Спащенко Юрій Вікторович, 19 років
Звання, посада, підрозділ: молодший сержант, командир 3-го відділення 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на автомобілях) 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3027 Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 1 грудня 1994 року, с. Петропавлівка, Братський район, Миколаївська область.
Дата і місце загибелі: 5 вересня 2014 року, смт Тельманове, Донецька область.
Обставини загибелі. Загинув 5 вересня 2014 року поблизу смт Тельманове Донецької області під час виконання службово-бойового завдання внаслідок обстрілу колони авто та бронетехніки Національної гвардії України. Разом з Юрієм загинули майор А. Шанський, капітан П. Лавріненко, солдат М. Кобринюк та солдат О. Звінник. Похований у с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області. Залишилися батьки.
Нагородження: Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
.jpg)
Народився 11 грудня 1994 року у с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області. У дитинстві захоплювався футболом, у 2010–2011 роках брав участь у змаганнях Дитячо-юнацької футбольної ліги України, виступаючи за команду «ДЮФК» (с. Маринівка Миколаївської області).
Змалку вирізнявся патріотичними переконаннями.
Цілком усвідомлено вирішив чесно виконати військовий обов’язок і навесні 2013 року добився призову на строкову військову службу до лав внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
Пройшовши жорсткий відбір, у числі кращих новобранців закінчив курс підготовки молодших командирів у Навчальному центрі внутрішніх військ (м. Золочів), продовжив службу у столичній окремій бригаді спеціального призначення внутрішніх військ
«Барс» на посаді командира відділення у званні молодшого сержанта. Узимку 2013–2014 років брав участь в охороні громадського порядку в Києві під час подій Революції Гідності.
Згодом, коли його з’єднання було переформовано у 1-шу бригаду оперативного призначення Національної гвардії України, також свідомо зголосився стати на захист Вітчизни зі зброєю в руках. Вирушаючи на Схід держави боротися з бойовиками-сепаратистами, заспокоював рідних, запевняючи, що повернеться живим.
Загинув 5 вересня 2014 року в запеклому бою, що спалахнув поблизу смт Тельманове Донецької області.
Колона авто- та бронетехніки Національної гвардії України рухалася до визначеного району виконання службово-бойового завдання, коли раптом потрапила під щільний обстріл з обох боків.
Раптово напавши, ворогам вдалося підбити головний бронетранспортер та знищити кілька вантажівок КрАЗ. П’ятеро воїнів загинули, дванадцятеро дістали поранень.
Але, всупереч тому, що більшість із них були юними строковиками, гвардійці швидко опанували себе - відкривши вогонь у відповідь, пішли в хоробру атаку і врешті-решт вирвалися з вогневого мішка…
Похований з військовими почестями в рідному селі. Віддати Героєві останню шану прийшли сотні земляків із Петропавлівки та всього Братського району Миколаївщини.
Під час церемонії поховання, тамуючи біль утрати, батьки Юрія висловили впевненість у тому, що їхній син віддав своє молоде життя за майбутнє вільної та незалежної України, зазначивши: «Головне, щоб ця жертва не була марною…».
Батько героя Віктор Станіславович після загибелі сина пішов добровольцем до лав Збройних Сил України.
Третього червня 2015 року на будівлі Петропавлівської загальноосвітньої школи I–II ступенів урочисто відкрито й освячено меморіальну дошку на честь її випускника Юрія Спащенка.
Герои АТО