його смерть.

А сьогодні, напередодні Дня Незалежності, у нього народилась донечка, маленька українка, донька героя. Добре, що він встиг залишити цьому світу частинку себе.

Сьогодні ми знову зібрались. Ми довго згадували Романа, плакали, сміялись і раділи народженню крихітки. Хочеться, щоб її життя було мирним і щасливим. І таким воно й буде. Ми оберігатимемо її тут, на землі, а її батько-герой — на небі.

З Днем Незалежності, Україно! Героям слава!

З Днем народження нового життя!» Однополчанин, старший лейтенант резерву Анатолій Мартинюк опублікував у мережі «Фейсбук» своєрідну зворушливу епітафію загиблим побратимам, більшість із яких він знав особисто, бо раніше командував саме цім підрозділом: «Позивний “Мамай”, Роман Сокач зі Львівщини. Ти щойно одружився і не встиг прожити навіть незначну частину життя із сім’єю.

Бракує слів, щоб розрадити твоїх рідних. Але хочу сказати: якщо у світі є Правильні люди, то один із них — це ти, котрий самотужки розпочинав свій маленький бізнес, докладаючи багато зусиль і праці.

Ти був добрий - без вагань впустив до себе жити переселенців з окупованих Криму та Донбасу.

А на службі завжди робив усе чітко й правильно, ретельно виконуючи свої службові обов’язки. Ти був просто надійною Людиною».

загрузка...

комментарии
загрузка...

21 августа 2018
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.0011060237884521 [2] => 0.059013843536377 )