18 вересня 2019 року Верховна Рада України внесла в Закон України «Про ринок електричної енергії» невелику правку. Тоді на неї мало хто звернув увагу. Лише деякі експерти відзначили можливі негативні наслідки для України. Проте, не пройшло і двох тижнів, як користуючись змінами в законодавстві, після чотирьох років перерви, з Російської Федерації до України розпочався імпорт електроенергії.
За даними НЕК «Укренерго», 1 жовтня 2019 року було здійснено перше постачання електроенергії в режимі імпорту з РФ. Постачання було проведено рівним графіком потужністю 100 МВт. Середньодобовий показник імпорту електроенергії з РФ у жовтні склав 4,12 млн. кВт-год. А всього, протягом минулого місяця з країни-агресора було імпортовано 128 млн. кВт-год. Причому, обсяги мають стійку тенденцію до зростання. Наприклад, за перші дні листопада, середньодобовий обсяг збільшився втричі – до 12 млн. кВт-год.
При тому, що Україна здатна себе забезпечити електроенергією, рішення розпочати її імпорт з Росії виглядає, як мінімум, дивно. По-перше, фактично за рахунок українських споживачів підтримуються генеруючі потужності країни-агресора. А по-друге, в складну ситуацію потрапляють вітчизняні компанії з електрогенерації. Причина в тому, що російські генеруючі компанії мають меншу ціну собівартості електроенергії (не забуваємо про російський газ). Це ставить їх у виграшну позицію. За рахунок цього, відбувається витіснення з ринку української генерації. Це підтверджують і в НАЕК «Енергоатомі», і представники вугільної галузі.
Черговий доказ цього – обмеження вітчизняної генерації. В ніч на 5 листопада (одночасно із різким збільшенням імпорту електроенергії з РФ), вперше в історії України, відбулось обмеження генерації «зелених» виробників. НЕК «Укренерго» зменшив виробіток електроенергії на Ботієвській, Приморській-1 та Орловській вітрових електростанціях. Одночасно з цим були вимкнені в резерв сім енергоблоків на ТЕС. В НЕК «Укренерго» пояснюють ці відключення теплим листопадом. І наголошують, що обмежити імпорт можна тільки законодавчо. Згідно із законом, «Укренерго» не має права повністю зупинити імпорт чи експорт електроенергії, без попередження мінімум за 1 день, термінова зупинка нестиме фінансові наслідки та економічні санкції. Отже, за їх логікою, все в нормі.
Навіть більше, в.о. голови правління НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук покладає провину саме на… «зелену енергетику». Він підкреслює, що наразі немає жодних складових для того, аби нормально прогнозувати виробіток електроенергії на наступний день, бо станції «зеленої» енергетики погано прогнозовані і не несуть жодної відповідальності за дисбаланс.
«На травень 2020 року встановлена потужність вітрових і сонячних електростанцій може наблизитися до 5,5,- 6 тисяч МВт. У нашому режимі одномоментно може бути видачі 4,5 -5 тисяч МВт. Це буде дуже серйозний негативний вплив і нам в будь-якому разі доведеться вводити засоби обмеження видачі потужностей,» - заявляє Всеволод Ковальчук.
Дуже дивно. Тому що саме розвиток альтернативної енергетики на сьогодні є одним з пріоритетів діяльності діючого Уряду. «Ми підтримуємо розвиток відновлюваних джерел енергії, але цей розвиток не повинен приводити до неконтрольованого зростання тарифів для бізнесу і населення. Ми продовжимо реформу отримання державного стимулювання розвитку виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії на конкурентних засадах. Однак власники непостійних генераторів з енергії сонця та вітру повинні не тільки отримувати державну підтримку, а і відповідально ставитися до проблем балансу Об’єднаної енергетичної системи України,» - записано в програмі діяльності Кабінету Міністрів України.
Окрім цього, Енергетична стратегія України закріплює завдання до 2035 року довести частку відновлювальних джерел енергії у енергетичному балансі країни до 25%. В Україні, за даними НКРЕКП, станом на кінець березня 2019 року, цей показник складає всього 2%.
Отже, декілька невтішних підсумків.
Рішення парламенту, що дозволило імпорт електроенергії з Росії, як мінімум, непродумане. Його наслідки не обраховані та не спрогнозовані. Зменшення вітчизняної генерації та збільшення імпорту повертає Україну в енергозалежність від РФ (наче досвіду з «Газпромом» було замало). Також такий стан справ ставить під загрозу інтеграцію вітчизняної енергосистеми з ЄС.
Наразі під питанням залишається подальший розвиток альтернативної енергетики, яка виживає тільки за рахунок «зеленого» тарифу. Причому, його розмір постійно зменшується. На мою думку, якщо ситуацію не виправити, Україна ризикує у черговий раз залишитися на узбіччі. Тепер і в енергетичній сфері. А в сучасному динамічному світі наздогнати потяг, який пішов, дуже складно, якщо взагалі можливо.