мнение

Коли закінчиться війна?

4 декабря 2019
1106
Поделиться:

Чи можна швидко закінчити війну, наприклад, внаслідок Нормандської зустрічі чи успішної індивідуальної бесіди президентів України та Росії?

Так! – скажуть одні. І будуть праві, і навіть доведуть це конкретними результатами.

Категорично Ні! – стверджуватимуть інші. І вони теж не помиляться, і продемонструють неспростовні докази своєї правоти.

Як це можливо? Цілком! Бо кожен закладає у поняття «війна» та «закінчення війни» свій сенс. Традиційні у нас публічні дискурси про «перемоги», «поразки» і «зради» переконливо це доводять.

Отже, для одних закінчення війни – це коли не стріляють. Для інших – коли про війну не говорять. От узяли, як дитина, заплющили очі, - і все! Немає війни! А ще хтось сів на авто, потяг чи літак, і виїхав у щасливі світи, де теж немає війни. Вони так закінчують свою війну.

А ще можна згадати мільйони «втомлених» від війни. Чия участь у війні обмежилася, у «кращому» разі, панічним криком. Вони кожного разу з насолодою поринають у щасливу ілюзію закінчення війни, миру і дружби, одразу, після бодай найменших натяків про можливість миру. І зараз вони вже «демобілізувалися» та стрункими лавами вирушили на поля мирного будівництва. Демобілізовані без мобілізації…

Насправді війна закінчиться не так скоро, як нам того хочеться.

І не тому що ми песимісти. Якраз ні. Та ми пам’ятаємо, що надмірні очікування та ілюзії призводять до глибоких розчарувань, які не роблять нас сильнішими. Через те слід раціонально прогнозувати і планувати майбутнє. Яким воно буде?

Чи можна буде говорити про закінчення війни з досягненням тактичних рішень по окупованому Донбасу? Чи коли відбудеться обмін полоненими за формулою «всіх на всіх», закінчиться розведення на всіх 410 кілометрах нинішньої лінії фронту і припиняться активні бойові дії?

Ні! Цього точно буде мало, бо залишиться окупованим Донбас!

То, може, ми оголосимо про кінець війни коли Росія виведе своїх найманців з окупованої території Донецької та Луганської областей? Тоді, коли вона нічим не заважатиме нам, спільно з партнерами, провести повну деокупацію та реінтеграції ТОТ ОРДЛО? (Вважаю такий сценарій наразі вкрай малоймовірним, проте теоретично припустимим).

І знову - ні! Бо залишиться окупованим український Крим.
Маючи добру фантазію, можна навіть уявити сюжет, згідно якого ми, у чудесний спосіб, повертаємо і Донбас і Крим, внаслідок доброї розмови за чаркою французького вина. Росія визнає, що їй «було пороблено», кається і починає виплату контрибуцій…

Чи зможемо ми після цього оголосити про мир і дружбу з Росією?

Напевне, ні, бо ми гідна нація та послідовний і надійний партнер у міжнародній політиці. Бо нас підтримав цивілізований світ. Ні, поки Росія залишатиметься агресором, який загрожує миру та незалежності в країнах усього світу.

Наша війна розпочалася не у 2014 році. Боротьба за незалежність демократичної України проти імперської Росії, з перемінним успіхом, точиться понад три сотні років. І закінчиться вона тоді, коли Росія, як імперія, припинить своє існування.

Тому треба розраховувати і бути готовим до довгої марафонської дистанції. На якій будуть перешкоди і можливі несподіванки. У тому числі – приємні, коли, наприклад, переможний фініш можна буде відсвяткувати раніше. Але не легковажити, не жити ілюзіями легкої перемоги, не поспішати, щоб не збити дихання, не розслаблюватися навіть тоді, коли легкою видається перемога вже на старті. А ще не можна недооцінювати противника…

Що робити зараз? Чого очікувати від зустрічі в Парижі, якщо вона відбудеться?

У кращому разі є шанс зменшити інтенсивність бойових дій. Шанс змусити РФ припинити стріляти і убивати, припинити постачання зброї через т.зв. «гуманітарні конвої». Шанс повернути чи обміняти полонених. Є також шанс домовитися про наступну зустріч.

Чи буде при цьому зрада національних інтересів? Чи варто очікувати переходу «червоних ліній», поступок зразка «транзит в обмін на Стокгольмський арбітраж», згоди на пом’якшення санкцій, прямих переговорів чи інших втрат за рахунок української сторони?

Думаю, що ні! Очевидно, що виграшною для України і президента Зеленського може бути лише наступальна позиція. У якій компроміси можливі лише за рахунок Кубані та графіку виплат російських контрибуцій. На компроміси за наш рахунок немає ані мандату з боку українського суспільства, ані бажання самого Зеленського.

У гіршому ж разі - Нормандія стане майданчиком для чергового публічного побиття Путіна. А ще можемо побачити добру сварку у прямому ефірі, в якій Зеленський, цілком імовірно, вийде переможцем, принаймні такий досвід є. Це теж буде непогано.

Після цього Путін вряд чи ще колись погодиться на Нормандський формат. І нам залишиться терпляче чекати. Одночасно всіма силами наближаючи кінець Путіна та його режиму.

І тоді, можливо, настане той день, коли закінчиться війна!

Оригинал

1052922_359462507515809_870229073_o.jpg
Іван ВАРЧЕНКО

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

Хотите первыми узнавать о главных событиях в Украине - подписывайтесь на наш Telegram-канал



Сегодня
больше новостей
новости партнеров
delta = Array ( [1] => 0.0004417896270752 [2] => 0.046100854873657 )