статьи

Почему преподаватели лучших вузов страны выбирают для службы Нацгвардию

18 июля 2019
2066
Поделиться:

Викладання пар у студентів 1-3 курсів Національного університету «Львівська політехніка» не завадили 25-річному Миколі Дзьобі прийти на службу до Національної гвардії України. Перспективний викладач вів предмет по WEB-дизайну, а зараз з задоволенням заступає на службу з охорони судових установ.

- Коли почався осінній призов у 2018 році я не знав, що потраплю до війська, навіть не задумувався над тим. На той час я вже півтора роки викладав, ще 5 років жив з коханою дівчиною, встиг зробити їй пропозицію. Ми планували влітку 2019 організувати весілля. Спільно працювали та збирали кошти.

- Дівчина не засмутилась, коли прийшла повістка?

- Звісно засмутилась, вона фактично лишалась одна в квартирі. Але і ухилятись я не збирався. Я викладач – я живий приклад для своїх студентів. Мені хотілось показати їм, що будь-які обов’язки потрібно виконувати.

- Як ви стали викладачем? Можливо це була мрія з дитинства?

- Ні, з дитинства я про це не мріяв, а от комп’ютерами дуже цікавився. Тому і вступив у цей самий університет на кафедру «Автоматизації комп’ютерних та інтегрованих технологій». Коли закінчили навчання багато однокурсників виїхали за кордон, працюють не за спеціальністю. Я ж вирішив залишитись в університеті.

- Який ви викладач?

- Точно не жорсткий. мені дуже подобається мій предмет і тому дуже легко навчати інших. Звісно, деяким потрібно по кілька разів пояснювати але це мене не стомлює. Я ніколи не заставляю студентів вивчати предмет. В першу чергу намагаюсь донести, що навчання потрібно в першу чергу їм. Завжди працюю над тим, аби стати цікавим аудиторії і тоді матеріал засвоюється легко.

- Коли потрапили в НГУ чи допомогли ваші навики викладача? Наприклад краще розуміти сержантів чи офіцерів, які навчають з перших днів строковиків?

- Варто, мабуть, почати з того, що спочатку я взагалі був дезорієнтований. Я важко розумів, що відбувається. Мені було страшно лишитись ізольованим від своєї родини та друзів. Я думав, що рік не буду з ними спілкуватись, що мене цим обмежать. Ми з дівчиною за 5 років стосунків розлучались раз на три днів. Скрізь завжди були разом. Але ні, зараз я чітко розумію, що мої побоювання були марними. Я прекрасно спілкуюсь з батьками, і з дружиною. І, до речі, через те, що я потрапив в армії, було прийнято рішення одружитись з Дариною просто після курсу підготовки. Тому, як тільки потрапив у підрозділ, ми одружились. Але, повертаючись до теми про сержантів, скажу, що дійсно я їх дуже розумів, коли вони намагались хлопцям, які й так розгублені ще, пояснювати військову справу.

- Зараз вже служба не лякає?

- Абсолютно. Мені здається я потрапив у найкращий підрозділ, який може бути. Я заступаю на охорону судових установ. Постійно з людьми, якщо чергую вночі – є час поспілкуватись з товаришем. Насправді, дуже цікаво і багато цікавих знайомств. Є хлопці, з яким я однозначно буду підтримувати зв’язок після строкової служби. Є і офіцери, з якими я б з радістю зустрівся, коли повернусь викладати до університету.

- Є щось таке, що ти б сказав собі тому, який прийшов у перший день в бригаду?

- Не боятись. Насправді – це круто отримати новий досвід і нових друзів.

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter


Золоте
Леонид ЛОГВИНЕНКО
Важкий вибір
А. ВЕРТИЙ
Аура языка
Александр КИРШ
Питання в тому – яка ціна?
Андрій ЦАПЛІЄНКО

15 октября 2019
больше новостей
новости партнеров
delta = Array ( [1] => 0.00047683715820312 [2] => 0.055564880371094 )